5.2
Іменем України
27 червня 2013 року Справа № 812/5181/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Захарової О.В.,
при секретарі: Білоконі Д.І.,
за участю
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Кононенко М.В.(довіреність від 17.12.2012 №1-17/12010),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Лугавто» до Луганської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови №702150501/2013/00008 від 30.05.2013, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
03 червня 2013 року позивач, Закрите акціонерне товариство «Лугавто» звернувся до суду з позовом до Луганської митниці в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати картку відмови №702150501/2013/00008 від 30.05.2013, як таку, що мотивована з невірним застосуванням норм діючого законодавства, при аналізі наданих позивачем відповідачеві, при перетині кордону 30.05.2013: наказу позивача №79 від 30.05.2013 з додатками, реєстраційних документів юридичної особи позивача та статуту ТОВ «Євромедіаправо»;
- визнати незаконними дії відповідача, щодо незаконної заборони позивачеві користуватись автомобілем AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в комерційних цілях (безоплатне комерційне перевезення товарів) на митній території України, шляхом надання картки відмови №702150501/2013/00008 від 30.05.2013;
- визнати незаконними дії відповідача щодо втручання у господарську діяльність Позивача, шляхом надання картки відмови № 702150501/2013/00008 від 30.05.2013;
- зобов'язати відповідача перепустити на митну територію України транспортний засіб AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі наданих позивачем при перетині кордону 30.05.2013 документів: наказу позивача №79 від 30.05.2013 з додатками, реєстраційних документів юридичної особи - позивача та статуту ТОВ «Євромедіаправо», як транспортний засіб особистого використання в митному режимі тимчасового ввезення;
- зобов'язати відповідача внести у відповідний реєстр ЄАІС ДМСУ дані про транспортний засіб AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як транспортний засіб комерційного використання в митному режимі тимчасового ввезення, на підставі наданих позивачем при перетині кордону 30.05.2013 документів: наказу позивача №79 від 30.05.2013 з додатками, реєстраційних документів юридичної особи - позивача та статутту ТОВ «Євромедіаправо»;
- відповідно до ст.163 КАС України зобов'язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення;
- судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1600,00 грн. стягнути з відповідача.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у травні 2013 року ЗАТ «Білевро» (Литва), ЗАТ «Лугавто» та фізичною особою - ОСОБА_1 створено та зареєстровано ТОВ «Євромедіаправо». Згідно положень п.4.3 статуту ТОВ «Євромедіаправо», ЗАТ «Лугавто» здійснено внесок до статутного капіталу ТОВ «Євромедіаправо» у відповідності з п.п.4.1.1 статуту, у вигляді права користування майном, а саме - легковим автомобілем AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
ТОВ «Євромедіаправо» для здійснення зовнішньоекономічної діяльності має право в межах встановлених законодавством України, зокрема: займатися міжнародною рекламною та маркетинговою діяльністю; здійснювати міжнародні перевезення вантажів легковими автомобілями учасників товариства, переліченими у п.4.4 статуту, в комерційних (промислових) цілях товариства та самих учасників товариства; здійснювати міжнародні перевезення пасажирів (співробітників, туристів, ділових партнерів, журналістів, фахівців в галузі права і інших) легковими автомобілями учасників товариства, переліченими у п.4.4 статуту, в комерційних цілях товариства та самих учасників товариства. З метою реалізації вищевказаних обов'язків одного з учасників створеного товариства, а саме - ЗАТ «Лугавто», та здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку шляхом виконання комерційних завдань, директор ТОВ «Лугавто» ОСОБА_1, 30.05.2013 перетинав кордон Росії з України на транспортному засобі AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить одному з засновників - ЗАТ «Лугавто». При цьому ним здійснювалося безоплатне міжнародне перевезення фотообладнання, що належить ТОВ «Євромедіаправо», вартість якого не перевищує 100 євро, та яке буде використовуватися згідно комерційних завдань товариства. При перевезенні товарів, вартість яких не перевищує 100 євро, юридичними особами письмового декларування за вимогами Митного кодексу України не потребується.
Позивач зазначає, що згідно реалізації визначених у наказі та статуті комерційних завдань, та з огляду на здійснення безоплатного міжнародного перевезення товарів в комерційних цілях, транспортний засіб AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є транспортним засобом комерційного використання, який позивач тимчасово ввозив, згідно норм Стамбульської Конвенції, з метою виконання комерційних завдань, викладених у статуті та наказу по підприємству № 79.
На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав.
30.05.2013 до зони митного контролю митного поста «Ізварине» Луганської митниці смугою «червоний коридор» прибув автомобіль засіб AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 Для проведення митного оформлення в обраному ним митному режимі, ОСОБА_1 надав такі документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу D 765626 від 30.05.2012; документи на фотоапарат UFO DS від 30.05.2012; подорожній лист службового легкового автомобілю від 30.05.2013; наказ № 79 від 30.05.2013; копія статуту ТОВ «Євромедиаправо» від 22.05.2013; виписка з Єдиного державного реєстру від 22.05.2013; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 702/2013/0000271 від 29.05.2013.
Інспектором, який проводив митний контроль, при вивченні зазначених документів, встановлено, що жоден з них не відповідає вимогам, за якими переміщуваний гр. ОСОБА_1 фотоапарат може бути визнаний як товар, а автомобіль як транспортний засіб комерційного призначення, для подальшого їх поміщення в митному режимі тимчасового вивезення.
У зв'язку з тим, що гр.ОСОБА_1 не були надані документи, які б вказували на те, що транспортний засіб належить до транспортного засобу комерційного призначення, йому було відмовлено у пропуску, про що заповнено картку відмови. У картці відмови зазначено причину відмови у пропуску через митний кордон України, а також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість пропуску транспортного засобу через митний кордон України.
Щодо переміщуваного гр.ОСОБА_1 фотоапарату, то відповідно до статті 370 МК України особистими речами вважаються: 5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя.
Відповідач зазначив, що декларування транспортного засобу комерційного призначення здійснюється відповідно до ст.221 МК України «Порядок декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять товари через митний кордон України». Тобто, на транспортний засіб комерційного призначення не подається окрема декларація, а оформлення такого автомобіля здійснюється одночасно з оформленням товарів, які ним переміщуються.
Оскільки ОСОБА_1 не було надано документів, підтверджуючих комерційне використання транспортного засобу, то такий транспортний засіб для митних цілей розглядається як транспортний засіб особистого використання, переміщення якого можливе після надання письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
З посиланнями на роз'яснення Держмитслужби, викладені у листі від 05.03.2013 № 11.1/2-12.2/2172-ЕП відповідач зазначає, що особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватися і в інтересах юридичних осіб. Згідно із положеннями МК України та Конвенції, транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із ч.3 ст.380 МК України.
На підставі вищевикладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просив відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30.05.2013 директором ЗАТ «Лугавто» - громадянином України ОСОБА_1 на митному пості «Ізваріне» було надано для митного оформлення транспортного засобу AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, наступні документи:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу D 765626 від 30.05.2012;
- документи на фотоапарат UFO DS від 30.05.2012;
- подорожній лист службового легкового автомобілю від 30.05.2013;
- наказ № 79 від 30.05.2013;
- копія статуту ТОВ «Євромедиаправо» від 22.05.2013;
- виписка з Єдиного державного реєстру від 22.05.2013.
30.05.2013 за результатами перевірки наданих до митного оформлення документів Луганською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №702150501/2013/00008 (а.с.17).
У картці відмови зазначено причину відмови у пропуску через митний кордон України: «з урахуванням п.59 ст.4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI та відповідно до пункту "b" статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул,1990 РІК), транспортний засіб AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина - резидента України ОСОБА_1 не використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів) - відсутні необхідні документи, згідно вимог ст. 335 МК України та Закону України від 05.04.2001 № 2344-111 «Про автомобільний транспорт». Таким чином, транспортний засіб AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 використовується відповідно до п. 60 ст.4 Митного Кодексу України, як транспортний засіб особистого користування - зареєстрований на території Литви та перебуває у тимчасовому користуванні громадянина-резидента України ОСОБА_1 та ввозяться ним на митну територію України виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно».
Також у картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість пропуску транспортного засобу через митний кордон України: надання громадянином - резидентом ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 380 Митного кодексу України письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Митного кодексу України та Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул 26.06.1990) (далі - Стамбульська конвенція).
Основні терміни і поняття визначено у ст.4 МК України:
- митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23 ч.1);
- митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1);
- митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом та іншими законами України (п.28 ч.1);
- транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення (п.59 ч.1);
- транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно (п.60 ч.1).
Умови тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України визначено главою 18 МК України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.105 МК України митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації.
Згідно з ч.6 ст.105 МК України для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом.
Загальні положення щодо умов та порядку переміщення і пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України визначено главою 27 МК України.
Відповідно до ч.1 ст.189 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з ч.3 цієї статті, тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту «b» статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 9 Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення, подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.), до яких Україна приєдналась 01.08.2006 та 05.12.2004 відповідно.
Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції.
Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.
У накладній відповідно до статті б Конвенції мають бути вказані: місце та дата її складання; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса транспортера; місце та дата прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його здачі; ім'я та адреса отримувача; прийняте позначення характеру вантажу та способу його упаковки та у випадку перевезення небезпечних вантажів їх звичайно визнане позначення; кількість вантажних місць, їх особлива розмітка та номера; вага вантажу брутто або у вигляді інших одиниць виміру кількість вантажу; пов'язані з перевезенням видатки (перевізна платня, додаткові витрати, мито та митні збори, а також інші витрати з моменту складання договору до здачі вантажу); інструкції, що вимагаються для виконання митних формальностей, та інші; позначення, що перевезення відбувається, незалежно від будь-яких обумов, із дотриманням порядку, встановленого цією Конвенцією.
Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України "Про автомобільний транспорт», відповідно до якого:
1) при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
дозвіл України;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
документи на вантаж.
2) при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати:
дозвіл України;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень);
білетно-облікову документацію.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Відповідно статті 9 до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).
Проте такої накладної позивачем при проходженні митного контролю подано не було та в судовому засіданні не представлено.
Статтею 1 Закону «Про автомобільний транспорт» визначено наступні терміни:
вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;
міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством;
документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Вимоги вказаних нормативно-правових актів спростовують твердження позивача про те, що вимоги відповідача подати документи, вказані у картці відмови є незаконними та жодним нормативно-правовим актом не передбачена необхідність подання таких.
Пунктом 1 розділу II Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 р. за № 1669/21981 передбачено, що для митного оформлення товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України, митному органу подаються МД, книжка А.Т.А. або інший документ, передбачений законодавством України з питань державної митної справи.
Проте позивачем, зазначених документів також подано не було.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що жодних документів, які підтверджували б комерційне використання зазначеного позивачем автомобіля а саме, комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, позивачем не було надано.
Таким чином, оскільки позивачем не було подано повного пакету документів, що підтверджують комерційне призначення вказаного транспортного засобу даний транспортний засіб правильно визначений відповідачем, як транспортним засобом особистого користування.
Частиною 3 ст. 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Оскільки позивачем не було подано повного пакету документів, що підтверджують комерційне призначення транспортного засобу та не сплачено всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України, йому обґрунтовано було видано картку відмови № 702150501/2013/00008 від 30.05.2013.
Та обставина, що відповідно до ст. 5 додатку С Конвенції про тимчасове ввезення, для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території не може бути прийнята до уваги, оскільки зазначена норма встановлює умови для надання пільг транспортним засобам комерційного використання, а не умови, за яких транспортний засіб вважається комерційного використання.
Пунктом 1 частини першої статті 335 МК України визначено перелік документів та відомостей, які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають митному органу при перевезені товарів автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;
Таким чином, визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись:
при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію;
при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, громадянин (як резидент та і нерезидент) може тимчасово в'їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності (користуванні) юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави, та використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів).
При цьому громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати:
- документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;
- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;
- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
Із наданих сторонами в матеріали справи документів, а саме, наданих позивачем у пункті перетину кордону, не встановлено всіх необхідних документів, який би підтверджував використання транспортного засобу, який переміщувався позивачем через митний кордон України 30.05.2013, для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безплатного перевезення товарів.
Оскільки позивачем всіх необхідних документів, які б підтверджували комерційне використання вищевказаного транспортного засобу при перетині кордону України митному органу пред'явлено не було, суд вважає,вважає, що даний транспортний засіб правомірно не було визнано посадовими особами митного посту «Ізваріне» в якості транспортного засобу комерційного призначення.
При цьому пунктом «а» статті 7 Додатка С до Конвенції визначено, що незважаючи на положення статті 5 цього Додатка, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.
Вищевказані норми статей 105 та 189 МК України та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).
Відповідно до наданих документів транспортний засіб марки AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ЗАТ «Лугавто», та переміщувався 30.05.2013 року через митний кордон України представником зазначеного підприємства, який мав належні повноваження на тимчасове користування зазначеним автомобілем.
Доводи позивача про те, що ним перевозився на вказаному автомобілі товар, яким є фотоаппарат, на увагу не заслуговують.
Товар - згідно статті 277 Митного кодексу України об'єктами оподаткування митом та норм наказу Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму» з поданням митної декларації та книжки А.Т.А. для товарів, вартість яких перевищує 100 євро) - товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підриємствами, крім випадків, передбачених статтею 234 МКУ (оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях).
Згідно поданого гр.ОСОБА_1 товарного чеку вартість переміщуваного фотоаппарату становила 570 гривень, що на день перетину кордону складало менше 100 євро (120,77 євро).
Відповідно до статті 370 МК України особистими речами вважаються: 5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя.
Отже, переміщуваний гр.ОСОБА_1 фотоаппарат не може вважатися товаром у розумінні вищенаведених положень Митного кодексу України.
Таким чином, транспортний засіб AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, не здійснював 30.05.2013 комерційне перевезення товару, віднесення його до категорії транспортного засобу особистого користування, який перебуває у тимчасовому користуванні громадянина ОСОБА_1 є цілком обґрунтованим.
Що стосується вимоги позивача щодо визнання незаконною та скасування картки відмови № 702150501/2013/00007 від 30.05.2013, суд зазначає таке.
Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.256 МК України).
Розділом VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012 (далі - Порядок №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, визначено порядок оформлення карток відмови.
Так, відповідно до п.7.1 Порядку № 631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Порядку №631).
Відповідно до п.7.5 Порядку № 631 картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.
Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.
З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що посадовою особою відповідача при здійсненні митного оформлення автомобіля AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено невиконання ОСОБА_1 умов, визначених Митним кодексом України, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано та з дотриманням відповідного порядку складено картку відмови №702150501/2013/00008 від 30.05.2013, а відтак підстави для визнання її незаконною та скасування відсутні.
Також, суд не вбачає підстав для визнання незаконними дій відповідача, щодо заборони позивачеві користуватись автомобілем AUDI A-4 AVANT, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в комерційних цілях на митній території України, оскільки судом встановлено, що ніякі дії про заборону щодо вказаних обставин відповідачем стосовно позивача не вчинялися та ніякі рішення з цього приводу не приймалися.
Та обставина, що у зв'язку з порушенням порядку ввезення на територію України спірного транспортного засобу позивач не зможе використовувати його для комерційного призначення не означає, що ця неможливість пов'язана з незаконними діями та забороною відповідача.
Крім того, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості вирішити питання ввозу автомобіля на територію України для комерційного використання, дотримавши всі вимоги закону з цього приводу.
Позовна вимога щодо визнання незаконними дій відповідача щодо втручання у комерційну (господарську) діяльність позивача, шляхом надання картки відмови, судом визнається також необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно ст.6 МК України митні інтереси України - це національні інтереси України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи.
У свою чергу державна митна справа - це встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Відповідно ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Таким чином, митний орган, склавши картку відмови, здійснив не втручання у господарську діяльність позивача, а контроль і нагляд за дотриманням суб'єктом господарювання вимог Митного кодексу України.
Решта позовних вимог, на думку суду, є похідними від вимоги визнання незаконною та скасування картки відмови №702150501/2013/00008 від 30.05.2013, а відтак у їх задоволенні слід також відмовити.
Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у судовому засіданні доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Судовий збір та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 27 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 липня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Лугавто» до Луганської митниці про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702150501/2013/00008 від 30.05.2013, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 02 липня 2013 року.
Суддя О.В. Захарова