Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
місто Харків
04.07.2013 р. справа № 820/3195/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Фоменко І.Є.,
представників:
позивача - Лебедєв А.К.,
відповідача - Голяк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Метагор"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС
проскасування рішення, -
встановив:
Позивач, ТОВ «Метагор», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000642210 від 05.04.2013р..
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті №1099/2210/36757621 від 22.03.2013р., а викладені в згаданому акті судження податкового органу є помилковими, адже податок на прибуток обчислювався ТОВ правильно. З вказаних мотивів позивач вважав, що спірне податкове повідомлення - рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в акті №1099/2210/36757621 від 22.03.2013р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкового правопорушення є правильними та вірними, адже на господарські операції з обігу корпоративних прав не поширюються приписи п.п.159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України, бо в розумінні п.п.14.1.244 ст.14 Податкового кодексу України корпоративні права не підпадають під визначення товарів. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
З 20.03.2013р. по 22.03.2013р. ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Метагор» (ідентифікаційний код - 36757651) з питання правомірності збільшення витрат на суму безнадійної заборгованості у податкових деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2012р. та за 9 місяців 2012р.
Результати перевірки оформлені актом №1099/2210/36757621 від 22.03.2013р., в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків п.п.138.10.6 ст.138 та п.п.159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне поширення платником податків процедури урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості на господарські операції з обігу корпоративних прав, позаяк на думку податкового органу, згадана процедура може бути застосована лише до операцій з постачання товарів, а за визначенням п.14.1.90 ст.14 та п.14.1.244 ст.14 Податкового кодексу України корпоративні права не можуть бути визнані товаром.
05.04.2013р. з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000642210 від 05.04.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 833.831,25грн. (основний платіж - 667.065,00грн.; штраф - 166.766,25грн.).
Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, єдиним фактичним мотивом для винесення спірного рішення суб'єкт владних повноважень обрав судження про неможливість кваліфікації господарської операції з продажу корпоративних прав як поставки товару, а юридичним мотивом винесення спірного рішення визначив п.138.10.16 ст.138, п.п.159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1099/2210/36757621 від 22.03.2013р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що в положеннях Податкового кодексу України відсутній п.138.10.16 ст.138 Податкового кодексу України. Відтак, платник податків об'єктивно не здатний вчинити порушення даної норми закону.
З приводу положень п. «г» п.138.10.6 ст.138 Податкового кодексу України суд зазначає, що відповідно до названої норми кодексу до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, підлягають включенню витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
При цьому, згідно з п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд зазначає, що юридична особа дебітора ТОВ «Джут», котрий брав участь в господарських операціях з обігу корпоративних прав ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг», припинена внаслідок визнання банкрутом в порядку закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Факт визнання ТОВ «Джут» банкрутом сторонами по справі не оспорюється.
Отже, заборгованість названого суб'єкта господарювання підпадає під визначення безнадійної заборгованості за ознаками п. «в» п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України.
Підпунктом 159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг. Норми цього підпункту не поширюються на проценти та комісії, щодо яких було сформовано страховий резерв за рахунок збільшення витрат згідно з пунктом 159.2 цієї статті.
У розумінні п.14.1.244 ст.14 Податкового кодексу України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін "товари" вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України.
В Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку відображення в податковому обліку суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами (затверджена наказом ДПС України від 21.12.2012р. №1160) вказано, що цінний папір у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, розглядається у Податковому кодексі як товар.
Оскільки за змістом норм ст.ст.163, 167 Господарського кодексу, ст..3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», ст..2 Закону України «Про акціонерні товариства», п.14.1.81 ст.14, п.14.1.90 ст.14 Податкового кодексу цінний папір у формі акції та корпоративне право на частку у статутному капіталі суб'єкта господарювання мають повністю ідентичні правові підстави походження, то слід визнати, що і корпоративні права у будь-яких операціях, крім операцій з прямих інвестицій (тобто операції, внаслідок якого і відбувається створення корпоративних прав) та операцій з отримання активів господарської організації у разі ліквідації останньої відповідно до закону, також є товаром.
Таким чином, відсутні перешкоди для поширення на господарські операції з обігу корпоративних прав процедури урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості згідно з п.п.159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України, адже операція з відчуження корпоративних прав повністю підпадає під визначення операції з поставки товарів відповідно до п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення, зміст складеного податковим органом акту перевірки не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факт вчинення платником податків податкового правопорушення.
Натомість викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.
Окремо суд бере до уваги, що обставини обігу корпоративних прав ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг» та векселів ТОВ «Джут» податковим органом у ході перевірки не вивчались, жодних суджень з приводу даних обставин податковим органом зроблено не було та в акті перевірки не викладено, спірне рішення суб'єкта владних повноважень не ґрунтується на здійсненій податковим органом юридичній оцінці означених обставин.
З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ТОВ «Метагор» до ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000642210 від 05.04.2013р.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 05.07.2013 р.
Суддя А.В. Сліденко