04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" липня 2013 р. Справа№ 5011-17/17853-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Алданової С.О.
Пашкіної С.А.
за участю представників:
Від позивача: представник не з'явився.
Від відповідача: представник Слободенюк Б.В.- за довіреністю.
Від третьої особи: представник Балась О.Л.- за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України
на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року
у справі №5011-17/17853-2012 (суддя Головіна К.І.)
позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія
"Мир"
третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні позивача
Державна фінансова інспекція України
про стягнення 875 000,00 грн.
У грудні 2012 року Державне підприємство завод "Електроважмаш" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мир" про стягнення 875 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що грошові кошти у розмірі 875 000,00 грн., відповідно до ст. 1212 ЦК України, безпідставно набуто відповідачем, а саме: завищено страхову премію за спірним договором, оскільки її сплачено за фінансовий ризик, який не підпадав під дію даного договору, що підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року, складеним Державною фінансовою інспекцією України.
Крім того, позивач посилається на приписи ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та зазначає, що актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року встановлено, що при укладенні спірного договору страхування не дотримано ст. 203 ЦК України (договір суперечить вказаному кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також не спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державну фінансову інспекцію України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процессуального права, Державна фінансова інспекція України звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт стверджує, що було завищено страхову премію за спірним договором, оскільки її сплачено за фінансовий ризик, який не підпадав під дію даного договору.
Відповідачем надано відзив до апеляційної скарги, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Позивачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а саме поштове повідомлення № 08825916.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні позивача, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2009 року Державним підприємством завод "Електроважмаш" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мир" (страховик) уклали договір страхування фінансового (комерційного) ризику № 2009/12.30-03/Т, за умовами якого відповідач надає страховий захист та приймає на страхування ризик невиконання контрагентом зобов'язань за договором виготовлення та поставки гідрогенераторного обладнання та надання послуг по шеф-монтажу при реконструкції гідрогенератора СВ 1230/140-56УХЛ4 (станційний № 13) Дніпровської ГЕС-2 № 4/09 від 14.10.2008, укладений між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Укргідроенерго".
У п. 1.2 Договору сторони передбачили, що об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, що виникають внаслідок невиконання в повному обсязі або часткового невиконання Відкритим акціонерним товариством "Укргідроенерго" договірних зобов'язань за Договором в частині своєчасної сплати в терміни, обумовлені Договором, отриманого товару.
Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що загальна страхова вартість Договору визначаться у відповідності з сумою призначених до постачання за договором товарів та послуг і становить 65 359 651,57 грн.
Згідно з п. 2.2. Договору загальна страхова сума визначається у відповідності з сумою отриманих за контрактом товарів та послуг і не перевищує: 50 000 000,00 грн.
У п. 4.1 Договору сторони узгодили, що страховий тариф встановлений у розмірі 7,0% від страхової суми по Договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору страхова премія (платіж, плата за страхування) складає 3 500 000,00 грн. (не є об'єктом оподаткування ПДВ) і сплачується одноразово у строк до 31.01.2010 року.
Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що в рахунок сплати страхової премії за Договором страхування позивач перерахував відповідачеві 875 000,00 грн., що підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року, складеним Державною фінансовою інспекцією України (сторінка 87 акту).
Однак, як встановлено актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року, складеним Державною фінансовою інспекцією України, відповідачем завищено страхову премію за Договором страхування, оскільки її сплачено за фінансовий ризик, який не підпадав під дію Договору страхування, оскільки термін дії Договору страхування не розповсюджується на той проміжок часу, в якому міг би наступити страховий випадок, а саме: несплата або часткова несплата відкритим акціонерним товариством "Укргідроенерго" вартості поставленого за Договором товару, а тому сплата на користь відповідача страхової премії є безпідставною.
З огляду на зазначені вище обставини, позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 875 000,00 грн. відповідно до приписів ст. ст. 389, 1212 ЦК України мають бути повернуті позивачу.
За приписами ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 3 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Тобто, з цього слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Отже, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, вимоги про повернення коштів на підставі вказаної статті можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи те, що на момент перерахування відповідачеві 875 000,00 грн. страхової премії за Договором страхування між Державним підприємством завод "Електроважмаш" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мир" існували договірні відносини, а саме договір страхування, судова колегія приходить до висновку про те, що повернення спірних коштів на підставі приписів ст. 1212 ЦК України та застосування вказаної статті до спірних правовідносин є необґрунтованим.
Стосовно посилань позивача на приписи ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України та те, що актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 06-21/20 від 19.12.2011 року встановлено, що при укладенні спірного договору страхування не дотримано ст. 203 ЦК України (договір суперечить вказаному кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також не спрямований на реальне настання правових наслідків які обумовлені ним), судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судова колегія, дослідивши Договір страхування фінансового (комерційного) ризику № 2009/12.30-03/Т від 30.12.2009 року, приходить до висновку про те, що відповідно до ст. 83 ГПК України відсутні підстави визнання договору недійсним, оскільки кошти перераховувались відповідно до умов договору страхування та в межах даного договору.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем не заперечується те, що страхова премія була сплачена за договором, але є завищеною.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено наявність між позивачем та відповідачем відповідної правової підстави для отримання спірних коштів, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 875 000,00 грн., які фактично становлять суму страхової премії, сплаченої позивачем відповідачу за договором страхування фінансового (комерційного) ризику № 2009/12.30-03/Т від 30.12.2009 року, задоволенню не підлягають.
Крім того, судова колегія вважає за потрібне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутись до суду в іншому провадженні з інших підстав та обравши інший спосіб захисту.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року у справі № 5011-17/17853-2012 - без змін.
3. Матеріали справи № 5011-17/17853-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Алданова С.О.
Пашкіна С.А.