Справа № 751/2354/13-ц Провадження № 22-ц/795/1233/2013 Головуючий у I інстанції -Овсієнко Ю. К. Доповідач - Губар В. С.
Категорія -цивільна
03 липня 2013 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.,
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,
при секретарі:Шкарупі Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_5 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01 вересня 2011 року у справі за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.09.2010 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував положення п.14 ст.6 Закону України „Про третейські суди", яким третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Апелянт вважає, що рішення третейського суду повинно бути скасовано в зв'язку з тим, що, приймаючи рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором №SME0014393-1 від 31.05.2010 року, третейський суд вирішив питання не лише захисту прав кредитора, а й ухвалив рішення, яке стосується прав, обов'язків споживача банківських послуг, що суперечить ч.4 ст. 42 Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та справу третейського суду №2780-9/367/11, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи відповідно до ст. 303 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступник - ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_5 укладений кредитний договір №SME0014393 від 13.06.2008 року, за умовами якого надається кредит в розмірі 45000 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19 % річних, строком на 24 календарних днів та із збільшенням строку користування до 39 календарних днів, згідно додаткової угоди від 10 квітня 2009 року. Цільове призначення даного кредиту - задоволення неспоживчих потреб (а.с.67-73).
31.05.2010 року між ПАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №SME0014393-1 про надання банком позичальнику кредиту у сумі 166494 грн. 94 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 23 % річних на строк користування 16 місяців. Цільове призначення кредиту за цим договором- повернення заборгованості за кредитним договором №SME0014393 від 13.06.2008 року.
На виконання позичальником своїх зобов'язань за даним договором 31.05.2010 року між ПАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були укладені договори поруки №SME0014393/1-1, № SME0014393/2-2, №SME0014393/3-1, за умовами яких невиконання або неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Відповідно до рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.09.2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ „Альфа-Банк" в повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі: за кредитом - 150713,92 грн., процентах - 18071,77 грн., пені - 46744,83 грн.; стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованість за договорами поруки у розмірі по 3218,86 з кожного та вирішено питання про судові витрати.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено наявність правових підстав для скасування рішення третейського суду, яке не виходить за межі третейського розгляду та постановлено у відповідності до вимог чинного на день його ухвалення законодавства.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері діяльності третейських судів.
Відповідно до Закону України „Про третейські суди" та ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями пунктів 22, 23 ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а споживчий кредит - це кошти, які надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Зазначене положення роз'яснено в п.3.4 рішення Конституційного Суду України №15-рп від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), в якому також зазначено, що за ч.1 ст.11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Предметом кредитного договору №№SME0014393-1 від 22 травня 2010 року є надання банком позичальнику кредиту в сумі 166494 грн. 94 коп. на строк користування 16 місяців, зі сплатою процентів в розмірі 23 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти, комісію за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов'язання за цим договором в повному обсязі.
Цільове призначення кредиту за цим договором - повернення заборгованості за кредитним договором № SME0014393 від 13.06.2008 року, який надавався для задоволення неспоживчих потреб.
Відтак, ОСОБА_5 отримав кошти не для придбання продукції, а на погашення іншого кредитного договору, тобто отриманий ним кредит в сумі 166494 грн. 94 коп. не є споживчим кредитом, а тому дія Закону України „Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини.
Частиною 2 ст.51 Закону України „Про захист прав споживачів". передбачено перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а саме: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Крім того, підстави для скасування рішення третейського суду також передбачені у ч.2 ст.389-5 ЦПК України.
Даний перелік не містить таких підстав, які б свідчили про скасування рішення третейського суду Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 01.09.2011.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що даний спір є спором щодо захисту прав споживачів, а тому не підвідомчий третейському суду, не можуть бути прийняті судом до уваги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319, 324, 389-5 ч.2 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: