Справа № 136/1041/13-ц
іменем України
"03" липня 2013 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.
за участю секретаря Марчук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом АТ "Ощадбанк" в особі філії Вінницьке обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Позивач звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 373 813 гривень 18 коп..
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує у позовній заяві на те, що 29.03.2006 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2044. Відповідно до вказаного договору Позичальнику Банком було надано кредит в сумі 150 000 гривень на нагальні погреби, строком на 24 місяці зі сплатою 20.5% річних за користування кредитом, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.03.2008 року. На виконання умов договору Банк передав кошти ОСОБА_1 В свою чергу ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки, визначені в цьому договорі. Станом на 17.05.2013 р. ОСОБА_1 сплатив Банку лише 18 775,62 грн. процентів за користування кредитними коштами. Тобто, отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач систематично порушував свої договірні зобов'язання щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 17.05.2013 р. становить: основний борг 150 000 грн., з них: прострочений основний борг 150 000 грн.; проценти за користування кредитом 4 122, 58 грн., з них: прострочені проценти 4 122, 58 грн.; пеня 219 690, 60 грн., а тому загальна сума заборгованості складає 373 813 грн. 18 коп. Останнє погашення заборгованості по кредиту здійснено ОСОБА_1 22.04.2013 р. в сумі 100 грн.. яка не покрила прострочену заборгованість, що виникла. Банк неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо усунення порушень за Кредитним договором та погашення кредитної заборгованості, однак дані вимоги залишились ним без належного реагування та задоволення. Тому просили суд в примусовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ«Ощадбанк» в особі філії Вінницьке обласне управління АТ«Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №2041 від 29.03.2006 р. в сумі 373 813 гривень 18 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак у своїй заяві адресованій суду вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, будучи повідомленим за адресою зареєстрованого місця проживання - не з'явився, як встановлено із довідки Укрпошти, від отримання судової повістки та доданих до неї документів - відмовився.
Ураховуючи те, що представник позивача не з'явився в судове засідання скориставшись своїми правами врегульованими ч.2 ст.158 ЦПК України, а відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, будь - яких клопотань, які б давали підстави для відкладення розгляду справи суду не надав, суд дійшов висновку, що перешкод для розгляду справи в даному судовому засіданні не встановлено, а відтак розгляд справи слід провести на підставі доказів, що містяться у справі.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
29.03.2006 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2044.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно пунктів 1.1. 1.2 Кредитного договору Позичальнику Банком було надано кредит в сумі 150 000 гри. на нагальні погреби, строком на 24 місяці зі сплатою 20.5% річних за користування кредитом, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.03.2008 року. Факт отримання кредитних коштів в сумі 150 000 гри. підтверджується видатковими касовими ордерами: №1 від 07.04.2006 року та суму 50 000 гривень, №1 від 11.04.2006 року на суму 60 000 гривень, №1 від 05.05.2006 року на суму 40 000 гривень.
Згідно пункту 1.5 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний був сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки, які визначені в договорі.
Згідно пункту 1.5., 1.3 Кредитного договору сплата процентів, нарахованих Банком на залишок заборгованості за кредитом, здійснюється Позичальником в валюті кредиту до 29 числа кожного місяця, починаючи з 01.08.2006 р.. шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Остання сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше 29.03.2008 р.
Згідно пункту 1.6 Кредитного договору погашення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 7 895 гри. до 01 числа кожного місяця, починаючи з 01.08.2006 р. шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останнє погашення кредиту здійснюється Позичальником не пізніше 29.08.2008 р.
Згідно пункту 3.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язався точно в строки, обумовлені цим договором, повернути кредит в сумі 150 000 гривень, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань - на першу вимогу Банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі.
Згідно пункту 4.2. Кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0.06% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Станом на 17.05.2013 р. ОСОБА_1 сплатив Банку лише 18 775. 62 гривень процентів за користування кредитними коштами, а тому станом на 17.05.2013 р. заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором становить: основний борг 150 000 гривень, з яких: прострочений основний борг 150 000 грн.; проценти за користування кредитом 4 122. 58 грн., з них: прострочені проценти 4 122,58 грн.; пеня 219 690.60 гривень. Загальна сума заборгованості складає 373 813 грн. 18 коп., що підтверджується розрахунками заборгованості за договором. Останнє погашення заборгованості по кредиту було здійснено ОСОБА_1 22.04.2013 р. в сумі 100 грн., яка не покрила прострочену заборгованість, що виникла.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зі змісту ст.612 ч.1 ЦК України, слідує, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно пункту 3.2.1 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому Договору.
Судом встановлено, що Банк неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо усунення порушень за Кредитним договором та погашення кредитної заборгованості, однак дані вимоги залишились відповідачем без належного реагування та задоволення.
Згідно пункту 3.2.2. Кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами чи комісійними винагородами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 Цивільного кодексу України, в разі прострочення позичальником повернення чергової частини кредиту, кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів встановлених договором, відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене та у контексті вищенаведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, які ґрунтуються на вимогах закону, а тому вимоги позивача до відповідача про стягнення кредитної заборгованості в розмірі, що наведена у розрахунку, з яким суд повністю погодився, слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені банком судові витрати у виді судового збору(а.с. 1).
Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 1048- 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 158 ч.2, ч.4 169, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь АТ«Ощадбанк» в особі філії Вінницького обласного управління АТ«Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №2041 від 29.03.2006 року в сумі 373 813 (триста сімдесят три тисячі вісімсот тринадцять) гривень 18 коп., з яких основний борг 150 000 гривень, з них прострочений основний борг 150 000 гривень, проценти за користування кредитними коштами 4 122 гривень 58 коп., з них прострочені проценти 4 122 гривні 58 коп., пеня за несвоєчасне повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами 216 690 гривень 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ«Ощадбанк» в особі філії Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» судові витрати у виді судового збору в сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д. Т. Кривенко