Номер провадження № 22-ц/785/4543/13
Головуючий у першій інстанції Погрібний М.О.
Доповідач Заїкін А. П.
21.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Дрішлюка А.І., Мизи Л.М.,
при секретарі - Горновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на рішення державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року,
встановила:
У лютому 2013 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищеназваною скаргою, в якій вказав, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.11 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.12 р., зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом знесення за власний рахунок самовільно збудованих споруд. Постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Скорика О.П. (далі - Державний виконавець) від 18.06.12 р. було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду. Постановою державного виконавця від 28.12.12 р. виконавче провадження було закінчено. Вказану постанову про закриття виконавчого провадження вважав постановленою з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 конституцій України, ст. ст. 3, 5, 47, 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 383 - 385 ЦПК України, просив: 1) скасувати постанову державного виконавця від 28.12.12 р. про закінчення виконавчого провадження; 2) зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження та виконавчі дії по виконанню рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.11 р.
Скаржник та його представник в судовому засіданні скаргу підтримали, вважаючи, що постанова винесена з порушенням діючого законодавства.
Державний виконавець надав суду письмові заперечення, в яких вважав необхідними скаргу відхилити. Посилався на те, що стягувач в ході виконавчих дій не вніс авансовий платіж для організації та проведення виконавчий дій. В судове засідання державний виконавець не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.03.13 р. скаргу ОСОБА_4 задоволено. Визнано рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № 33131750 від 18.06.12 р. неправомірними. Зобов'язано державного виконавця скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 33131750 від 28.12.12 р. Зобов'язано державного виконавця відновити виконавче провадження № 33131750 від 18.06.12 р. по цивільній справі № 2-632/11.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_4 Посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального (ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження») та процесуального права (ст. 213 ЦПК України): - у боржника відсутні гроші для виконання рішення суду, а стягувач не вніс на рахунок виконавчої служби авансового платежу, необхідного для здійсненні виконавчих дій.
ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання на з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила, заяв та клопотань не надала.
ОСОБА_4 надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважав необхідним скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись не необґрунтованість скарги. В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник підтримали доводи та вимоги, які викладені в письмових запереченнях.
Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції заперечень на скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки представника суду не повідомив, заяв та клопотань суду не надав.
Державний виконавець заперечень на скаргу не надав, в судове засідання на з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки не повідомив, заяв та клопотань не надав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що своїми діями та рішенням державний виконавець порушив права та законні інтереси стягувача ОСОБА_4 щодо обов'язкового виконання судових рішень (а. с. 48 зворотна сторона).
Вказані в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих висновків суду.
Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Стаття 383 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. ст. 11, 42 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі необхідності залучати до проведення виконавчий дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійсненні необхідний витрати або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
Судом встановлено, що стягувач - ОСОБА_4 неодноразово пропонував державному виконавцю здійснити виконавчі дії за його рахунок. Однак, згоди державного виконавця на це з наданням відомостей щодо відповідного банківського рахунку для перерахування грошей останній не отримав.
Висновок суду першої інстанції є законними та обґрунтованим, зробленим на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених ним доказів; - заяви ОСОБА_4 від 11.06.12 р. (а. с. 15) щодо виконання рішення суду; - виконавчого листа № 2-631/11 (а. с. 16); - рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.12.11 р. (а. с. 17 - 22); - постанови державного виконавця від 18.06.12 р. про відкриття виконавчого провадження (а. с. 25 - 26); - актів про невиконання рішення суду та постанов державного виконавця про накладення штрафів (а. с. 27 - 30); - заяв ОСОБА_4 (а. с. 31 - 32).
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307, ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановив ухвалу на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень. Ухвала суду є справедливою, законною та обґрунтованою, підстави для її скасування, зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. І. Дрішлюк
Л. М. Миза