№ К-7764/07
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
06.05.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Карася О. В.,
Рибченка О. А.,
Федорова М. О.,
Шипуліної Т. М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
на постанову Господарського суду Одеської області від 04.12.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2007р. у справі № 1/238-06-6605А
за позовом Малого торгівельного підприємства “Веселка” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про скасування рішення,
встановив:
Малим торгівельним підприємством “Веселка” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюподано позов про скасування рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 15.05.2006р. № 0001032360 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 299 грн. 95 коп. з підстав не прийняття до уваги, що надлишкова сума 6 260 грн. є виручкою за попередній день до перевірки та помилкового визначення санкції податковим зобов'язанням.
Постановою Господарського суду Одеської області від 04.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2007р. у справі № 1/238-06-6605А позов задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що про проведення перевірки позивач не був повідомлений, направлення та копія наказу про її проведення йому під розписку не надавались; дії відповідача не відповідають визначеному порядку проведення перевірок; розгляд скарги позивача здійснювався з посиланням на дослідження документів, які у відповідача були відсутні; акт перевірки не містить обов'язкових даних.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст. 86 КАС України.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, як законні і обґрунтовані.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення став акт від 23.02.2006р. № 1553/23-60 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності в якому зазначено про невідповідність (6 259 грн. 99 коп.) сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 111 вказаного закону позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках - за рішенням суду; позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення (ч. 1, п. п. 1), 2) ч. 2 ст. 112 зазначеного закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином складений за результатами проведеної перевірки акт про виявлені під час її здійснення порушення, за умови невиконання посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства стосовно надання платнику податків відповідних документів про право проведення перевірки та порушення порядку складання такого акту, що доведено судами попередніх інстанцій, в даному випадку не може бути підставою для прийняття відповідного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно п. 13) ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Порушення позивачем вимог вказаних вище положень цього Закону,як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не доведено.
Крім того, прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій по даній справі із зазначенням строку їх сплати відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суперечить положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права,висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити, а постанову Господарського суду Одеської області від 04.12.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2007р. у справі № 1/238-06-6605А залишити без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
(підпис) Шипуліна Т. М.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.