03 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3212/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Пшенишному В.С.,
за участю:
представника позивача - Зубера Д.В.
представника відповідача - Зварищука Е.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Кременчука в інтересах Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області до Публічного акціонерного товариства Кременчуцька виробничо-торговельна фірма "Кремтекс" про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -
31 травня 2013 року позивач Заступник прокурора м. Кременчука в інтересах УПФУ в м. Кременчуці Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПАТ КВТФ "Кремтекс" про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2013 року в сумі 114339,56 грн. (в редакції позовних вимог від 31 травня 2013 року з урахуванням ухвал від 17 червня 2013 року та від 01 липня 2013 року).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та має заборгованість за березень 2013 року в сумі 114339,56 грн., яка до теперішнього часу останнім не погашена, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення вказаної недоїмки.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що за березень 2013 року сума боргу сплачена в повному обсязі, однак існує заборгованість за квітень та за травень 2013 року, яка до цього часу відповідачем не сплачена.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, зазначаючи про повне погашення заборгованості підприємства за березень 2013 року.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З наявних матеріалів суд встановив, що відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в УПФУ в м. Кременчуці Полтавської області.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Матеріалами справи підтверджено, що на дату розгляду справи судом заборгованість підприємства зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за березень 2013 року погашена в повному обсязі. Зазначене не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується наданим позивачем розрахунком суми заборгованості відповідача (а.с. 54) та витягом з картки особового рахунка (а.с. 59-60).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги суд вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора м. Кременчука в інтересах Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області до Публічного акціонерного товариства Кременчуцька виробничо-торговельна фірма "Кремтекс" про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року.
Суддя А.О. Чеснокова