Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Зубара В.В.,
суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
розглянула в судовому засіданні 21 травня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, судимого
25 листопада 2010 року вироком
Броварського міськрайонного суду
Київської області за ч. 2 ст. 296 КК
України на 2 роки 6 місяців позбавлення
волі, звільненого від відбування
призначеного покарання з випробуванням
на підставі ст. 75 КК України з іспитовим
строком 1 рік 6 місяців,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки 6 місяців.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 14 квітня 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем марки «БМW 520 І», державний номер НОМЕР_1, рухаючись у напрямку м. Києва на 27 км. +315 м. автодороги «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі», що у Броварському районі Київської області, при виконанні маневру розвороту в напрямку м. Чернігова проявив злочинну недбалість, невірно оцінив дорожню обстановку, не надав дорогу автомобілю «Volkswagen Caddi», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що рухався в зустрічному напрямку та допустив зіткнення з даним транспортним засобом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири вищезазначених автомобілів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, ОСОБА_9 - легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судового рішення через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд, врахувавши наявне у ОСОБА_1 невідбуте покарання за вироком від 25 липня 2010 року, при винесенні оскаржуваного вироку не призначив останньому покарання за правилами ст. 71 КК України. Крім того, прокурор у своїй скарзі зазначає, що суд, застосовуючи при призначенні ОСОБА_1 покарання положень ст. 69 КК України, не врахував тяжкості злочину, вчинення його в період іспитового строку, належним чином не дослідив і не оцінив усіх обставин справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 69 КК України, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як видно з мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про можливість застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції у відповідності до вимог вказаного закону врахував тяжкість злочину, думку потерпілих, які просили не позбавляти його волі, наявність як обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, так і обставин, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування потерпілим завданої злочином моральної та матеріальної шкоди, відсутність будь-яких претензій зі сторони потерпілих, а також дані про його особу, зокрема, те, що він має постійне місце роботи, мешкає разом із бабусею, 1938 року народження, за якою здійснює догляд, має на утриманні брата, потерпілого внаслідок ДТП, який став інвалідом 2-ої групи, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше судимий.
Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення місцевого суду про можливість застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання є мотивованим і обґрунтованим.
Водночас, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про призначення ОСОБА_1 невиправдано м'якого покарання - штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки воно призначене без урахування конкретних обставин справи, тяжкості злочину та особі засудженого.
Також колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом кримінального закону, а саме ст. 71 КК України, є слушними.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2010 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Тобто, ОСОБА_1 вчинив новий злочин 14 квітня 2012 року в період іспитового строку.
Таким чином, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за вироком суду від 24 вересня 2012 року, не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню, всупереч ст. 71 КК України не приєднав повністю чи частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду від 25 листопада 2010 року.
Враховуючи викладене, судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, за результатом якого постановити законне й обґрунтоване рішення, призначивши ОСОБА_1 покарання з дотриманням вимог ст. 71 КК України, яке буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В.В. Зубар Н.О. Марчук Л.А. Романець