Постанова від 03.07.2013 по справі 910/5477/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. Справа№ 910/5477/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Желінська Т.М., від відповідача - Яхнівська Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року

у справі №910/5477/13 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі

відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції,

Київська область, Обухівський район, с. Українка,

до державного територіально-галузевого об'єднання

«Південно-Західна залізниця», м. Київ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк,

2) державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ,

про стягнення 27228,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва з позов до ДТГО «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 27228,90 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем термінів доставки вантажів позивача, що встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, наслідком чого є нарахування штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року до участі у справі №910/5477/13 залучено ДП «Донецька залізниця» та ДП «Придніпровська залізниця» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 позов ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ДТГО «Південно-Західна залізниця» на користь ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції 27228,90 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про порушення відповідачем термінів доставки вантажів позивача, що встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, а також визнав розрахунок штрафу, здійснений позивачем, обґрунтованим.

Не погодившись із вказаним рішенням, ДТГО «Південно-Західна залізниця» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем здійснено, а судом першої інстанції прийнято неправильний розрахунок штрафу. Так, відповідач зазначає, що позивачем допущено помилку при зазначені кількості вагонів, обчисленні терміну доставки вантажу згідно ст. 41 Статуту залізниць України та п. 2.1, п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року. Стверджує про відсутність його вини в порушенні термінів доставки вантажу та просить зменшити розмір штрафу, що підлягає до стягнення, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України. Також, за змістом апеляційної скарги, відповідач вважає обґрунтованою суму штрафу в розмірі 13988,00 грн.

У своїх запереченнях позивач вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Треті особи не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року у справі №910/5477/13 апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.07.2013 року.

В судовому засіданні 03.07.2013 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2013 року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін. Представники третіх осіб в судове засідання 03.07.2013 року не з'явились, треті особи про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Матеріали справи свідчать та підтверджується сторонами спору, що у листопаді 2012 року на адресу Трипільської ТЕС надійшли вагони №№67673681, 67848838, 68287044, 65045817, 66237157, 65351009, 67854513, 60386471, 65401200, 65719015, 63909329, 67879346, 66812108, 60786704, 65226250, 66102013, 60397346, 65292211, 65955734, 67372557, 66695628, 66694571, 68778752, 66174210, 66692906, 60661568, 65517609, 66690207, 66872573, 68703289, 67884858 з вугіллям, що підтверджується залізничними накладними №№48606263, 48661854, 48662530, 48709414, 48710750, 49003650, 49182660, 49182678, 49425952, 49425978, 48526479, 48793335, 49520695, 49366461, 49366552 (а.с. 11-25).

Згідно ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (далі - правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

У відповідності до п. 1.1.1. Правил залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у разі перевезення вантажною швидкістю: вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.

Пункт 2.4 Правил передбачає, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу, зокрема, на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 41 Статуту залізниць України та п. 2.1. Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Як вказував позивач, у відповідності до ст. 116 Статуту залізниць України за прострочення відповідачем термінів доставки вантажу позивачеві останнім було нараховано відповідачу штраф у розмірі 27520,70 грн. з урахуванням строку прострочення, тарифної відстані здійснених перевезень та провізної плати.

05.02.2013 року позивач надіслав відповідачу претензію №10-676 від 01.02.2013 року з вимогами про сплату штрафу в сумі 27228,90 грн. у зв'язку простроченням доставки вантажу.

У відповіді №НЗ-1-4/88 від 22.02.2013 року на вказану претензію відповідач відмовив в її задоволенні та послався на закінчення встановлено терміну для пред'явлення претензії відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України.

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Тобто, зі змісту ст. 116 Статуту залізниць України вбачається, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення залізницею порушень термінів доставки вантажів незалежно від того, чи завдано підприємству у зв'язку з цим збитки. При цьому, наведеною статтею не передбачено застосування штрафу до залізниці у разі прострочення термінів доставки вантажів менше ніж на дві доби.

За приписами п. 2.1, п. 2.4 названих Правил обчислення відповідних термінів починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені ст. 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб.

Таким чином, встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин).

Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого ст. 116 Статуту штрафу відсутні.

Також, Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 04.04.2012 року №01-06/420/2012 «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів» до відома Господарських судів України доведено, що згідно з частинами другою і третьою ст. 41 Статуту залізниць України терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів їх доставки встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644.

Відтак, наведені норми чинного законодавства України свідчать, що якщо вантаж залізницею доставлено одержувачу на 2-у добу після закінчення терміну доставки (прострочення такої доставки менш ніж 2 доби (48 годин), то підстави для нарахування та стягнення штрафу відсутні. Також, якщо вантаж залізницею доставлено одержувачу на 3-ю добу після закінчення терміну доставки (прострочення такої доставки менш ніж 3 доби (72 години), то штраф застосовується у розмірі 10% провізної плати; якщо вантаж залізницею доставлено одержувачу на 4-у добу після закінчення терміну доставки (прострочення такої доставки менш ніж 4 доби (96 годин), то штраф застосовується у розмірі 20% провізної плати; якщо вантаж залізницею доставлено одержувачу на 5-у добу та більше після закінчення терміну доставки (прострочення такої доставки більше 96 годин), то штраф застосовується у розмірі 30% провізної плати.

В графі 51 залізничних накладних вказано дату прибуття вантажу на станцію призначення. Зазначене підтверджує, що вантаж прибув до 24-ої години вказаної дати. Відтак, прострочення доставки вантажу повинно розраховуватись без урахування доби прибуття.

Як вбачається з розрахунку позивних вимог (а.с. 7), як позивачем, так і судом першої інстанції при розрахунку суми штрафу невірно застосовано положення ст. 116 Статуту залізниць України в сукупності з п. 2.1, п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів та не враховано Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 04.04.2012 року №01-06/420/2012 «Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів». Так, позивачем виконано розрахунок суми штрафу з посиланнями на прострочення відповідачем доставки вантажу у календарних днях, а не розраховано прострочку добами, як то передбачено наведеними вище нормами чинного законодавства України.

Одночасно, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила факт прострочення відповідачем термінів доставки позивачеві вантажу по залізничним накладним №№48661854 (а.с. 19, вагони №№65045817, 66237157), 48662530 (а.с. 18, вагони №№65351009, 67854513) і 49520695 (а.с. 14, вагон №66690207) на 2 доби, що не заперечується відповідачем.

Сума штрафу за вказане прострочення становить 3228,00 грн. виходячи з наступного розрахунку: 5 (кількість вагонів) х 538,00 грн. (10% розміру штрафу при простроченні на 2 доби від 5380,00 грн. вартості доставки відповідачем вагонів на відстань до 800 км.).

Також, матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем термінів доставки позивачеві вантажу по залізничним накладним №№48710750 (а.с. 12, вагон №65719015), 49003650 (а.с. 16, вагони №№63909329, 66812108, 67879346), 49366461 (а.с. 25, вагони №№66872573, 68703289) і 49366552 (а.с. 15, вагон №67884858) більше ніж на 4 доби, що не заперечується відповідачем.

Сума штрафу за вказане прострочення становить 11298,00 грн. виходячи з наступного розрахунку: 7 (кількість вагонів) х 1614,00 грн. (30% розміру штрафу при простроченні на 4 доби від 5380,00 грн. вартості доставки відповідачем вагонів на відстань до 800 км.).

Отже, загальна сума штрафу складає 13988,00 грн.

Враховуючи факт прострочення відповідачем термінів доставки вантажів позивачеві по зазначеним вище накладним, а також положення ст. 116 Статуту залізниць України в сукупності з п. 2.1, п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 13988,00 грн. штрафу. В решті вимог позивача про стягнення з відповідача 13240,90 грн. штрафу слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив відповідачеві в задоволенні клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Застосування штрафних санкцій до перевізника за прострочення доставки вантажів, передбачене Статутом залізниць України (стаття 116), є окремим видом відповідальності, який застосовується незалежно від завдання збитків внаслідок прострочення доставки вантажів за самий факт допущення перевізником зазначених порушень.

Щодо надмірності суми штрафу та важкого фінансового стану відповідача колегія суддів зазначає, що, по-перше, сума штрафу визначена не довільно, а з урахуванням положень Статуту залізниць України на підставі документів на вантаж, які містяться у матеріалах справи. По-друге, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що вказана сума є для нього надмірною по відношенню до вартості всього вантажу.

При цьому, посилання відповідача на фінансову кризу в державі як на підставу зменшення розміру штрафу колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки негативні наслідки від фінансової кризи одночасно впливають як на відповідача, так і на позивача.

Також, згідно п. 3) ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки, а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язань, а з інших передбаченими законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом (лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1623/2011р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права».

На переконання колегії суддів, господарський суд не має права зменшувати розмір санкцій, передбачених нормами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

До клопотання відповідача про зменшення суми штрафу останнім не було надано жодних доказів винятковості даного випадку, не наведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку, відсутні докази надмірності для відповідача даного штрафу, відсутні докази порушення термінів доставки вантажів позивача не з вини відповідача тощо.

При цьому, відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України щодо термінів доставки вантажів не може бути підставою для зменшення розміру штрафу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. 103, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 в частині стягнення 13240,90 грн. штрафу та приймає нове рішення суду в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 13240,90 грн. штрафу. В решті рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 в частині стягнення 13240,90 грн. штрафу скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 13240,90 грн. штрафу відмовити.

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №910/5477/13 залишити без змін.

5. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) 13988,00 грн. штрафу та 884,34 грн. судового збору за подання позову.

3. В решті позову відмовити».

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00131334) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 418,08 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Справу №910/5477/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.

Попередній документ
32235884
Наступний документ
32235886
Інформація про рішення:
№ рішення: 32235885
№ справи: 910/5477/13
Дата рішення: 03.07.2013
Дата публікації: 08.07.2013
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Київський апеляційний господарський суд
Категорія справи: