№ К-32108/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
11.03.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Бившевої Л. І.,
Голубєвої Г. К.,
Пилипчук Н. Г.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
на постанову Господарського суду Київської області від 27.06.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.09.2006р. у справі № 173/5-05/18-06
за позовом Державного підприємства “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Красюк Т. В., Лімонтова В. С.,
відповідача - Варшавець Я. Л., Поповіченко О. М.,
встановив:
Державним підприємством “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0001022301/0 від 07.04.2005р. про визначення суми податкового зобов'язання по відрахуванню до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) в розмірі 2 009 550 грн., в т. ч. 1 028 000 грн. основного платежу та 981 550 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду Київської області від 27.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.09.2006р. у справі № 173/5-05/18-06позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач є підприємством, яке не підлягає приватизації та таким, що не підпадає під категорію підприємств, які мають відраховувати до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу); позивач є державним сільськогосподарським підприємством та зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 4.2. ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, ст. 72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, п. 1 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств”.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вони відповідають нормам матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 05.04.2005р. № 77/23-1 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем в 2002р. належних до сплати в бюджет дивідендів на загальну суму 1 028 000 грн. Також в акті зазначено про нарахування позивачу в періоді, що перевіряється, фіксованого сільськогосподарського податку.
Статтею 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” установлено, що згідно із статтею 18 Закону України “Про підприємства в Україні” державні не корпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Постановою Кабінету Міністрів України “Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями” від 22.04.2003р. № 557 передбачено, що відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними не корпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи, та корпоратизованими, казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу).
Відповідно до п. п. 3), 20) ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами; фіксований сільськогосподарський податок.
З матеріалів справи, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, слідує, що позивач зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарським підприємством та здійснював в 2002 - 2004р.р. нарахування зазначеного податку.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок сплачується, зокрема, в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств.
Згідно пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Зважаючи на законодавчу невизначеність обов'язків платника податку по сплаті частину прибутку (доходу) в разі сплати ним фіксованого сільськогосподарського податку за один податковий період нарахування відповідачем податкового зобов'язання в даному випадку є необґрунтованим.
Вищевказане свідчить про помилкове посилання відповідача на порушення п. 4.2. ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст. 72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, п. 1 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств”.
За вказаних обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 27.06.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.09.2006р. у справі № 173/5-05/18-06 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Бившева Л. І.
(підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Пилипчук Н. Г.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 14.03.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.