Справа: № 2-а-11715/10 Головуючий у 1-й інстанції: Примаченко В.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
08 липня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дій та перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та забезпечити виплату недонарахованої суми, -
У липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання провести перерахунок щорічної разової державної грошової допомоги, встановленої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009 рік у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно до 5-го травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи вісім мінімальних пенсій; ІІІ групи шість мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, до 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Проте, позивачу всупереч вказаній вище нормі виплата щорічної разової допомоги здійснювалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 року №211 Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», та постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Закону.
Оскільки у 2009 році дія ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не зупинялась, то позивач правомірно просить провести згідно вимог зазначених положень Закону провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України № 796-ХІІ, а не зазначені постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених Законом.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2010 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.