11.5
Іменем України
04 липня 2013 року Справа № 812/5564/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Островської О.П.,
Суддів: Агевича К.В.,
Кисельової Є.О.,
при секретарі: Тельдековій Н.В.,
за участю:
представника позивача: Бабенко О.В.,
представника відповідача: Дашко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську справу за адміністративним позовом Луганської обласної державної адміністрації до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу від 07.06.2013 року ВП №37788401,-
18 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу від 07.06.2013 року ВП №37788401.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. 07 червня 2013 року винесено постанову про накладення на Луганську обласну державну адміністрацію штрафу у розмірі 680,00 грн.
Постанова про накладення штрафу від 07 червня 2013 року мотивована тим, що Луганською обласною державною адміністрацією не було виконано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 по справі № 2а/1270/5375/2012 та вимоги головного державного виконавця від 04 червня 2013 року, а саме: Боржник не виконав вимоги виконавчого документа (виконавчий лист від 08.11.2012 по адміністративній справі №2а/1270/5375/2012).
Позивач вважає Постанову про накладення штрафу від 07.06.2013 протиправною з наступних підстав.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. від 26.04.2013 ВП № 37788401, яку було отримано 13.05.2013, Луганську обласну державну адміністрацію зобов'язано у 7-денний строк самостійно повернути згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 ОСОБА_5 вилучене у нього посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 та вкладку до цього посвідчення, видані 13.05.2010.
На виконання зазначеної постанови Луганською обласною державною адміністрацією було направлено до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України листа від 18.05.2013 № 8/13-2870.
У цьому листі повідомлялось про наявність обставин, що ускладнюють виконання зазначеного рішення суду, а саме незрозуміле спосіб та порядок його виконання.
Так рішенням обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (далі - Комісія) від 10.03.2006, протокол № 5, відповідно із діючим законодавством, заявнику було надано статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2-А (л) на підставі військового квитка НОМЕР_2 та довідки Галузевого державного архіву Міноборони України від 14.09.2005 № 13652.
Після медобстеження, відповідно довідки МСЕК від 13.05.2010 № 110942, ОСОБА_5 була надана III група інвалідності безстрокове і заявника перевели на категорію 1-А(л) та було видано посвідчення від 13.05.2010 НОМЕР_1 і вкладку до нього за НОМЕР_3.
25.08.2011 управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області листом від 25.08.2011 № 16718/02-1-08 направило до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України архівну довідку ОСОБА_5 від 14.09.2005 № 13652 з метою підтвердження її достовірності.
Галузевим державним архівом Міністерства оборони України листом від 11.10.2011 № 59524 повідомлено, що архівна довідка від 14.09.2005 № 13652 на ОСОБА_5, ксерокопія якої була направлена до архіву управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, є підробленою, в архіві не виконувалась.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області дублікат архівної довідки від 14.09.2005 № 13652, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України 07.10.2011, було направлено до управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради, яким в подальшому цю довідку було направлено на розгляд Комісії.
27.12.2011 Комісією було розглянуто направлені документи та винесено рішення щодо безпідставності встановлення статусу та видачі ОСОБА_5 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1-А, і необхідність вилучення посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1, видане 13 травня 2010 року. На виконання рішення Комісії зазначене посвідчення було вилучене та списано відповідно акту.
Тому на цей час у Луганської обласної державної адміністрації немає можливості повернути ОСОБА_5 вилучене у нього посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1, видане 13 травня 2010 року, що ускладнює виконання рішення суду.
У зв'язку з цим, у листі Луганської обласної державної адміністрації від 18.05.2013 містилось прохання до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. згідно з наданими повноваженнями відповідно до статей 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до Луганського окружного адміністративного суду, яким видано виконавчий лист по справі № 2а/1270/5375/2012, з відповідною заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, а також про встановлення чи зміну способу і порядку його виконання з одночасним зупиненням виконавчого провадження.
Проте головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. було винесено вимоги від 04.06.2013 та від 07.06.2013 № С-37788401/5-8 щодо виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 по справі № 2а/1270/5375/2012 зобов'язано Луганську обласну державну адміністрацію повернути ОСОБА_5 вилучене у нього посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 та вкладку до цього посвідчення, видані 13.05.2010.
Позивач вважає дії державного виконавця неправомірними, такими, що порушують вимоги статей 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та ускладнюють виконання рішення суду від 19.09.2012.
Крім цього, на вимогу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. від 04.06.2013 та від 07.06.2013 № С-37788401/5-8 щодо виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 по справі № 2а/1270/5375/2012 Луганською обласною державною адміністрацією було направлено листа від 12.06.2013 № 8/10-3380.
В листі містилось повторне прохання щодо звернення до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, а також про встановлення чи зміну способу і порядку його виконання та зупинення виконавчого провадження від 26.04.2013 ВП № 37788401 до усунення обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.
Додатково повідомлялось про те, що з метою виконання рішення суду, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України Луганська обласна державна адміністрація звернулась 12.06.2013 з заявою до Луганського окружного адміністративного суду про встановлення іншого способу і порядку виконання судового рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 по адміністративній справі № 2а/1270/5375/2012 в частині повернення посвідчення ОСОБА_5;
відстрочення виконання зазначеного рішення до встановлення судом способу та порядку його виконання.
Позивач вважає, що Луганською обласною державною адміністрацією при цьому було здійснено відповідних заходів щодо забезпечення виконання рішення суду. Порушень чинного законодавства не вбачається.
Крім цього, в постанові про накладання штрафу головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. зазначено, що станом на 04.06.2013 інформації відносно виконання рішення суду до відділу не надходило. Це суперечить дійсності, оскільки Луганською обласною державною адміністрацією протягом п'яти днів з дня отримання постанови головного державного виконавця було направлено відповідного листа від 18.05.2013.
Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про накладення штрафу від 07.06.2013.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суду позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення на позов в яких зазначено, що на виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов виконавчий лист виданий Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Луганську обласну державну адміністрацію повернути ОСОБА_5 вилучене у нього посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 та вкладку до цього посвідчення, видані 13.05.2010.
26.04.2013 року, державним виконавцем відкрито виконавче провадження №37788401 та надано боржнику 7 - денний термін для самостійного виконання рішення суду, постанову про відкриття провадження направлено на адресу позивача рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням.
Згідно зворотного повідомлення, постанова про відкриття отримана 14 травня 2013 року.
27.05.2013 року до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов лист Луганської обласної державної адміністрації з якого було встановлено, що рішення суду не виконано, посвідчення та вкладка до нього стягувану не видана та боржник вважає, що регулятивна частина рішення є незрозумілою та підлягає роз'ясненню, у зв'язку із чим просить відділ державної виконавчої служби звернутися до суду за роз'ясненням або встановленням порядку та способу виконання та зупинити виконавче провадження.
Однак з листа Луганської обласної державної адміністрації не вбачається, чому потрібно звертатися за роз'ясненням та зміною порядку та способу виконання, регулятивна частина рішення є чіткою та зрозумілою.
07.06.2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, яку направлено за вих. №С-6140/5-8 від 10.06.2013 року.
Відповідач вважає, що вказана постанова про накладення штрафу відповідає вимогам статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» та матеріалами виконавчого провадження, рішення суду залишається невиконаним. Позивач не надає відповідного нормативного обґрунтування підстав для скасування постанови про накладення штрафу.
На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності із ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до положень статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалам справи, що 26.04.2013 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №37788401 (а.с.9). Вказану постанову було отримано позивачем 13 травня 2013 року за вх. №13/4366, що підтверджено відбитком печатки прийняття вхідної кореспонденції на супровідному листі до постанови (а.с.8). Постановою від 26 квітня 2013 року, яку було отримано 13.05.2013 року, Луганській обласній державній адміністрації запропоновано у 7-денний строк самостійно виконати рішення та повернути згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 ОСОБА_5 вилучене у нього посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 та вкладку до цього посвідчення, видані 13.05.2010.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №37788401 позивачем було направлено до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України листа від 18.05.2013 № 8/13-2870 (а.с.12-15).У цьому листі повідомлялось про наявність обставин, що ускладнюють виконання зазначеного рішення суду, а саме незрозуміле спосіб та порядок його виконання. Вказаний лист відповідач отримав 27 травня 2013 року, про що свідчить відбиток штампу прийняття вхідної кореспонденції на вказаному листі за вх.. №13-0-31-654 (а.с.86).
04.06.2013 року за вих. №С-37788401/5-8 відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу №37788401/5-8 (а.с.10).
Вказаною вимогою зобов'язано позивача з моменту отримання вимоги - негайно повернути ОСОБА_5 вилучене у нього посвідчення 1 серії НОМЕР_1, видане 13.05.2010 року та вкладку до цього посвідчення, видану 13.05.2010; з дня отримання вимоги - негайно надати відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України докази виконання судового рішення; з дня отримання вимоги - негайно надати письмові пояснення відповідальних осіб про причини та умови невиконання рішення; з дня отримання вимоги - негайно повідомити прізвище ім'я та по - батькові, дату народження, посаду особиОСОБА_4 у невиконанні рішення суду.
07.06.2013 року за вих. №С-37788401/5-8 відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу повторно №37788401/5-8 (а.с.11).
Вказаною вимогою зобов'язано позивача з моменту отримання вимоги - негайно повернути ОСОБА_5 вилучене у нього посвідчення 1 серії НОМЕР_1, видане 13.05.2010 року та вкладку до цього посвідчення, видану 13.05.2010; з дня отримання вимоги - негайно надати відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України докази виконання судового рішення; з дня отримання вимоги - негайно надати письмові пояснення відповідальних осіб про причини та умови невиконання рішення; з дня отримання вимоги - негайно повідомити прізвище ім'я та по - батькові, дату народження, посаду особи, винної у невиконанні рішення суду.
Зазначені вимоги державного виконавця позивач отримав в один день 10 червня 2013 року, про що свідчить відтиски штампу прийняття вхідної кореспонденції на вимогах за вх.. №10/5507 та вх.. №10/5483 (а.с.10-11).
На вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. від 04.06.2013 та від 07.06.2013 № С-37788401/5-8 щодо виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 по справі № 2а/1270/5375/2012 Луганською обласною державною адміністрацією було направлено листа від 12.06.2013 № 8/10-3380 (а.с.16-18).
07.06.2013 року відповідачем по відношенню до позивача було винесено постанову про накладення штрафу ВП №37788401 (а.с.26), якою за невиконання рішення суду та вимоги від 04.06.2013 року № С-37788401/5-8 державного виконавця накладено на позивача штраф у розмірі 680,00 грн.
З наведеного вбачається, що ще до отримання позивачем вимог державного виконавця (10 червня 2013 року), відповідачем 07 червня 2013 року винесено постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду та вимоги від 04.06.2013 року № С-37788401/5-8 державного виконавця, при цьому державний виконавець не пересвідчився в тому чи отримав позивач вимогу від 04.06.2013 року, хоча в самій вимозі був встановлений строк її виконання з дня отримання вимоги. В даному випадку це 10 червня 2013 року.
Крім того, державним виконавцем не було обґрунтовано чому він не визнав повноважними причини неможливості виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року, які були зазначені позивачем в листі 18.05.2013 № 8/13-2870.
Сліз зазначити, що за загальним правилом в юридичній науці поняття штраф - це вид адміністративного стягнення, що накладається на громадян, юридичних осіб і посадових осіб за правопорушення у випадках і розмірі, встановлених нормами чинного законодавства у відповідності до особливостей окремих правовідносин. Тобто, в межах виконавчого провадження штраф може бути накладено на боржника в разі не виконання рішення суду без поважних причин.
З огляду на викладене, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця від 04.06.2013 року № С-37788401/5-8 останнім.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірної постанови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Луганської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Луганської обласної державної адміністрації до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про накладення штрафу від 07.06.2013 року ВП №37788401 - задовольнити повністю.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни про накладення штрафу від 07.06.2013 року ВП №37788401.
Стягнути на користь Луганської обласної державної адміністрації з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 35,00 грн. (тридцять п'ять гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 08 липня 2013 року.
Головуючий суддя О.П. Островська
суддя суддя К.В. Агевич Є.О. Кисельова