Господарський суд Чернігівської області
14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
"04" липня 2013 р. Справа № 927/741/13
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі",
код ЄДРПОУ 32750668, вул. Глібова, 1, м. Ніжин,
Чернігівська область, 16600
Предмет спору: про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди у розмірі 44661,10 грн.
Суддя Белов С.В.
Представники сторін:
Позивач: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1, виданий Ніжинським МРВ УМВС України в ЧО 15.06.2004 року.
Відповідач: Ковальчук О.О. довіреність № 14/1 від 14.06.2012 р., представник, паспорт НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в ЧО 10.07.1997 року
В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 25.06.2013 року по 04.07.2013 року. Рішення приймається після оголошеної перерви.
ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди у розмірі 44661,10 грн.
21 червня 2013 року відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, в якому відповідач зазначає про сплив позовної давності у даних правовідносинах. Відповідачем також подано клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.
25 червня 2013 року позивачем надано власне письмове підтвердження того, що в провадженні суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору.
В судовому засіданні 25 червня 2013 року позивач виклала позовні вимоги та просила задовольнити позов в повному обсязі, а також заперечила щодо поданої заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні 25 червня 2013 року заперечив стосовно позовних вимог.
До початку судового засідання 04 липня 2013 року позивач подала клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку кількості днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації за період з 24.05.2012 року по 10.09.2012 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.
Клопотання про залучення документів до матеріалів справи, підлягають задоволенню, відповідно до ст. 22 ГПК України.
Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи розрахунку кількості днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації за період з 24.05.2012 року по 10.09.2012 року, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Суд перейшов до розгляду справи по суті у даній справі в судовому засіданні 25 червня 2013 року.
На підставі вимог ст. 27 ЦПК України, суд не може прийняти розрахунок позивача щодо кількості днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації за період з 24.05.2012 року по 10.09.2012 року, як такий, що поданий після переходу до розгляду справи по суді.
24 травня 2007 року позивача було прийнято на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі". 10 вересня 2012 року позивача звільнено з займаної посади ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" за п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.1999 року, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав. Глава XV КЗпП не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому і правило ст.238 КЗпП про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.
Так, 18 лютого 2013 року позивач звернувся до відповідача з листом стосовно того, що про звільненні позивачу не було нараховано та виплачено компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки. Листом № 01-07/261 від 19.02.2013 року відповідач повідомив позивача про помилкове недоврахування суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні за 30 календарних днів. 19 лютого 2013 року позивач отримав від відповідача грошову компенсацію за 30 днів невикористаної відпустки у розмірі 4679,16 грн. (виписка банку від 20.02.2013 року в матеріалах справи).
Період часу між отриманням позивачем від відповідача грошової компенсації за 30 днів невикористаної відпустки у розмірі 4679,16 грн. (20 лютого 2013 року) і зверненням до суду - 13.06.2013 року становить три місяці та 23 дні, що є порушенням ч. 1 ст. 233 Кодексу Законів про працю України.
Статтею 234 Кодексу Законів про працю України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 Кодексу Законів про працю України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Проте, позивач не надав суду ні заяви про поновлення пропущеного строку, ні доказів наявності поважних причин пропущення позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Крім того слід зазначити, що позивач, працювавши на посаді головного бухгалтера, не могла не знати про порушення провадження у справі № 9/63б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі", яке було порушено 21.07.2008 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемост".
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене вище, заслуговують на увагу доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч.1 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, якою встановлено трьохмісячний строк для звернення до суду про вирішення трудового спору.
Стосовно вимоги позивача щодо виплати 201,70 грн. утриманих податків із суми виплати від 19 лютого 2013 року, слід зазначити, що у відповідності до ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 233, 234 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, -
У позові відмовити повністю.
Суддя Белов С.В.