Справа № 751/4176/13-к провадження № 11-кп/795/125/2013 Головуючий у І інстанції Кузьмін М.В.
Категорія - кримінальні Доповідач Воронцова С. В.
05 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіВоронцової С. В.
суддів - Григор'євої В.Ф., Козака В.І.,
при секретарі - Дудко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріли судового провадження щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2013 року,
За участю учасників судового провадження:
прокурора - Назаренка О.О.,
захисника - ОСОБА_3,
представника Чернігівського
слідчого ізолятору - Курило С.А.,
засудженого - ОСОБА_2,
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_2 від покарання за хворобою.
Своє рішення суд мотивував тим, що на час розгляду справи не було надано переконливих доказів того, що ОСОБА_2 за станом здоров'я не може відбувати покарання, призначене йому вироком Деснянського районного суду м. Чернігова. Згідно наданих документів, він отримує необхідне медичне лікування, але в порушення рекомендацій лікаря самовільно приймає ліки двічі на день, хоча лікарем-ендокринологом рекомендовано приймати ліки тричі на день.
Згідно листа начальника Чернігівського слідчого ізолятора від 17 травня 2013 року № 1929 ОСОБА_2 13 травня 2013 року було запропоновано пройти імунологічне обстеження, однак, засуджений відмовився від його проходження. На хвороби, про які вказує захисник в своєму клопотанні, засуджений хворів і раніше, до постановлення вироків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку, захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. Зазначає, що суду не було надано переконливих доказів того, що переліченими у клопотанні хворобами, ОСОБА_2 захворів після постановлення вироків.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду та звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання за хворобою. Крім того, просить призначити медичне обстеження стану здоров'я засудженого спеціальною лікарською комісією Управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області на предмет наявності у нього хвороб, віднесених до Переліку захворювань та визначення можливості подальшого відбування покарання за наявності таких хвороб.
Доводи своєї апеляційної скарги мотивує тим, що судовий розгляд був неповним, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, суд не дав належної оцінки тому, що у судовому засіданні представник слідчого ізолятора повідомив про те, що у ОСОБА_2 відібрано аналізи, за результатами розгляду яких та після обстеження засудженого лікарем-ендокринологом у подальшому можливо буде вирішуватись питання щодо звільнення засудженого від подальшого відбуття покарання. Суд повинен був належним чином з'ясувати всі обставини захворювань засудженого, витребувавши необхідні дані, а також зобов'язавши Управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області, терміново провести медичне обстеження ОСОБА_2 спеціальною лікарською комісією на предмет його звільнення від відбування покарання.
Крім того, вирішуючи питання про можливість задоволення клопотання, суд порушив вимоги ч. 2 ст. 84 КК України, не врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, його особу, не вивчив характер його захворювань.
Не погодившись з апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, прокурор подав заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Вказує, що дійсно судом першої інстанції та стороною обвинувачення не заперечувався факт наявності у ОСОБА_2 хвороби із діагнозом цукровий діабет, а також не заперечує, що у судовому засіданні начальник медичної частини говорив про те, що у засудженого були відібрані аналізи, за результатами розгляду яких можливо б було вирішити питання про звільнення ОСОБА_2 за хворобою. Однак, звертає увагу, що захисник, як у судовому засіданні, так і в апеляційній скарзі не зазначив про те, що з боку медичної частини слідчого ізолятору неодноразово надходили пропозиції про відібрання аналізів крові у ОСОБА_2, результати яких могли бути отримані задовго до судового розгляду заяви захисника. З врахуванням цього, вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідача, доводи захисника, який частково підтримав апеляційну скаргу в частині скасування ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволені його заяви про звільнення ОСОБА_2 від покарання в зв'язку з хворобою, пояснення засудженого що підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив звільнити його від відбування покарання внаслідок наявних в нього тяжких хвороб , заслухавши пояснення та висновок представника пенітенціарної служби, що є членом спеціальної лікарської комісії, який стверджував що засуджений має хвороби внаслідок яких може бути звільнений від відбування покарання , однак на даний час перебіг його хвороб не викликає занепокоєння, оскільки стан його здоров'я стабільний , він забезпеченим належним медичним оглядом та медичними препаратами, отримує необхідне лікування, подальше його утримання в місцях позбавлення волі не загрожує його життю та здоров'ю, думку прокурора, який стверджував що висновок лікарської комісії про можливість звільнення засудженого від покарання за хворобою є передчасним , оскільки стан здоров'я останнього не давав підстав для його проведення саме в слідчому ізоляторі та вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу суду законною, яку просив залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 на даний час перебуває в Чернігівському слідчому ізоляторі за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2012 року, яким засудженому призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України за правилами передбаченими ст. 71 КК України у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі.
29 квітня 2013 року до Новозаводського районного суду м. Чернігова надійшла заява захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про звільнення останнього за хворобою.
Статтею 84 КК України передбачена можливість звільнення засудженого від подальшого відбування покарання в тих випадках, коли засуджений захворів на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. При цьому при вирішенні зазначеного питання , відповідно до ч.2 ст. 84 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину , характер захворювання , особу засудженого та інші обставини.
Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затверджений спільним Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України 18.01.2000 N 3/6 . П. 2 та 5 даного Переліку передбачено, що підставою для звільнення від подальшого відбування покарання можуть бути такі захворювання, як ВІЛ-інфекція та цукровий діабет 1 типу.
Статтею 154 КВК України передбачено, що до подання про звільнення від покарання за хворобою додається висновок спеціальної лікарської комісії.
Як слідує з матеріалів справи, лише 20 травня 2013 року проведено забір крові у ОСОБА_2 для обстеження імунологічного статусу. Відповідно до Інструкції про порядок медичного обстеження засуджених, які страждають тяжкими хворобами, затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 13 травня 1992 року, медичне обстеження таких засуджених здійснюють спеціальні лікарські комісії, склад яких затверджують начальники управлінь Міністерства внутрішніх справ областей. Огляд хворого та розгляд матеріалів медичного обстеження здійснюються комісією після його обов'язкового лікування і ретельного обстеження в умовах стаціонарних лікувальних установ.
Клопотання захисту в апеляційній скарзі про призначення такого обстеження ОСОБА_2 рішенням апеляційного суду є безпідставним, оскільки питання про його призначення до компетенції суду не належить.
Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 28 вересня 1973 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» із змінами і доповненнями, лише при виникненні сумнівів щодо правильності висновку лікарської комісії суд вправі призначити судово-медичну експертизу.
Відповідно до наданої в судовому засіданні апеляційного суду копії висновку спеціальної лікарської комісії від 03 .07.2013 року , слідує що з урахуванням в нього тяжких хвороб ОСОБА_2 може бути звільнено з місць позбавлення волі. Однак будь - яких даних стосовно того що відповідно до Наказу МВС України за № 256 від 13 травня 1992 року „Про порядок представлення в суди матеріалів про звільнення від дальшого відбуття покарання засуджених які захворіли на тяжку хворобу" та „Інструкції про порядок медичного обстеження засуджених які страждають тяжкими хворобами та представлення на них матеріалів в суди про звільнення від дальшого відбування покарання" , начальник Чернігівського слідчого ізолятора № 31 звернувся з поданням до суду про звільнення ОСОБА_2 від дальшого відбування покарання в судовому засіданні надано не було. Натомість член спеціальної лікарської комісії - начальник медичної частини слідчого ізолятора, наголошував в судовому засіданні на тому що підстав для звільнення останнього від подальшого відбування покарання внаслідок наявних в нього тяжких хвороб не має, оскільки він захворів на них до засудження а за нетривалий час відбування покарання його стан здоров'я не погіршився.
Згідно роз'яснень п.2 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 28 вересня 1973 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу», слідує що сам факт захворювання засудженого на тяжку хворобу не тягне за собою обов'язкового звільнення від відбуття покарання. Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених , які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання , а саме коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю , або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків. Це стосується і тих осіб , які захворіли до засудження , але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру зазначеного в Переліку захворювань.
Наявними в засудженого тяжкими хворобами засуджений захворів до його засудження , в місцях позбавлення волі він перебуває лише з 20 квітня 2013 року , отримує належне лікування , будь - яких даних стосовно того що за цей період часу його стан здоров'я погіршився в матеріалах судового провадження не має , не надано таких доказів і захисником.
Посилання захисту на те, що суд повинен був витребувати ряд документів на підтвердження наявності у засудженого тяжких хвороб, призначити медичне обстеження та врахувати дані, які його характеризують не ґрунтуються на вимогах закону.
Статтею 22 КПК України забезпечено право на змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною першою вказаної статті передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже, суд розглядає лише ті докази, які були надані або стороною захисту, або стороною обвинувачення.
Звертаючись до суду, захисник не надав жодних документів, які б характеризували засудженого ОСОБА_2 як особу, а також не надав документів, які б могли свідчити про поведінку засудженого в умовах ізоляції від суспільства та інші докази які б дали підстави суду відповідно до ст. 84 КК України вирішити питання про звільнення засудженого від дальшого відбування покарання за хворобою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що заява захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про звільнення останнього від відбуття покарання в зв'язку з хворобою, є передчасною, а рішення суду першої інстанції є цілковито обґрунтованим та законним.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розгляді справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що нині діючим кримінальним процесуальним Кодексом України, а саме статтею 539, передбачено звернення до суду з клопотанням або поданням. Звернення до суду із заявою діючим законодавством не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2013 року про відмову в задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_2 від покарання за хворобою - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим що перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Григор'єва В.Ф. С.В.Воронцова В.І. Козак