Справа №2605/18840/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9776/2013
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
03 липня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Чайці І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, виселення, -
У листопаді 2012 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила припинити право власності відповідача на 1/3 частку квартири №91, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири №91, площею 45,60 кв.м., виплатити ОСОБА_3 з депозитного рахунку суму в розмірі 184 677, 00 грн., вартості 1/3 частки квартири, виселити відповідача з спірної квартири в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання судових витрат.
В мотивування вимог посилалася на те, що частина квартири, належна відповідачу є незначною, в натурі вона не може бути виділена, а спільне володіння нею є неможливим, оскільки ОСОБА_3 чинить перешкоди у користуванні її частиною квартири.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року - позов задоволено частково.
Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, що належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2008 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 189 696 грн. в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_2.
Визнано право власності ОСОБА_4 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4 203,57 грн. судових витрат.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Зазначає, що оскільки існує рішення Оболонського районного суду м. Києва у судовій справі № 2-203/2011 р. від 02 листопада 2011 року, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили, суд повинен був закрити провадження у справі.
Вказує на те, що небажання позивача користуватися спільним майном з відповідачем, не є підставою для застосування ст. 365 ЦК України.
Крім того, позивачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України стосовно умови попереднього внесення на депозитний рахунок суду суми вартості частки у спільному майні.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що припинення права власності відповідача на частку спірної квартири не завдасть йому істотної шкоди.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Умовами ч.2 ст.365 ЦК України визначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником 2/3 частин вказаної квартири, а саме - 1/3 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.12.2008 року та 1/3 частина на підставі договору дарування частини квартири від 01.07.2010 року, що укладений між нею та ОСОБА_4
Власником 1/3 частин спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.12.2008 року є відповідач.
Згідно технічного паспорту спірна квартира складається з двох кімнат площею 10,5 кв.м. та 17 кв.м. Всього площа квартири становить 45,6 кв.м., жила площа 27,5 кв.м.
Відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №1270/1271/13-42 від 29.04.2013 року, дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_2 в цінах на момент проведення дослідження складає 569 088 грн. Поділ квартири відповідно до ідеальних часток співвласників та вимог нормативно-правових документів, чинних на території України в галузі будівництва, не вбачається можливим.
З огляду на дійсну (ринкову) вартість спірної квартири, визначеної у висновку експерта, вартість 1/3 її частки складає 189 696 грн.
З матеріалів справи убачається, що позивачем внесено на депозитні рахунки судів 189 696 грн.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з мотивованим висновком суду першої інстанції, що виділення у володіння та користування співвласників окремих кімнат у спірній квартирі в будь-якому випадку порушуватиме права позивача, оскільки кожна з кімнат спірної квартири є меншою за ту площу, що відповідає долі позивача. Ці обставини вказуються на те, що частка відповідача в даній квартирі є незначною, та не може бути виділена в натурі.
Окрім того, оскільки за чинним законодавством суд вирішує спір учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді