Номер провадження № 22-ц/785/4928/13
Головуючий у першій інстанції Буран В.М.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія - 48
19.06.2013 року м. Одеса
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі судового засідання Тищенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, -
До Біляївського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до Відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та просив постановити рішення яким звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам, яка утворилася за період з 17 грудня 2008 року по квітень 2012 року по виконавчому листу № 2-4967/08 від 27 січня 2012 року згідно рішення Київського районного суду м. Одеси (суддя Непорада М.П.) від 17.12.2008 року по справі № 2-4967. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17 грудня 2008 року Київським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі 3 2-4967/08, за яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь відповідачки аліменти на дітей по 500 грн. на кожного, тобто 2000 грн. на всіх дітей, щомісячно з 21.07.2008 року та до досягнення дітьми повноліття. 10 квітня 2012 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання дітей у розмірі 2000 грн. на місяць. ОСОБА_3 - відповідачка по справі пред'явила виконавчий лист до виконання лише у квітні 2012 року, бо весь цей час отримувала від позивача аліменти на дітей за домовленістю, яка існувала між сторонами, без участі виконавчої служби. Тому відділ ДВС здійснив розрахунок заборгованості по аліментам з 17.12.2008 року, що на думку позивача не відповідає закону. Крім того, вважає, що відповідачка по справі має намір отримати аліменти повторно. На підставі вищевикладеного позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
25.04.2013 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року. В обґрунтування посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме на те, що суд пов'язує дію ч.3 ст.197 СК України з тим, що звільнення від сплати заборгованості законодавець пов'язує з підставами для її виконання (тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення). При цьому, суд першої інстанцій не прийняв до уваги той факт, що рішення Київського районного суду м.Одеси, яким були присуджені аліменти, набрало законної сили 10.03.2009 року, а відповідачка звернулася до виконавчої служби з виконавчим листом лише у квітні 2012 року, доказів поважності неподання виконавчого листа відповідачкою не надано.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача апеляційну скаргу просив відхилити.
Представники відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи сповіщені належним чином. У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представників, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції вірно виходив з того, що 17 грудня 2008 року Київським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі № 2-4967/08 (головуючий - суддя Непорада М.С., а.с.5), за яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь відповідачки аліменти на дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, по 500 грн. на кожного, тобто 2000 грн. на всіх дітей, щомісячно з 21.07.2008 року та до досягнення дітьми повноліття.
10 квітня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Біляївського РУЮ Кандул було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № В-13/610 від 10.04.2012 року, згідно якої було відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання дітей у розмірі 2000 грн. на місяць (а.с.6).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 10.10.2012 року (а.с.23), заборгованість ОСОБА_2 з квітня 2009 року по вересень 2012 року складає 83333,40 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не оскаржувався.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи представника позивача з приводу того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася саме через непред'явлення відповідачкою виконавчого листа до виконання без поважної причини не ґрунтуються на нормах закону та не відповідають обставинам справи. Відповідно до ст.194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Таким чином, законам встановлена принципова можливість стягнення аліментів за виконавчим листом пред'явленого до виконання після дати його видачі, проте в межах трьохрічного строку.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197, 274 СК України.
Відповідно до ч.3 ст.197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
З обставин справи вбачається, що пояснення відповідачки, що причиною неподання виконавчого листа про стягнення аліментів до виконання було примирення сторін та намагання зберегти стосунки, відповідають обставинам справи. При цьому, колегія суддів враховує факти народження ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін провадження доньки - ОСОБА_7.
При цьому, суд першої інстанції вірно критично оцінив пояснення свідків в частині тверджень, що позивач фактично сплатив за спірний період суму аліментів. З вказаних свідчень вбачається що передача грошей була епізодичною, скільки саме грошей передавалось, однозначно ніхто з свідків пояснити не міг. З іншого боку суд вважає, що вказані епізодичні грошові передачи, були обставиною, яка стримувала відповідачку від подання виконавчого листа. Згідно з ч.3,4 ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази добровільного виконання обов'язку щодо сплати аліментів на чотирьох дітей позивачем в матеріалах справи відсутні. Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог передбачених законом, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 316,317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року - відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк
Л.М. Миза
А.П. Заїкін