№ К-2905/07
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
11.11.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Ланченко Л. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Молочанський молочноконсервний комбінат”
на постанову Господарського суду Запорізької області від 21.09.2006р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2007р. у справі № 13/149/06-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Молочанський молочноконсервний комбінат”
до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області,
за участю Прокуратури Запорізької області
про визнання протиправними дій,
за участю представників:
позивача - Литвинюк В. А.,
відповідача - Волошина Т. І., Панченко А. Г.,
Прокуратури Запорізької області - не з'явились,
Генеральної прокуратури України - Кудінов Ю. М.,
встановив:
Відкритим акціонерним товариством “Молочанський молочноконсервний комбінат” подано позов про: визнання протиправними дій Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області по прийняттю та виконанню розпорядження від 17.04.2003р. № 1 по внесенню змін у визначену позивачем суму ПДВ за вересень 2002 року, що підлягає відшкодуванню; зобов'язання відповідача поновити у особовому рахунку позивача по податку на додану вартість переплату, що складається з суми ПДВ за вересень 2002 року, що підлягає відшкодуванню; визнати протиправними дії відповідача по прийняттю податкових вимог № 1/242 від 05.12.2005р. та № 2/1 від 11.01.2006р.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2006р. у справі № 13/149/06-АП позов задоволено частково: визнано протиправними дії Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області щодо прийняття розпорядження від 17.04.2003р. № 1 про внесення змін у визначену ВАТ “Молочанський молочноконсервний комбінат” суму податку на додану вартість за вересень 2002 року та по прийняттю податкових вимог № 1/242 від 05.12.2005р. і № 2/1 від 11.01.2006р.; в іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що у відповідача взагалі були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки, а тому його дії по прийняттю розпорядження є протиправними; відповідач під час проведення перевірки складання за її результатами акту та прийняття розпорядження допустив ряд порушень чинного законодавства, отже, не мав права на зменшення суми ПДВ за вересень 2002 року, що підлягає відшкодуванню та зменшення переплати по ПДВ по особовому рахунку позивача.
Крім того, позивачем строк звернення з позовом до адміністративного суду не пропущений; вимога про зобов'язання відповідача поновити у особовому рахунку позивача по податку на додану вартість переплату, що складається з суми ПДВ за вересень 2002 року, що підлягає відшкодуванню не відповідають Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і не підлягають задоволенню.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2007р. постанову від 21.09.2006р. скасовано, в позові про визнання протиправними дій Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області по прийняттю та виконанню розпорядження від 17.04.2003р. № 1 по внесенню змін у визначену позивачем суму ПДВ за вересень 2002 року, що підлягає відшкодуванню; зобов'язання відповідача поновити у особовому рахунку позивача по податку на додану вартість переплату, що складається з суми ПДВ за вересень 2002 року, що підлягає відшкодуванню; визнання протиправними дій відповідача по прийняттю податкових вимог № 1/242 від 05.12.2005р. та № 2/1 від 11.01.2006р. відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивач є переробним підприємством і працює в режимі п. 11.21. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”; до податкового кредиту вересня 2002 року відніс податкові накладні минулих періодів із застосуванням коефіцієнта, що відповідає частці використання товарів в операціях окремого обліку вересня 2002 року, а не минулих періодів; висновок відповідача про завищення податкового кредиту загальної декларації вересня 2002 року на 321 625 грн. обґрунтований, а тому розпорядження про нарахування податку прийняте в межах передбачених законодавством повноважень; зміни в особовому рахунку є логічним завершенням та наслідком визнання протиправними дій позивача; податкові вимоги сформовані у повній відповідності з чинним законодавством; доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності для звернення до суду є помилковими.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нову постанову, якою вимоги адміністративного позову задовольнити у повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права, відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам.
Представник Генеральної прокуратури України в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Прокуратура Запорізької області заперечення на касаційну скаргу не подала.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем за результатами документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за вересень 2002 року складений акт № 1 від 31.03.2003р. в якому зазначено про зменшення відшкодування ПДВ за вказаний період на суму 321 625 грн. у зв'язку з тим, що позивачем до складу податкового кредиту загальної декларації з цього податку внесені його суми по податковим накладним минулих податкових періодів (грудень 2001 року, січень-серпень 2002 року) із застосуванням коефіцієнта, що відповідає частці використання товарів в операціях окремого обліку лише вересня 2002 року, тоді як необхідно було застосовувати коефіцієнт співвідношення окремо по кожному податковому періоду, до якого відноситься придбання молока.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте розпорядження № 1 від 17.04.2003р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 321 625 грн. визначеної позивачем суми ПДВ по загальній податковій декларації за вересень 2002 року.
05.12.2005р. та 11.01.2006р. відповідачем сформовано на направлено позивачу, відповідно, першу податкову вимогу за № 1/242 та другу податкову вимогу № 2/1.
Відповідно до п. 11.21. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на вересень 2002 року) до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Згідно п. 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 (станом на вересень 2002 року) переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.
За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації.
Крім того, визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.
У разі встановлення за окремою податковою декларацією перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань така сума перевищення перераховується переробним підприємством платіжними дорученнями з окремого рахунка на його поточний рахунок за умови надання органом державної податкової служби відповідного висновку в порядку, передбаченому для бюджетного відшкодування.
З аналізу зазначених норм слідує, як обґрунтовано вказано судом апеляційної інстанції, що розподіл між спеціальною та загальною податковими деклараціями має здійснюватись переробними підприємствами шляхом застосування коефіцієнта такого розподілу, визначеного за кожний податковий період придбання, виробництва та продажу продукції.
Відповідно до пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” орган державної податкової служби має право давати розпорядження про нарахування податку у разі коли розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків; додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету у строки, зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.
Отже, дії відповідача по прийняттю та виконанню розпорядження № 1 від 17.04.2003р. вчинені в межах передбачених законодавством повноважень, і, як наслідок, вимоги про зобов'язання поновити у особовому рахунку позивача по податку на додану вартість переплату, що складається з суми ПДВ за вересень 2002 року, що підлягає відшкодуванню, безпідставні.
Окрім того, апеляційним господарським судом обґрунтовано встановлено правомірність формування та направлення позивачу податкових вимог № 1/242 від 05.12.2005р. та № 2/1 від 11.01.2006р. у зв'язку з поновленням у його особовому рахунку податкового боргу на підставі постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 23.11.2005р. у справі № 24/310, а тому вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача по їх прийняттю задоволенню не підлягають та не стосуються зазначеного розпорядження.
За вказаних обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові повністю є вірним, а вимоги позивача - необґрунтованимита такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Молочанський молочноконсервний комбінат” без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2007р. у справі № 13/149/06-АП - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Ланченко Л. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 17.11.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.