Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/648/13-а
02.07.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Мунтян О.І. ,
Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 29.01.13 у справі № 801/648/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.13 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 24.12.2012р. №0020391702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3074,71грн., з яких 2459,77 грн. за основним платежем, 614,94 грн. за штрафними санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 24.12.2012р. №0020381702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3279,70 грн. за основним платежем та 819,93грн. за штрафними санкціями, а загалом на 4099,63 гривень; визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 29.11.2012р. №3073 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3"; визнані протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, які полягали у проведенні документальної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, за результатом якої був складений акт №10142/17-2/НОМЕР_1 від 13.12.2012р. "Про результати документальної позапланової перевірки СПД - ФО ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП "Кримспецтехнолоджи" за період червень 2010р.". Вирішено питання щодо судового збору.
Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 02.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи» за період червень 2010р., за результатом якої складений акт №10142/17-2/НОМЕР_1 від 13.12.2012 (а.с.17-31) (далі по тексту - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1. п. 7.2., п.п.7.4.5. п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищений податковий кредит з ПДВ в сумі 3279,70грн., а також порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992р., та пп. «а» п.19.1. ст..19 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2459,77грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.12.2012р. (а.с.47-48):
- №0020391702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3074,71грн., з яких 2459,77грн. за основним платежем, 614,94грн за штрафними санкціями;
- №0020381702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3279,70 грн. за основним платежем та 819,93грн. за штрафними санкціями, а загалом на 4099,63 гривень.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з контрагентами, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, відповідачем спростовані не були. Окрім того, наказ № 3073 від 29.11.2012 не містив обґрунтування наявності у відповідача підстав для застосування п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В наказі №3073 від 29.11.2012р. в якості підстави проведення перевірки відповідач посилається на п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Підпунктом 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Позивач отримав від відповідача письмовий запит вих.№19730/Х/17-1 від 12.11.2012р. про надання документів за період червень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), в якому зазначено, що в разі неподання документів буде призначена позапланова перевірка.
22 листопада 2012 року позивач подав відповідачу пояснення на запит за вих.№03 від 22.11.2012р. та документи на підтвердження взаємовідносин з ПП «Кримспецтехнолоджи», зокрема: видаткову накладну на оприбуткування товару, податкову накладну, реєстри видатних та отриманих накладних, підтверджуючі документи на подальшу реалізацію товару та податкові накладні, підтвердження сплати за отримання та продаж товару.
Отримання цих документів відповідачем 22.11.2012р. підтверджується відміткою ДПІ у м. Сімферополі (а.с.15).
Оскаржуваний наказ також не містить обґрунтування наявності у відповідача підстав для застосування п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України для призначення перевірки, тобто даних про невиконання позивачем письмового запиту.
Вказане свідчить, що запит відповідача позивачем у встановлений законом десятиденний строк був виконаний, що виключає підстави для призначення відповідачем позапланової перевірки, які передбачені п.78.1.1. ПК України та які вказані в оскаржуваному наказі.
Тобто, наказ відповідача є необґрунтованим та таким, що прийнятий з порушенням норм встановлених ПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у червні 2010р. мав господарські відносини з ПП «Кримспецтекхнолоджи» з придбання в останнього товарів електротехнічного призначення, в результаті яких були створені такі документи: видаткова накладна від 30.06.2010р. №434 на загальну суму 16398,49грн., з яких ПДВ 3279,70грн., податкова накладна від 30.06.2010р. №3006-01 виписана ПП «Кримспецтекхнолоджи» на загальну суму 16398,49грн., з яких ПДВ 3279,70грн.
Відповідно до положень ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.92р. «Про прибутковий податок з громадян», згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріали справи свідчать, що за період, який перевірявся, позивачем та контрагентами позивача виконані вказані договори, що підтверджується видатковими накладними постачальника, актами приймання-виконання робіт та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.
З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.
Колегія суддів зазначає, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні правила ведення податкового обліку, ані Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Судова колегія зауважує, що висновки акту відповідача, його мотивувальна частина про безтоварність операцій та про необґрунтоване формування позивачем витрат та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів, робіт і послуг наданих контрагентом, засновані на даних досудового слідства по кримінальній справі, акту про неможливість проведення зустрічної звірки та інформаційних баз даних органів ДПІ не приймаються до увагу з огляду на наступне.
Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.
Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом позивача.
На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.
З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.
Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та посилання на дані автоматизованих комп'ютерних систем не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та про протиправність прийнятих на підставі проведеної перевірки податкових повідомлень - рішень.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.13 у справі № 801/648/13-а залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.13 у справі № 801/648/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко