Справа №2-12778/11
№ апеляційного провадження:22-5883
Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
25 червня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Чайці І.В.
Розглянуши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна та виселення.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування від ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_4 з вказаної квартири.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 21 березня 2007 року придбав у громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, на підставі укладеного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого за №1094.
29 березня 2007 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснило реєстрацію права власності позивача на вказану квартиру та видало реєстраційне посвідчення №028050.
Дізнавшись у 2010 році про те, що КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно» право власності на вказану квартиру зареєстровало за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.09.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом про визнання вказаного договору недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2011 році у цивільній справі №2-5022/11, яке набрало законної сили, позов задоволено, визнано недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 26.09.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з моменту його вчинення - 26 вересня 2008 року.
Враховуючи що майно вибуло з володіння власника поза його волею та посилаючись на Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позивач просив витребувати квартиру АДРЕСА_1 в останнього набувача - ОСОБА_4 та виселити його з спірної квартири.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 4 травня 2013 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна та виселення задоволено.
Витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу та просив його скасувати, як незаконне та необгрутоване та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачу. Зокрема зазначав, що відповідач не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, оскільки постійним місцем проживання його є Королівство Швеція. А тому, оголошення у пресі та українською мовою, якою його довіритель не володіє, позбавило ОСОБА_4 приймати участь у справі, а відтак надати відповідні докази в заперечення позовних вимог. Порядок виклику іноземців в судове засідання виписано ч.1 ст. 415 ЦПК України, яку суд не застосував. Така позиція і судової практики. Розгляд справи у відсутності відповідача призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Окрім того, на думку представника відповідача, оскільки будь-які об'єктивні докази факту вибуття майна з володіння позивача поза його волею у матеріалах справи відсутні та у судовому засіданні не досліджувались, то судом безпідставно був застосований до спірних правовідносин п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, оскільки рішення суду на даний час базується виключно на припущеннях, що є неприпустимим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'сування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих в справі доказів та норм матеріального права.
Положенням ч.3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
21 березня 2007 р. позивач - громадянин США за договором купівлі-продажу придбав у власність квартиру АДРЕСА_1. В 2010 р. позивачу стало відомо, що його квартира двічі була відчужена поза його волі. За фактом незаконного заволодіння шляхом обману квартирою АДРЕСА_1, яка належала громадянину США ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа №10-23693 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, по якій по теперішній час проводяться слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 р., яке є чинним, за позовом ОСОБА_5 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 вересня 2008 р. ( тобто перший договір) квартири АДРЕСА_1, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з моменту його вчинення. При цьому рішенням суду було встановлено, що спірний правочин позивач не укладав, тому вважати вказаний правочин таким, що був спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків, немає підстав.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними » в п. 10 роз'яснив, що не підлягають задоволенню позови власників майна про
визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього
майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є
стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного
позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав,
передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Останнім набувачем спірної квартири став ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2009 р., укладеного між ним та гр. ОСОБА_7 А тому, позивач і звернувся до суду з позовом про витребування майна та виселення до останнього користувача спірною квартирою.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги про витребування майна та виселення підлягають задоволенню, про що і ухвалив відповідне рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.
Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав, передбачених ст. 307, 309 ЦПК України до його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів.
Головуючий:
Судді: