8.2.1
Іменем України
03 липня 2013 року Справа № 812/5063/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ципко О.В.
при секретарі судового засідання Гаркуші Ю.О.,
за участю:
представника позивача: Риндіна Д.І. (довіреність №Д/10/2013 від 03.04.2013)
представників відповідача: Меркулової М.В. (довіреність від 10.01.2012 №0006/10) Некрасенко Т.Є. (довіреність від 18.01.2013)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправни та скасування податкового повідомлення-рішення №0000672230 від 17.05.2013 ,
31 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 17.05.2012 №0000672230.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі направлень від 23.11.2011 №1789/231, 1790/231, 1791/231, 1792/231, 1795/231, 1796/231 Алчевською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірки ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.
За результатами перевірки 23.04.2012 був складений акт №753/223/35038195, в якому зазначено порушення позивачем:
- пп. 44.1, пп. 44.6 ст. 44, пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 2 062 685,00 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року;
- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п. 57.1 ст.57, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, відповідно до яких підприємством не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 538 708,53 грн.
Позивач надав заперечення на акт перевірки.
На підставі акту перевірки від 23.04.2013 відповідачем 17.05.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000672230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 094 027,50 грн., з яких 2 062 685,00 грн. - сума основного зобов'язання та 1 031 342,50 грн. - штрафні санкції.
Позивач не згоден із прийнятим податковим повідомленням - рішенням з наступних підстав.
В акті перевірки відповідачем встановлено завищення підприємством податкового кредиту за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Алчевський карбідний завод», ТОВ «Листбуд», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» на підставі первинних документів, наданих позивачем. Але позивачем ніяка первинна документація не надавалась, оскільки у відповідності із протоколом виїмки та огляду від 15.06.2012 ці документи були вилучення старшим слідчим слідчого управління ДПС у Луганській області Шепєлєвим О.С. Тому висновки акту ґрунтуються лише на припущеннях без дослідження первинних документів.
Також в акті зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу від контрагентів - постачальників ТОВ «Алчевський карбідний завод», ТОВ «Листбуд», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» з тих підстав, що у них відсутнє майно, складські приміщення, технічний персонал, транспортні засоби, які необхідні для господарських операцій у зазначених обсягах. Але при розв'язанні питання щодо нікчемності правочину відповідач не досліджував рух активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами.
Тому позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 17.05.2012 №0000672230 не відповідає дійсним обставинам та прийнято незаконно, отже підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 17.05.2012 №0000672230 прийнято у відповідності із чинним законодавством. У зв'язку із чим просили відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.
Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Шахта «Рассвет-1» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради 18.05.2007, номер запису 1384 102 0000 001926, що підтверджується випискою з ЄДР (т.1 а.с.16).
ТОВ «Шахта «Рассвет-1» є платником податків і зборів та перебуває на обліку у Алчевській ОДПІ з 21.05.2007 за №3988 (т.1 а.с.31).
Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100043109, виданим 31.05.2007 Алчевською ОДПІ (т.1 а.с.32).
На підставі направлень від 23.11.2011 №1789/231, 1790/231, 1791/231, 1792/231, 1795/231, 1796/231 Алчевською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірки ТОВ «Шахта «Рассвет-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами проведення якої було складено акт №753/223/35038195 від 23.04.2012 (т.1 а.с.33-86).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Шахта «Рассвет-1» пп. 44.1, пп. 44.6 ст. 44, пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 2 062 685,00 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року; та п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п. 57.1 ст.57, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, відповідно до яких підприємством не перераховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 538 708,53 грн.
Позивач надав заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.87-89). Листом Алчевської ОДПІ від 18.05.2013 №13707/223-5 заперечення позивача залишено без розгляду (т.1 а.с.92).
На підставі акту перевірки №753/223/35038195 від 23.04.2012 податковою інспекцією 17.05.2013 винесено податкове повідомлення-рішення №0000672230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 094 027,50 грн., з яких 2 062 685,00 грн. - сума основного зобов'язання та 1 031 342,50 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с.91).
З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Шахта «Рассвет-1» та його контрагентами ТОВ «Алчевський карбідний завод», ТОВ «Листбуд», ТОВ «Пром Альянс ЛТД», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань за вказаний період.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою
подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Алчевський карбідний завод» (Постачальник) та ТОВ «Шахта «Рассвет-1» (Покупець) було укладено договір поставки №10.01И. Згідно з умовами договору Постачальник поставляє товар на умовах EXW - склад Постачальника м. Алчевськ. Зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передання товару Покупцю у вищезазначеному пункті, а зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати та прийняття поставленого товару (т.1 а.с.100-102).
Виконання договору підтверджується специфікацією №1 від 10.01.2012 про поставку вапна пиловидного у кількості 3,300 тонн та мішка транспортувального у кількості 3 одиниць, видатковою накладною від 12.01.2012 №РН-0000025, податковою накладною №23 від 12.01.2012 (т.1 а.с.103-105). Зазначений товар був використаний позивачем у своїй господарській діяльності, про що свідчать накладна на внутрішнє переміщення товару №ПМ-12.31/15 від 12.01.2012 та прибуткова накладна №ПН-0000002 від 12.01.2012 (т.2 а.с.192,193).
Крім того, між ТОВ «Пром Альянс ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Шахта «Рассвет-1» (Покупець) укладено договір поставки вугільної продукції №12271В від 01.12.2011, відповідно до якого Постачальник зобов'язаний організувати постачання товару автомобільним транспортом, або за домовленістю Сторін залізничним транспортом (т.1 а.с.106-108).
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні №425 від 21.12.2011, №445 від 22.12.2011, видаткові накладні №425 від 21.12.2011, №445 від 22.12.2011 (т.1 а.с.109-112).
Також між ТОВ «Листбуд» (Постачальник) та ТОВ «Шахта «Рассвет-1» (Покупець) укладено договір поставки вугільної продукції №09012В від 01.09.2011, відповідно до п.3.3 якого Постачальник зобов'язаний організувати постачання товару автомобільним транспортом, або за домовленістю Сторін залізничним транспортом (т.2 а.с.124-126).
Виконання договору підтверджується специфікаціями №1 від 01.09.2011, №2 від 01.10.2011, №3 від 01.11.2011, №4 від 01.12.2011 про поставку вугілля ПР, численними податковими накладними та видатковими накладними (т.2 а.с.127-175).
Відповідно до договору про надання послуг зберігання №9/12-2011 від 29.12.2011, укладеного між ТОВ «Інтерінвест» (Зберігач) та ТОВ «Шахта «Рассвет-1» (Поклажодавець), в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актами прийому-передання, які є невід'ємною частиною цього договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору вугільну продукцію (т.2 а.с.176-178).
На підставі викладеного суд вважає, що висновки податкової інспекції щодо ненастання реальності здійснення операцій не відповідають дійсності, оскільки належне виконання сторонами договору підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка були надані представником позивача в судовому засіданні.
Посилання податкової інспекції на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів вантажним автомобілем, як на підставу відсутності факту відвантаження та отримання товару суд оцінює критично, оскільки перевіряючим розглянуто лише можливість перевезення товару вантажним автомобілем, проте не розглянуто можливість перевезення іншими видами транспорту.
Слід зазначити, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товарів не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших належно оформлених первинних документів що відображають реальність здійснення господарської операції
Аналогічна позиція викладена судовою колегією Вищого адміністративного суду в ухвалі від 02.02.2012 року по справі №2а/0270/1684/11, у якій зазначено, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеними контрагентами.
Щодо посилання відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами - постачальниками є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.
Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач в судовому засіданні не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
При проведенні перевірки податківцями було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні 2011 року - січні 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Листбуд» на суму 1 972 236,00 грн., мотивуючи тим, що головним Слідчим Управлінням УМВС України у м. Запоріжжя розслідується кримінальна тсправа за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Листбуд» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.
Але відповідачем не надано вироку суду, яким би був визнаний фіктивним правочин, укладений між ТОВ «Шахта «Рассвет-1» та ТОВ «Листбуд». Будь-яких інших відомостей щодо визнання вказаного правочину фіктивним у судовому порядку відповідачем не надано. Тобто, на час слухання справи відповідачем не доведено, що договір, укладений між ТОВ «Шахта «Рассвет-1» та ТОВ «Листбуд» є фіктивним.
Посилання представників відповідача на те, що надані ТОВ «Шахта «Рассвет-1» фотокопії податкових та видаткових накладних, виданих ТОВ «Листбуд», за своїми номерам та датами деякі не співпадають з номерами та датами, вказаними у акті перевірки та в протоколі вилучення (т.1 а.с.94-99), суд оцінює критично, оскільки на підтвердження факту наявності у позивача декілька пакетів первинної документації відповідачем не подано документального підтвердження, а саме не доведено жодним належним та допустимим доказом такого факту.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.
Оскільки в судовому засіданні встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2294 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 17.05.2013 №0000672230 про визначення податкового зобов'язання в податку на додану вартість на загаль ну суму 3 094 027,50 грн., з яких 2 062 685,00 грн. основного зобов'язання з податку на додану вартість та 1 031 342,50 грн. штрафних (фінансових санкцій) з податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Рассвет-1" (94204 Луганська область, м. Алчевськ, вул. Московська, 6, код 35038195) судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Повний текст постанови складено та підписано 08 липня 2013 року.
Суддя О.В. Ципко