ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“09” вересня 2008 р. Справа № 10/15 пд-ад
к/с № К-3472/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Маринчак Н.Є.
Нечитайла О.М.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Міненко О.М.
розглянувши касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції
на ухвалуЛуганського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року
та постановуГосподарського суду Луганської області від 06.11.2006 року
по справі№ 10/15пд-ад
за позовомРубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Плюс",
2) Приватного підприємства "Софінком"
провизнання угоди недійсною, -
У вересні 2006 року Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією подано позов про визнання договору, укладеного між відповідачами, недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України, як такого що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосувати до сторін правові наслідки, передбаченні ч. 1 ст. 208 ГК України, а саме стягнути з ПП "Софінком" на користь ТОВ "Апекс-Плюс" суму коштів в розмірі 708083 грн. 82 коп., а з ТОВ "Апекс-Плюс" на користь держави вартість одержаного за спірною угодою в сумі 708083 грн. 82 коп.
Постановою Господарського суду Луганської області від 06.11.2006 року., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року у справі № 10/15пд-ад у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що рішення суду про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не звільняє позивача від доведення наявності умислу на укладення угоди, суперечної інтересам держави і суспільства; докази про притягнення до відповідальності засновника і керівника другого відповідача відсутні; з рішення суду по іншій справі не вбачається несплата податків та неподання другим відповідачем звітності; факт ухилення від сплати податків стороною угоди позивачем не доведений.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме ст. ст. 207, 208 ГК України.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідачами по справі 1 квітня 2005 року укладений договір купівлі-продажу № 01/04, згідно якого ПП "Софінком"(Продавець) зобов'язується продати, а ТОВ "Апекс-Плюс" (Покупець) прийняти і оплатити металоконструкції згідно специфікацій.
Факт виконання договору обома сторонами судами попередніх інстанцій встановлений, підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовується.
Постановою господарського суду Луганської області від 07.09.2005р. у справі №10/590ад визнано недійсними установчі документи ПП "Софінком"і скасовано державну реєстрацію цього підприємства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вказану Постанову Господарського суду Луганської області і вважає, що з даної постанови вбачається наявність умислу другого відповідача на ухилення від оподаткування при укладенні та виконанні спірної угоди.
Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел другого відповідача при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.
Крім того, слід зазначити що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави, а саме по собі визнання у судовому порядку недійсними установчих документів ПП "Софінком" не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстраціююридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином висновок судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем укладення між відповідачами договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.
Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.
Разом з тим судами не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231, 254 КАС України, -
1. Касаційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
2. Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 06.11.2006 року по справі № 10/15пд-ад в частині відмови в задоволенні вимог про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий
підписГолубєва Г.К.
Судді
підписМаринчак Н.Є.
підписНечитайло О.М.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.
Ухвала складена у повному обсязі 09.09.2008р.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова