Номер провадження № 22-ц/785/5262/13
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Мартинова К. П.
Категорія ЦП:45
03.07.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Мартинової К.П.,
суддів - Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
за участю секретаря - Жус І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Одеське міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року,
У травні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Одеське міське управління земельних ресурсів, в якому просила зобов'язати ОСОБА_4 усунути порушення прав користування землею ОСОБА_3 шляхом перенесення огорожі відповідно до меж, встановлених відводом земельної ділянки 1953 року, між ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, зобов'язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою, а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
ОСОБА_3 посилається на те, що вона є власником 3/10 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка для обслуговування вказаного будинку знаходиться у безстроковому користуванні з 1953 року, тобто з часу відведення земельної ділянки під будівництво. У 1989 році на земельній ділянці була збудована огорожа та встановлена хвіртка для вільного проходу позивачки для проведення ремонтних робіт будівлі, належній ОСОБА_3 Однак, відповідачка створює перешкоди, не пускає позивачку на земельну ділянку для обслуговування належної їй будівлі та не погоджується перенести огорожу на межу земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, в зв'язку з чим позивачка змушена звернутись до суду.
27 жовтня 2006 року відповідачка ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 500 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
При цьому ОСОБА_4 посилається на те, що до 2000 року у ОСОБА_3 згідно з принципами добросусідства був доступ до стіни свого будинку через одну з відкритих ланок металевої огорожі. Замість даної ланки у 2000 році ОСОБА_3 та її чоловіком була побудована стіна з вікном. В листопаді 2005 року ОСОБА_3 самовільно була переставлена огорожа по всій довжині на 0,5 м. Під час даного конфлікту ОСОБА_4 та її родині були нанесені фізичні пошкодження. Витрати на догляд за хворим внаслідок цього батьком склали 300 грн. та 200 грн. склали витрати по ремонту огорожі.
В ході судового розгляду провадження у справі неодноразово зупинялось до вирішення по суті справи за позовом ОСОБА_3 до Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення міськради і визнання недійсним державного акту на право власності та ухвалою суду від 11 грудня 2012 року відновлено.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Суд зобов'язав ОСОБА_4 усунути порушення прав користування землею ОСОБА_3 шляхом перенесення огорожі відповідно до меж, встановлених відводом земельної ділянки 1953 року, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2.
Суд зобов'язав ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 являється власником 3/10 частин будинку № 1 по Третьому Українському провулку в м. Одесі на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1975 року. Під будівництво зазначеного житлового будинку рішенням виконкому Одеської міської ради № 233 від 25.02.1953 року була відведена під житлове будівництво земельна ділянка площею 577 кв.м., яка була надана в безстрокове користування.
ОСОБА_4 являється власником житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 01.06.2003 року. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 577 кв.м., виділеною під житлове будівництво рішенням № 233 від 25.02.1953 року.
ОСОБА_3 посилається на те, що після зміни власника житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 стала перешкоджати їй в користуванні спірною земельною ділянкою та відмовляється перенести огорожу на межу земельних ділянок.
Однак, ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 перешкоджає їх в користуванні спірною земельною ділянкою.
Крім того, з позовних вимог сторін вбачається, що між ними виник спір відносно порядку користування земельною ділянкою, обидві сторони оспорюють розміри земельної ділянки, яку займають.
Однак, такі вимоги сторонами не заявлялися в установленому законом порядку, що не позбавляє їх права в подальшому на звернення до суду з такими вимогами.
Встановлено також, що, як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 являються користувачами земельної ділянки, яка знаходиться у власності держави.
Однак, Одеська міська рада, як власник землі, до участі у справі не була залучена судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права залучати до участі в справі осіб, які не були залучені при слухання справи в суд першої інстанції.
Законодавець, виключивши можливість апеляційного суду скасувати у такому випадку рішення суду з направленням справи на новий розгляд, не змінив положення ст. 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. І не наділив апеляційний суд правом скасувати рішення, після чого, залучивши таку особу до участі у справі, вирішити спір як суд першої інстанції.
Скасування рішення в такому випадку не позбавляє права позивачів на пред"явлення позову і до цієї особи.
Оскільки позивачем ОСОБА_3 даним позовом неправильно вибрано спосіб захисту, то в його задоволенні необхідно відмовити.
Також не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_4 як безпідставний та недоказаний.
Доводи апеляційної скарги про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції задоволенню не підлягають, оскільки цивільно-процесуальним законом не передбачено таке право апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Одеське міське управління земельних ресурсів, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий К.П. Мартинова
Судді О.В. Оверіна
О.Г. Журавльов