АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/9204/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Лозинська М.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
3 липня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Чайці І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами ,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації заборгованість по житлово-комунальним послугам за період з 1 жовтня 2009 року по 1 жовтня 2011 року в рівних частинах у розмірі 3 552,07 грн. по 1761,03 грн. з кожної.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації в рівних частинах судовий збір у розмірі 214,60 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 1998 року. Між позивачем та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житло-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку. У зв'язку із несплатою житлово-комунальних послуг станом на 1 серпня 2011 року у відповідачів виникла заборгованість в розмірі 5 575,48 грн. просив суд стягнути з відповідачів зазначену суму боргу. В ході розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги та просила стягнути заборгованість за період з 1 серпня 2008 року по 1 серпня 2011 року в розмірі 4559,62 грн., інфляційні нарахування в розмірі 748,82 грн., 3% річних в розмірі 229,92 грн., а всього 5575,36 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 1998 року.
Згідно зі ст.ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором..
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованість за період з 1 жовтня 2009 року по 1 жовтня 211 року в розмірі 3 552,07 обґрунтовані і доведені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі подали заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Відмовляючи у стягненні заборгованості у період з 1 травня 2008 року по жовтень 2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено 3-річний строк позовної давності і не наведено поважних причин його пропуску.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що відповідачами були здійснені сплати більші ніж місячне нарахування: а саме в грудні 2008 року при місячному нарахуванні 238,94 сплачено 453,11 грн., в лютому 2011 року при місячному нарахуванні 269,93 грн., сплачено 747,72 грн. тим самим визнавши заборгованість, оскільки, як вбачається з квитанції про сплату житлово-комунальних послуг за грудень 2008 року відповідачами сплачено 288 грн. 44 коп. (а.с.78), за квитанцією про сплату житлово-комунальних послуг за липень 2011 року відповідачами сплачено 336,25 грн. (а.с.88).
У квитанціях в графі «сплата боргу» ні за грудень 2008 року, ні за липень 2011 року відповідачами не зазначалася жодна сума, а тому висновок суду щодо того, що відповідачами у період 1 травня 2008 року по жовтень 2009 року сплачувалися лише поточні платежі є вірним.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді