79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" липня 2013 р. Справа № 914/896/13-г
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Дубник О.П. Матущака О.І.
при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 15.05.2013 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року,
у справі 914/896/13-г;
за позовом: ОСОБА_1, м. Броди;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «РТВ-Сервіс» ЛТД», м.Броди;
про надання інформації та відшкодування моральної шкоди в розмірі 57 350,00 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1- підприємець, ОСОБА_2 - довіреність № 1399 від 12.06.2012 року;
від відповідача: Кожушко Л.В. - довіреність № 59 від 25.03.2013 року;
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Фірма «РТВ-Сервіс» ЛТД» про зобов'язання надати повну інформацію щодо укладення договорів оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1 (площею 137,4 кв.м) і АДРЕСА_2 (площею 79,6 кв.м) у м. Броди за період з 1996 року по 2013 рк, відшкодування моральної шкоди у розмірі 57 350,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року у справі № 914/896/13-г (суддя Мороз Н.) в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу б/н від 15.05.2013 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконне. А саме скаржник стверджує, що учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства.
Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 18.06.2013 року, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ТзОВ «Фірма «РТВ - Сервіс» ЛТД» з часткою у статутному фонді 0,82%.
24.11.2012р. ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Фірма «РТВ - Сервіс» ЛТД» із заявою щодо надання в оренду частину приміщення товариства відповідача, а також про надання інформації про укладення з третіми особами договору оренди приміщення, що належить товариству, загальною площею 217 кв.м.
Листом від 19.12.2012р. №51 директор ТзОВ «Фірма «РТВ - Сервіс» ЛТД» відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації. Зазначена відмова обґрунтована тим, що ухвалою Бродівського районного суду Львівської області про забезпечення позову по справі №2-61/2012 від 04.05.2012р. заборонено вчиняти будь-які дії по відчуженню, обтяженню та внесення в заставу нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у м. Броди. Крім того, у вказаному листі директором товариства відповідача зазначено, що надання учасникам інформації про укладені договори між товариством і третіми особами не передбачено чинним законодавством та статутом товариства.
Позивач вважає дану відмову незаконною та такою, що завдала йому моральних страждань, тому просить суд зобов'язати ТзОВ «Фірма «РТВ - Сервіс» ЛТД» надати інформацію щодо укладення договорів оренди приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 57 350,00 грн.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 167 ГК України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст.88 ГК України та положень ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо. Учасники товариства мають також інші права, передбачені цим кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.
Як вбачається із п. 13.1 статуту ТзОВ «Фірма «РТВ - Сервіс» ЛТД», учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Учасники можуть мати інші права, якщо вони передбачені законодавством і установчими документами.
Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (стаття 11 Закону України "Про інформацію").
Згідно пункту 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008, №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими документами товариства.
Відтак, суди не вправі зобов'язувати товариство надати інші документи про діяльність товариства, оскільки це є незаконним втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на зміст заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача надати інформацію щодо укладення договорів оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1 (площею 137,4 кв.м) і АДРЕСА_2 (по. 79,6 кв.м) у м. Броди за період з 1996 року по 2013 рік.
Не підлягає задоволенню також вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 57 350, 00 грн., з огляду на наступне.
Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, зокрема, факту її заподіяння протиправною поведінкою відповідача, тощо, позивачем суду надано не було.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
Водночас колегія судді зазначає, що ОСОБА_1 у даній справі звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою б/н від 15.05.2013 року сплатив 575,00 грн. судового збору.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2013 року у справі № 914/896/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким позов про зобов'язання надати інформацію та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 57 350,00 грн. - задоволити.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір справляється за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Таким чином, оскільки предметом спору у даній справі є немайнова вимога, а саме - зобов'язання надати інформацію, то сума судового збору в цій частині повинна становити 573,50 грн. Також предметом спору є вимога про стягнення коштів в сумі 57 350,00 грн. яка є майновою вимогою і ставка судового збору за даною вимогою повинна становити 860,25 грн.
Отже, при поданні апеляційної скарги про перегляд рішення суду щодо немайнової та майнової вимог розмір судового збору у даній справі повинен становити 1433,75 грн.
Оскільки апелянтом при поданні апеляційної скарги було сплачено лише 575,00 грн. судового збору, тому колегія суддів прийшла до висновку, що з ОСОБА_1 слід достягнути 858,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Достягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) в дохід державного бюджету 858,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Матущак О.І.