№ К-34741/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
08.04.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка О. А.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 25.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № 25/462-А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез-Дизайн”
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про визнання нечинними податкових вимог,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - Кривобок Ю. М.,
встановив:
03.11.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Синтез-Дизайн”подано позов про визнання нечинними першої та другої податкових вимог Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, відповідно, від 07.06.2005р. № 1/1759 та від 29.07.2005р. № 2/2266.
Постановою Господарського суду міста Києва від 25.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № 25/462-А позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно облікової картки платника податків задекларовані поточні зобов'язання позивача погашались за рахунок існуючої переплати по податку на додану вартість; причиною винесення оспорюваних податкових вимог стало податкове повідомлення-рішення від 25.10.2004р. № 0000842303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 419 846 грн., яке постановою Господарського суду міста Києва від 16.03.2006р. у справі № 25/45-А визнано нечинним, вказана постанова набрала законної сили 14.06.2006р. згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду по цій справі, а тому у відповідача не було підстав для формування податкових вимог.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. пп. 5.2.1., 5.2.2. п. 5.2. ст. 5, пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4. п. 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001р. № 266.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.06.2005р. за № 1/1759 та 29.07.2005р. за № 2/2266 відповідачем винесені податкові вимоги із зазначенням в них сум податкового боргу позивача з податку на додану вартість, відповідно, 15 076 грн. та 19 033 грн., які виникли в останнього внаслідок подання податкових декларацій за травень і червень 2005р.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на вересень 2003р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього закону).
Вірно розрахувавши суму податкового кредиту за відповідний податковий період, яка перевищувала суми податкових зобов'язань в наступних податкових періодах, позивач мав право на зарахування цієї суми податкового кредиту в рахунок наступних платежів по податку на додану вартість, а зважаючи на встановлення факту погашення поточних зобов'язань за рахунок існуючої переплати, він таким правом скористався.
Таким чином у відповідача не було підстав для формування та направлення позивачу податкових вимог згідно пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Посилання судів попередніх інстанцій на те, що причиною винесення оспорюваних податкових вимог стало податкове повідомлення-рішення від 25.10.2004р. № 0000842303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 419 846 грн. за серпень 2003р., згідно з фактичними та дослідженими судами обставинами справи є помилковим.
Однак, зважаючи на вищевикладене, вказане не спростовує вірного висновку про задоволення позову, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову і ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № 25/462-А - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 08.04.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.