10.3.4
Іменем України
03 липня 2013 року Справа № 812/4925/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Ципко О.В.
при секретарі: Гаркуші Ю.О.
за участю сторін:
представник позивача не з'явився
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів , -
В провадження Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у порушення вимог ст.ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Публічне акціонерне товариство "Старобільський молокозавод" не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів. Так, на підприємстві замість 10 інвалідів працювало 7інвалідів. За 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач до 16.04.2013 мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 27681,72 грн. Оскільки вищезазначена сума не була своєчасно сплачена, позивачем нарахована пеня у розмірі 210,52 грн.
Загальна сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом становить 27892,24 грн.
За таких обставин позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся, причини неявки суду не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на надання письмових заперечень не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.
Відповідно до п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо:
- реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю;
- організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;
- збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом;
- обліку заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю;
- ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 № 81 є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.
Відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; облік заборгованості по сплаті сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю; претензійно-позовну роботу у судах різних інстанцій.
Відповідно до ст.7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст.20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, складеного відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПАТ "Старобільський молокозавод" у 2012 році складала 257 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні" - 10, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 7 (а.с.7).
За змістом ч.3 ст.19 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
З урахуванням вищевикладене, суд приходить до висновку, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ поданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту 15 січня 2013 року (а.с.7).
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН, згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.
З листа Старобільського районного центру зайнятості №28/4-1100 від 13.05.2013 вбачається, що ПАТ "Старобільський молокозавод" до центру зайнятості на протязі 2012 року надавались звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. У 2012 році баєання отримати направлення на працевлаштування виявила 1 особа, але ПАТ "Старобільський молокозавод" їй було відмовлено у зв'язку із зайнятістю вакансії (а.с.8,9).
Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 N 420, графи 13-15 заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.
У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Крім того, у разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами:
11 - інваліди;
12 - пенсіонери;
13 - студенти.
Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд України у справі №21-386а12 за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі потреби працевлаштувати інваліда суб'єкт господарювання повинен проставляти позначку «11» у графі 15 звіту у формі № 3-ПН, що ним було зроблено лише у звіті станом на 26.12.2012 (а.с.21).
Тому суд вважає, що відповідачем не вжито відповідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Розглянувши справу, оцінивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив, що відповідачем не вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а отже наявні усі підстави для застосування юридичної відповідальності до відповідача у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
З розрахунку суми позову вбачається, що Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів розраховані ПАТ "Старобільський молокозавод" адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 27 681,72 грн. (а.с.6).
Як встановлено у судовому засіданні, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст.20 Закону № 875-ХП строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст.20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону") з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій позивачем відповідачу нарахована пеня у розмірі 210,52 грн.
Відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій та пеню на час розгляду адміністративної справи не сплачено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Старобільський молокозавод" (юридична адреса: 92700 Луганська область, м. Старобільськ, вул. Старотаганрогська, 111, код 00444837 МФО 304665 р/р 2600630028037 філія Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк») на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (юридична адреса: 91055 м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач Державний бюджет Старобільський район, р/р 31217230700331 в ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 37858396 код платежу 50070000) несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 27 681,72 грн. (двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 72 копійки) та пеню в розмірі 210,52 грн. (двісті десять гривень 52 копійки) за порушення терміну сплати санкції.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 08 липня 2013 року.
Суддя О.В. Ципко