справа № 806/3037/13-a
категорія 6.3
30 травня 2013 р. м. Житомир
час прийняття: 12 год. 35 хв.
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.,
за участі секретаря Никифоренко В.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
за участі представника позивача ОСОБА_2,
за участі представника відповідача Сечіна Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про скасування рішення №1751376 від 18.04.2013 та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
24 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, в якому просить:
- скасувати рішення № 1751376 від 18 квітня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.
- зобов'язати Реєстраційну службу Житомирського районного управління юстиції Житомирської області здійснити державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок по АДРЕСА_1.
- зобов'язати Реєстраційну службу Житомирського районного управління юстиції Житомирської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.
Зазначив, що висновок відповідача у спірному рішенні про відмову в державній реєстрації прав про те, що належним заявником по даній справі є зареєстроване належним чином фермерське господарство, а не фізична особа є незаконним, оскільки відповідач є головою фермерського господарства, яке він створив одноосібно і відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" фізична особа - засновник фермерського господарства (а не господарство як юридична особа) має право облаштовувати житло і споруджувати житлові будинки. Тому вважає спірне рішення таким що суперечить ряду нормативно - правових актів України.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що рішення про відмову в державній реєстрації прав винесено правомірно, відповідно до норм чинного законодавства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 093929 від 20.04.2005 земельна ділянка розміром 4, 8944 га цільове призначення якої є ведення фермерського господарства, що розташована на території Іванівської сільської ради Житомирського району, належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 12).
Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради від 16 грудня 2010 року голові фермерського господарства «Миколай» ОСОБА_1 було дозволено будівництво житлового будинку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства (а.с. 13).
Відповідно до будівельного паспорта на будівництво житлового будинку фермерського господарства, який виданий 18.10.2012 Житомирською райдержадміністрацією, забудовником цього будинку є ОСОБА_1 (а.с. 16-17).
Після завершення будівництва житлового будинку виконавчий комітет Іванівської сільської ради прийняв 15.11.2012 рішення № 252 про оформлення права власності ОСОБА_1 на новозбудований житловий будинок по АДРЕСА_1, а рішенням від 21.03.2013 присвоїв ОСОБА_1 юридичну адресу вищевказаної земельної ділянки: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).
На вказаний житловий будинок ОСОБА_1 Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради видано 1 квітня 2013 року технічний паспорт у якому вказано, що позивач є власником будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 28-33).
4 квітня 2013 року Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Житомирській області зареєструвала декларацію про готовність житлового будинку до експлуатації, у якій замовником вказано фізичну особу - ОСОБА_1 (а.с. 25-27).
10 квітня 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції з заявою та подав необхідні документи для державної реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок по АДРЕСА_1.
Рішенням № 1751376 від 18 квітня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції відмовив у державній реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок, в якому вказав, що з заявою звернулася неналежна особа (а.с.5). Зазначив що у відповідності до норм ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон) фермерське господарство має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затверджених документації із землеустрою та містобудування у встановленому законом порядку. Стаття 8 Закону передбачає, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Виходячи з викладеного відповідач і зробив висновок, що належним заявником у даному випадку може бути зареєстроване належним чином фермерське господарство, а не фізична особа.
Суд не погоджується з висновком державного реєстратора Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст.1 Закону фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Статтями 3 та 4 Закону, зокрема, передбачено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Згідно зі ст. 1 Статуту фермерського господарства «Миколай» вказане господарство є юридичною особою, створене одноосібно гр. ОСОБА_1, який є головою цього господарства та здійснює управління справами одноосібно (а.с. 6-11).
У ч.2 ст.5 Закону передбачено, що громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства.
Таким чином, вказана норма права передбачає, що фізична особа - засновник фермерського господарства (а не господарство, як юридична особа) має право облаштувати житло. Аналогічно у п. "ґ" ч.1 ст. 14 Закону передбачено, що члени фермерського господарства відповідно до закону мають право споруджувати житлові будинки.
Отже, Закон України «Про фермерське господарство» надає право ОСОБА_1 як одноосібному засновнику та члену фермерського господарства споруджувати житловий будинок на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства.
Крім того, ч.1 ст.31 Земельного кодексу України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.
Пунктом "д" ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України вказано, що власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Позивачем подано до суду, усі правовстановлюючі документи, які у встановленому законодавством порядку дозволяли розпочати будівництво житлового будинку, а після його завершення - документи про прийняття житлового будинку в експлуатацію, видані як фізичній особі, засновнику фермерського господарства «Миколай» ОСОБА_1
Вказані документи є чинними, ніким не скасованими, що не заперечується представником відповідача, тому є обов'язковими для державного реєстратора.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки державний реєстратор при прийнятті рішення не витребував документи, які підтвердили б, що позивач є головою фермерського господарства та здійснює управління справами одноосібно, а виніс одразу рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що на думку суду є формальним підходом до виконання своїх обов'язків.
Згідно з квитанцією № 2456.63.1 від 24.04.2013 (а.с. 2), позивачем сплачений судовий збір в розмірі 34,41 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС, суд, -
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення №1751376 від 18 квітня 2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, винесене державним реєстратором Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області.
Зобов'язати Реєстраційну службу Житомирського районного управління юстиції Житомирської області здійснити державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та видати свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Єфіменко О.В.