Номер провадження № 22-ц/785/2333/13
Головуючий у першій інстанції Салтан Л.В.
Доповідач Сватаненко В. І.
19 червня 2013 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Сватаненка В.І.
суддів - Черевка П.М.
- Суворова В.О.,
за участю секретаря - Павлін О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_5 - «Про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування», -
19.08.2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, по якому просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши, що він є її двоюрідним племінником та визнати за право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є двоюрідним племінником ОСОБА_6, після смерті якої залишилась спадщина у вигляді вказаної квартири, але він не міг своєчасно звернутись до нотаріальної контори для прийняття спадщини через втрату правовстановлюючих документів на квартиру та свідоцтва про народження позивача.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2010 року позов ОСОБА_4 був задоволений.
07.02.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 звернулись до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 15.10.2010 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що померла ОСОБА_6 є їх сестрою та за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2010 року їм був наданий додатковий строк для звернення до нотаріальної контори для подачі заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, що не було відомо суду під час ухвалення заочного рішення.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 року заочне рішення від 15.10.2010 року скасовано за нововиявленими обставинами.
01.03.2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою про залучення її у якості третьої особи у справі, посилаючись на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.01.2011 року, укладеного між нею та ОСОБА_8 (власником квартири на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.01.2011 року) вона є власником спірної квартири, тому ухвалене у справі по суті рішення може вплинути на її права та обов'язки.
15.03.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 звернулись до суду з зустрічним позовом про визнання права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення сторін у попередній стан. Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони є рідними сестрою та братом померлої ОСОБА_6, яка була власником спірної квартири, після смерті якої за рішенням суду їм був наданий додатковий строк для звернення до нотаріальної контри для прийняття спадщини, що вони у подальшому здійснили. Але успадкувати спадкове майно вони позбавлені можливості через те, що за рішенням суду право власності на спірну квартиру було визнано за ОСОБА_4, який продав квартиру ОСОБА_8, а та продала квартиру ОСОБА_5
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05.05.2011 року скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2010 року про надання додаткового строку ОСОБА_3 та ОСОБА_7 для звернення до нотаріальної контори для прийняття спадщини та у задоволенні позову до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради було відмовлено.
30.06.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 змінили позов та просили про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини до ОСОБА_12
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2011 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 були залученні до участі у справі у якості третіх осіб з самостійними вимогами та ОСОБА_5 у якості третьої особи без самостійних вимог за позовом ОСОБА_4, а також прийнятий позов ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про визначення додаткового строку, який об'єднаний до одного провадження з позовом ОСОБА_4
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31.05.2012 року позов ОСОБА_4 був залишений без розгляду через неодноразову неявку позивача до суду без поважних підстав, яка була скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.09.2012 року та справа направлена до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.10.2012 року було закрито провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_7 через його відмову від позову.
ОСОБА_4 заявлений ним позов підтримав, просив задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
ОСОБА_3 заявлений нею позов підтримала, просила задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2012 року було закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Також, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2012 року позов ОСОБА_4 задоволений. Суд встановив факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; визнав за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6
17.12.2012 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просить скасувати рішення районного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та про задоволення позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі, що мають значення для справи, неправильно дослідив докази.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Судом встановлені такі обставини у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.
19 серпня 2010 року до Київського районного суду м. Одеси із позовом про визнання права власності на спадкове майно звернувся ОСОБА_4.
Одночасно, 20 серпня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та надав заяву свого батька ОСОБА_11, який відмовився від спадщини на користь сина ОСОБА_12
Листом від 28 серпня 2010 року Третьою Одеською ДНК ОСОБА_4 повідомлено, що ним пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, тому відповідно до ст. 1272 ЦК України йому необхідно звернутись до суду за визначенням додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 під час розгляду даної цивільної справи належними та допустимим доказами не довів, що він є двоюрідним племінником померлої ОСОБА_6 та взагалі є її родичем.
Позивач стверджував, що ОСОБА_6 була двоюрідною тіткою його батька, вона ж є двоюрідною сестрою його бабусі - ОСОБА_13, батьком якої був ОСОБА_14, рідним братом якого був ОСОБА_15 - батько ОСОБА_6.
В обґрунтування своїх стверджень, ОСОБА_12 були надані суду письмові докази: його свідоцтво про народження, видане відділом РАГСу м. Ткибулі, республіки Грузія; свідоцтво про народження батька, який народився в м. Кондопога, Карелія та після скасування заочного рішення суду від 15.10.2010 року - 31.01.2012 року надано свідоцтво про народження ОСОБА_6, в якому вказані її батьки: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ( а.с. 6,11, том 1-й; а.с. 41, том 2-й).
Інших достовірних та безспірних доказів родинних зв'язків з померлою ОСОБА_6 позивачем ОСОБА_4 суду не було надано.
Між іншим, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 були надані суду докази її родинних зв'язків з ОСОБА_6
Згідно стверджень ОСОБА_3, ОСОБА_6 є її рідною сестрою по матері ОСОБА_16.
Згідно поновленого акту про народження № 2 від 10 лютого 1949 року Жовтневого районного відділу РАГС Ширяєвського району Одеської області та свідоцтва про народження - ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Чекі, Жовтневого району, Одеської області; її батьком був - ОСОБА_9, матір'ю - ОСОБА_16 ( а.с. 54).
ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Н.-Степанівка, Жовтневого району, Одеської області; її батьком був - ОСОБА_17; матір'ю - ОСОБА_18, що підтверджується поновленим актом про народження № 569, від грудня 1949 року ( а.с. 32).
Відповідно до довідки № 6090604 від 06.04.1946 року, ОСОБА_16 повідомлена про те, що її чоловік - ОСОБА_9, перебуваючи на фронті пропав без звістки 12 травня 1944 року ( а.с. 52).
У подальшому, ОСОБА_6, як член сім'ї загиблого ( померлого) ветерана війна перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення в Київському районі м. Одпеси та користувалась відповідними пільгами ( а.с. 55).
Після загибелі чоловіка на фронті, ОСОБА_16 22.01.1950 року вдруге зареєструвала шлюб із ОСОБА_19 в Н.-Степанівській сільській раді ( у т/ч Новоєлизаветівська сільрада) Ширяївського району Одеської області та отримала прізвище ОСОБА_16, що підтверджується актом про шлюб № 1 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану ( а.с. 33, 195).
ОСОБА_3 також стверджувала, що у 50-х роках минулого століття її батьки - подружжя ОСОБА_19 - переїхали проживати до м. Одеси, де у них народилось двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_4 її брат ОСОБА_7; ІНФОРМАЦІЯ_5 - народилась вона.
Також, суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 надала відповідні письмові докази родинних зв'язків з ОСОБА_6.
12 грудня 1958 року її матері ОСОБА_16 була надана житлова площа по вул. Балтська дорога, № 53, а в ордері № 590 від 15.01.1959 року членами сім'ї зазначені чоловік - ОСОБА_19, донька - ОСОБА_6 та дві дитини, тобто ОСОБА_3 з братом.
У 1979 році її сестрі ОСОБА_6 була надана однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом спору у даній справі.
У подальшому ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_23 та отримала прізвище - ОСОБА_3.
9 березня 1981 року ОСОБА_23 була надана квартира за адресою: АДРЕСА_2, на склад сім'ї три особи: він, дружина - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_16
4 травня 1990 року ОСОБА_16 була надана квартира за адресою: АДРЕСА_3 на склад сім'ї: вона та донька - ОСОБА_3
Таким чином, наведені письмові докази свідчать про родинний зв'язок ОСОБА_3 з померлою ОСОБА_6 та фактично спростовуються ствердження ОСОБА_4 про його родинний зв'язок (п'ята ступінь поріднення ) з ОСОБА_6
Колегія суддів також вважає, що рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру в порядку спадкування за законом є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків Спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1297 ЦК України та ст. 66 Закону України «Про нотаріат» оформлення прав на спадкове майно входить до виключної компетенції органів нотаріату.
Згідно до ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат», будь-яке втручання в їх діяльність та вирішення питань, що належать до їх виключної компетенції забороняється.
Стаття 1297 ЦК України зобов'язує спадкоємця, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що у районного суду не було передбачених законом підстав визнавати за позивачем право власності на спадкове майно.
Колегія суддів, також керується роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених в Постанові «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, згідно до п. 23 якого зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину позивачем не надано. У наведеному листі від 28.08.2010 року державний нотаріус роз'янив, що ОСОБА_12 пропутьстив шестимісячний строк для прийняття спадщини, тому згідно ст. 1272 ЦК України йому необхідно звернутися до суду за визначенням додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Вважати даний лист як відмову державного нотаріуса в оформленні права на спадщину не має підстав.
Таким чином звернення до суду можливе лише у разі, якщо нотаріус з тих чи інших підстав відмовить у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Для прийняття спадщини встановлений шестимісячний строк, протягом якого спадкоємець має виявити волю на вступ в управління та володіння спадковим майном, і вступ до спадщини допускається шляхом подання заяви до нотаріальної контори або шляхом фактичного прийняття спадщини. Пропуск строку на прийняття спадщини не дає підстав для визнання права власності на майно у судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач мав право на звернення до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин і про визначення йому додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, що передбачено ст. 1272 ЦК України, але з таким позовом ОСОБА_12 не звертався до суду, а звернувся ( до отримання відповіді нотаріуса) з вимогами про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.
Реалізація права спадкоємців на спадщину має позасудовий механізм.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення в частині встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2012 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_5 - «Про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування» - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області В.І. Сватаненко
В.О. Суворов
П.М. Черевко
19.06.2013 року м. Одеса