№ К-7667/07
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
05.02.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка О. А.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. у справі № А36/430
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомир-Транс”
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська,
за участю Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Огреніч С. О.,
відповідача - Горбульов Д. В., Обертович М. Г.,
Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська - не з'явились,
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомир-Транс”подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.11.2006р. № 00008312302/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 68 502 грн., в т. ч. 50 650 грн. основного платежу та 17 852 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду Дніпропетровськоїобласті від 11.12.2006р. у справі № А36/430відмовлено в задоволенні позову.
В обґрунтування такого висновку судом першої інстанції зазначено те, що позивачем включено до складу податкового кредиту в липні та серпні 2006р. суми податку на додану вартість по податкових деклараціях за податкові векселі, видані органам митного контролю, які не були погашені у встановлений законодавством термін; підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка обліковувалась в особовому рахунку позивача, відсутнє.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. постанову від 11.12.2006р. по даній справі скасовано; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 01.11.2006р. № 00008312302/0.
При цьому підставами прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції вказано те, що факт погашення позивачем податкових векселів підтверджений відповідачем написом на векселі від 26.07.2006р. та листом від 28.07.2006р. по векселю від 27.06.2006р.; включення позивачем до складу податкових зобов'язань в червні та липні 2006р. за вказаними векселями підтверджено окремими рядками в податкових деклараціях за липень та серпень 2006р.; сплата позивачем зазначених податкових зобов'язань також підтверджена платіжними дорученнями та листом банку.
Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 11.5. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. п. 3, 7 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, як такого, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.
Прокуратура Ленінського району м. Дніпропетровська заперечення на касаційну скаргу не подала.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 27.10.2006р. № 1842/23-1-31950868/ДСК про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. в якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на додану вартість за липень та серпень 2006р. в сумах, відповідно, 26 563 грн. та 24 087 грн. у зв'язку з віднесенням цих сум до складу податкового кредиту за виданими органам митного контролю непогашеними у встановлений законодавством термін податковими векселями.
Відповідно до абз. 1 п. 11.5. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на червень-серпень 2006р.) платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету (абз. 6 п. 11.5. ст. 11 цього закону).
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем зобов'язання за виданими органам митного контролю 27.06 та 26.07.2006р. податковими векселями, відповідно, № 65306856950238 від 27.06.2006р. на суму 26 563 грн. з терміном погашення 26.07.2006р. та № 65306856950239 від 26.07.2006р. на суму 24 087 грн. з терміном погашення 24.08.2006р. включено до складу податкових зобов'язань, відповідно, за червень та липень 2006р. підтвердженням чого є подані у встановлений строк органу державної податкової служби податкові декларації за вказані звітні періоди, а нараховані суми податку на додану вартість за підсумками цих поточних звітних періодів повністю сплачені позивачем до бюджету.
Факт своєчасного погашення позивачем зазначених векселів судом апеляційної інстанції встановлений вірно на підставі досліджених обставин справи та поданих документальних доказів.
Крім того, податкові векселі, термін погашення яких припадає на період після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, і зобов'язання за якими включені до податкових зобов'язань в декларації за цей період, вважаються погашеними на дату, яка відповідає фактичній даті оплати податкових зобов'язань, задекларованих в такій декларації.
Таким чином зазначення відповідачем про заниження позивачем податку на додану вартість за липень та серпень 2006р. в сумах, відповідно, 26 563 грн. та 24 087 грн. у зв'язку з віднесенням цих сум до складу податкового кредиту за виданими органам митного контролю непогашеними у встановлений законодавством термін податковими векселями є безпідставним.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є вірним, постанова прийнята відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. у справі № А36/430 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 09.02.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.