Номер провадження № 11-кп/785/135/13
Головуючий у першій інстанції Кодінцева С.В.
Доповідач Кулаковський А. О.
25.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Кулаковського А.О.,
суддів: Дирдіна О.Д., Єрьоміна А.В.,
при секретарі Стояновій Л.І.,
за участю:
прокурора Захар'єва О.Б.,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 10 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Болградського районного суду Одеської області від 28.03.2013 року, яким:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Марнеулі Республіка Грузія, громадянина Грузії, за національністю вірменина, вільно вододіючого російською мовою, маючого неповну середню освіту, до взяття під варту проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, офіційно не працюючого, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 1, 194 ч. 2 КК України та йому призначено покарання:
- за ст. 115 ч. 1 КК України у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;
- за ст. 194 ч. 2 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишена без змін - тримання під вартою.
Початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з 28.08.2012 року, тобто з дня його затримання.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області судові витрати у розмірі 9279.00 (дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) гривень, -
встановила:
Як зазначено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
У період з січня 2012 року по серпень 2012 року ОСОБА_6 разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_7 і її співмешканцем - ОСОБА_8, 1968 року народження, однією сім'єю вели спільне господарство і проживали в будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_8
У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 збирався виселити із свого будинку ОСОБА_6 разом із його мамою ОСОБА_7, між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 періодично виникали сварки.
У вечірній час 05.08.2012 року ОСОБА_6 і ОСОБА_8 знаходилися на ґанку вищеназваного будинку. Приблизно о 23 годині 40 хвилин, знаходячись на території подвір'я вказаного будинку, між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 не очікувано, на ґрунті не тривалих особистих неприязних стосунків, виникла сварка, яка переросла в словесний конфлікт, в процесі якого у ОСОБА_6 виник намір, направлений на спричинення смерті ОСОБА_8
З метою досягнення свого злочинного наміру, направленого на вбивство ОСОБА_8, ОСОБА_6 зайшов у приміщення кухні, де з підвіконня взяв кухонний ніж, з яким вийшов на подвір'я та підійшов до ОСОБА_8, який стояв біля кухні. Діючи цілеспрямовано, ОСОБА_6 навмисно наніс ОСОБА_8 один удар лезом ножа в живіт зліва. В результаті отриманого ножового поранення ОСОБА_8 впав на землю лицем до низу. Не зупиняючись на скоєному, бажаючи настання смерті ОСОБА_8 і вважаючи, що спричинення ножового поранення недостатньо для досягнення злочинного результату, ОСОБА_6 взяв сокиру, що знаходилася поруч на подвір'ї, обухом якої наніс не менше шести ударів у ліву скроню голови ОСОБА_8, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому кісток черепа, які відносяться до важких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя в момент їх заподіяння. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер на місці.
Бажаючи уникнути відповідальності і приховати сліди злочину, ОСОБА_6 відніс труп ОСОБА_8 в глибину подвір'я, де скинув його у вигрібну яму і засипав побутовим сміттям.
Лише 28.08.2012 року залишки трупа ОСОБА_8 були виявлені там співробітниками Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Після скоєння зазначеного умисного вбивства ОСОБА_6, дізнавшись, що родичі ОСОБА_8 розпочали інтенсивні пошуки останнього, боячись, що захований ним труп може бути знайдений, вирішив продовжити свої злочинні дії, направлені на приховання слідів злочину.
З цією метою, 23.08.2012 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, знаходячись на території вищеназваного домоволодіння, ОСОБА_6 взяв в сараї бензопилу після чого наявним в її бензобаку бензином облив предмети у господарській будівлі будинку, а також кухонному приміщенні і прилеглій території, і, використовуючи свою кишенькову запальничку, підпалив бензопилу з залишками в ній бензину та раніше облиті бензином предмети і приміщення. Впевнившись у тому, що процес загорання розпочався та поширюється, ОСОБА_6 залишив межі домоволодіння. Злочинний намір ОСОБА_6, направлений на знищення шляхом підпалу домоволодіння АДРЕСА_1 та іншого майна, яке знаходилося в приміщеннях цього ж будинку і належало ОСОБА_8, не був доведений до кінця з незалежних від його, ОСОБА_6, причин, оскільки пожежа була погашена мешканцями сусідніх будинків.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок районного суду скасувати, як незаконний та необґрунтований, та направити матеріали кримінального провадження на додаткове розслідування, при цьому, на його думку, його дії невірно кваліфіковані за ст. 115 ч. 1 КК України, оскільки їх необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України, як перевищення меж необхідної оборони, вказуючи, що судом першої інстанції під час розгляду даного провадження були порушені вимоги Кримінального та Кримінального Процесуального Закону України, районний суд не взяв до уваги, що під час досудового розслідування було порушено його право на захист, у відношенні нього застосовувались методи фізичного та психічного тиску. При цьому суд першої інстанції взяв за основу його первинні покази, дані на досудовому слідстві. Слідчий ознайомлював його з документами на українській мові, якою він не володіє. Перекладача йому надано не було. Визнає свою провину в тому, що захищав своє життя, застосував фізичну силу з метою самозахисту. Ініціатором бійки був потерпілий ОСОБА_8, який почав бійку з сокирою у руці, і намагався вдарити його сокирою, знаходячись в стані наркотичного сп'яніння. Ухилившись від замаху, він вдарив ОСОБА_8 одного разу кухонним ножем в лівий бік, знаходячись в стані самозахисту.
На апеляційну скаргу засудженого прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органів внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Одеської області ОСОБА_9, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, подані заперечення в яких він просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін, як такий, що відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_6, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, прокурора та потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_2, які вважали, що апеляційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, як такий, що відповідає вимогам закону, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_6 частково визнав себе винним у скоєнні навмисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 та визнав свою провину у підпалі чужого майна при обставинах, викладених у вироку суду першої інстанції, його винність у інкримінованих йому злочинах є повністю доведеною та підтверджується у повному обсязі належним чином дослідженими районним судом доказами.
Обвинувачений підтвердив, що саме він спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження ножем та сокирою. При цьому у судовому засіданні він пояснював, що не мав наміру спричинити умисне вбивство потерпілого.
Проте твердження ОСОБА_6 про те, що він діяв в межах необхідної оборони, районним судом вірно розцінено, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.
При цьому районний суд прийняв до уваги кількість та спосіб спричинення тілесних ушкоджень, що вони були нанесені у життєво важливі органи, знаряддя нанесення тілесних ушкоджень. Зазначені обставини є співрозмірними з діями померлого, на які посилається обвинувачений.
Крім особистого визнання ОСОБА_6 своєї вини в спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть останнього, та підпалі чужого майна, винуватість засудженого у інкримінованих злочинах також підтверджується:
- протоколом огляду місця пригоди і фототаблицею до нього, з якого вбачається, що місцем пригоди є садиба АДРЕСА_1. У вигрибній ямі садиби був виявлений труп ОСОБА_8 В приміщеннях кухні, а також за будинком виявлені сліди пожежі, а на подвір'ї, під навісом, виявлена сокира з дерев'яним держаком (т.1, а.с. 16 - 25, 44 - 52, 53 - 63);
- протоколом слідчого експерименту та фотокартками до нього, в процесі якого ОСОБА_6, в присутності понятих, судмедексперта, а також адвоката, розказав і на місці показав, яким чином він ІНФОРМАЦІЯ_2 вбив ОСОБА_10, кинув його тіло в яму, при цьому витерши ніж і сокиру від крові подушкою, яку потім підпалив і також кинув. Потім пояснював, що приблизно 23-24 серпня 2012 року, з метою приховати злочин, із паливного бака бензопили облив бензином вказані приміщення кухні і сараю, підпаливши їх за допомогою своєї запальнички (т. 1, а.с. 162 - 196).
Під час судового розгляду всі обставини, вказані у протоколі зазначеного слідчого експерименту, ОСОБА_6 підтвердив.
Усі обставини, викладені ОСОБА_6 на слідчому експерименті, співпадають з висновком експерта № 2855/12 від 28.08.2012 року, згідно з яким, при дослідженні трупу ОСОБА_8 були виявлені такі тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, крововилив в м'які тканини голови, багатооскольчатий перелом кісток склепіння та травми черепа. Ці пошкодження завдані неодноразовими діями тупого предмета з обмеженою поверхнею, можливо обухом сокири. Дані пошкодження мають ознаки важких тілесних пошкоджень, смерть ОСОБА_8 знаходиться в прямому причинному зв'язку з вищевказаною відкритою черепно-мозковою травмою, на що вказує наявність переломів кісток склепіння та основи черепа, а також крововиливи у м'які тканими голови (т. 1, а.с. 132 - 135).
Крім вказаного, свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, потерпілі: ОСОБА_2, ОСОБА_2, допитані у судовому засіданні суду першої інстанції, також доводять вину обвинуваченого ОСОБА_6 у інкримінованих йому злочинах.
Твердження ОСОБА_6 відносно того, що під час досудового розслідування було порушено його право на захист та йому несвоєчасно було надано захисника, спростовуються наявністю протоколів з його підписом у матеріалах кримінального провадження. При цьому кримінальним процесуальним законодавством передбачається, що участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані судом за ст.ст. 115 ч. 1, 194 ч. 2 КК України.
При призначенні покарання винуватому районний суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його щире каяття, сприяння розкриттю злочинів, позитивну характеристику та те, що ОСОБА_6 займався суспільно-корисною працею.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в рамках санкції ст.ст. 115 ч. 1, 194 ч. 2 КК України.
Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та зміні не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Болградського районного суду Одеської області від 28.03.2013 року відносно нього - без змін.
Ухвала може бути оскарженою в касаційному порядку у строк 3 місяці.
Судді апеляційного суду Одеської області:
А.О. Кулаковський О.Д. Дирдін А.В. Єрьомін