02.07.13 р. Справа № 914/2198/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс», м. Львів
до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
про: визнання права користування нежилим приміщенням,
Суддя О. Долінська
При секретарі Н.Вашкевич
За участю представників:
позивача: Соколов О.В. - дов. №б/н від 05.04.2013 року,
відповідача: Романяк М.О. - дов. №2302-вих-1 від 02.01.2013 року.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріс» до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання права користування нежилим приміщенням за адресою м. Львів, вул. Шота Руставелі, 32, загальною площею 51,0 кв.м. у напівпідвальному приміщенні згідно договору оренди №Г-5665-7 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 11 жовтня 2007 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.06.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.06.2013р.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
За вх. №21282/13 від 07.06.2013 р. представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить прийняти дану заяву і вважати назву - позовна заява про визнання договору продовженим, а що стосується прохальної частини, то просить визнати договір оренди №Г-5665-7 нерухомого майна (будівель, споруд приміщень) від 11.10.2007 р., термін якого рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2011 р. по справі №5015/2277/11 було визначено до 10.10.2012 р., продовженим на 2 роки 364 дні на тих самих умовах.
Представник позивача в судове засідання 02.07.2013 р. з"явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві і просить задоволити позовні вимоги, викладені в заяві про зміну предмету позову (вх. від 07.06.2013 р.).
З приводу заявленого позову пояснив, що вимога відповідача, яка скеровувалась на адресу позивача за №2302-6 від 02.01.2013 р. про вивільнення приміщення по вул. Шота Руставелі, 32 в м. Львові є безпідставною, так як дія договору оренди №Г-5665-7 від 11.10.2007 року повинна бути продовжена на таких самих умовах ще на два роки 364 дні з 11.10.2010 р. Після зазначеного у вказаному договорі оренди терміну - 10 жовтня 2010 року, позивач продовжує користуватися орендованим майном, відповідач продовжує виставляти рахунки на оплату орендної плати, а позивач оплачувати їх в повному обсязі.
Відтак, позивач просить визнати договір оренди №Г-5665-7 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 11 жовтня 2007 року продовженим на 2 роки 364 дні на тих самих умовах по 10 жовтня 2013 року.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзиву не подав, вимоги ухвали суду виконав частково. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.
Згідно ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В судовому засіданні 02.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.
11 жовтня 2007 року між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради (орендодавець) та ТзОВ "Кріс" (орендар) укладено договір оренди №Г-5665-7 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі - Договір оренди). Згідно даного договору в оренду передано нежилі приміщення, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Шота Руставелі, 32, загальною площею 51,0 м у напівпідвальному приміщенні. Цільове призначення об'єкта оренди - для офісу.
Відповідно до даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шота Руставелі, 32 загальною площею 51,0 м2 у напівпідвальному приміщенні з індексами приміщень 11-1 - 11-7, відповідно до даних технічного паспорта ЛОДК «БТІ та ЕО» від 20.07.2004 року.
Згідно до п. 4.1.договору №Г-5665-7 від 11.10.07р. термін договору оренди визначений з 11 жовтня 2007 року по 10 жовтня 2010 року.
Крім того, у справі №5015/2227/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кріс" до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання за ТзОВ "Кріс" права користування нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шота Руставелі, 32, напівпідвал, загальною площею 51,0 м2. та про визнання договору оренди №Г-5665-7 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 11 жовтня 2007 року продовженим на 2 роки, прийнято рішення господарським судом Львівської області від 19.05.2011 р., яким: визнано договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) Г-5665-7 від 11 жовтня 2007 року - нежилого приміщення, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Шота Руставелі, 32, загальною площею 51,0 м у напівпідвальному приміщенні, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріс" продовженим на два роки на тих самих умовах.
Згідно п. 4.3 розділу 4 договору оренди №Г-5665-7 від 11.10.2007 р. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовується відповідачем, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради не зверталося до позивача у встановленому законом порядку із заявою про припинення або зміну умов договору оренди №Г-5665-7 від 11.10.2007 р. Судом встановлено, що позивач продовжував і продовжує користуватися об'єктом оренди та сплачувати орендну плату у встановленому договором оренди порядку та розмірі, а відповідач в свою чергу приймав та зарахував і продовжує приймати та зараховувати по даний час сплачені позивачем щомісячні орендні платежі відповідно до умов вказаного вище договору оренди.
Положенням ч. 2. ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. N 2269-ХІІ з наступними змінами встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Судом встановлено, що станом на день розгляду справи судом, позивач продовжує користуватись нежитловими приміщеннями, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Шота Руставелі, 32, загальною площею 51,0 м у напівпідвальному приміщенні. Вказані доводи позивача відповідачем не спростовано та не заперечено. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимогу суду не подані докази того, що відповідач (орендодавець) протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди звертався до позивача з заявою про зміну умов даного договору оренди чи про припинення його дії, а лиш тільки листом від 02.01.2013 р. №2302-6 відповідач повідомив позивача про закінчення терміну дії договору оренди 10.10.2012 р. і про вивільнення приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії договору оренди і по даний час позивачем в повній мірі сплачена оренда за користування орендованим приміщенням, що підтверджується також поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, а також долученими представником позивача копіями платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Способи захисту цивільного права передбачені статтею 16 ЦК України, яка визначає їх перелік, зокрема згідно із вказаною статтею, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені наступні: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, передбаченим в договорі або в законі. Аналогічні положення щодо способів захисту прав містяться в ст. 20 ГК України.
Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання договору продовженим у визначеному ст. 16 Цивільного кодексу України переліку не міститься.
Вказаний спосіб захисту сторони, при укладанні договору, також не передбачили.
Вимога про визнання договору оренди пролонгованим, не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченими нормами ГК України (стаття 20), ГПК України (стаття 12), ЦК України (стаття 15, частина друга статті 16) чи інших актів законодавства, що містять норми матеріального та процессуального права.
Виходячи із системного аналізу приписів статті 764 ЦК України, частини четвертої статі 284 ГК України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди, а значить не потребує окремого судового врегулювання.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано приписами частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Так, відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Оскільки нормами права передбачено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений договором, і на тих самих умовах, які були передбачені договором, звернення для цього в суд з таким позовом не вимагається.
Позивач, при заявлені позову, не довів передбаченість вибраного ним способу захисту цивільного права, нормами діючого законодавства, яке б мало відрегулювати спірні правовідносини.
Крім цього, суд зауважує наступне.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання виходячи із приписів ст. 17 3акону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодження сторін.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 ГК України, частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічне за змістом положення передбачено і нормою статті 764 ЦК України.
Згідно п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відтак, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Як встановлено судом, позивач продовжував користуватися об'єктом оренди з 11.10.2010 р. і продовжує користуватись по даний час, а відповідач, в свою чергу, виставляв рахунки на оплату вартості оренди відповідно до умов договору оренди, та зараховував і зараховує сплачені позивачем платежі за оренду по договорі оренди №Г-5665-7 від 11.10.2007 р. за весь цей період. Відповідачем не подано суду доказів звернення до позивача із запереченнями стосовно продовження строку дії договору оренди у визначений законом строк.
Таким чином, після спливу строку дії договору оренди від 11.10.2007р. жодна із сторін не заперечила проти продовження строку його дії протягом одного місяця, як це встановлено нормами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 ЦК України, а навпаки, своїми діями сторони підтвердили продовження строку дії цього договору на той самий термін.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що договір оренди №Г-5665-7 від 11.10.2007 р. був продовжений сторонами на той самий термін і на тих самих умовах, тобто до 10.10.2013 року.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що є всі підстави для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди №Г-5665-7 від 11.10.2007 року продовженим на термін 2 роки 364 дні, оскільки права позивача не порушені відповідачем,так як станом на дату подання позову вказаний договір оренди не припинив свою дію в силу положень статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а відтак є продовженим і діє до 10.10.2013 року.
Правова позиція з цього питання викладена також в п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 312 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосуванню законодавства про оренду (найму) майна».
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 759, 764 ЦК України, ст.ст. 283, 284, 293 ГК України та ст.ст. 1, 43, 33, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2013 р.
Суддя Долінська О.З.