Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/3518/13 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.
2013 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
„25" червня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.
при секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ „ОТП Банк" в особі регіонального відділення Запорізької регіональної дирекції АТ „ОТП Банк" про встановлення реального розміру зобов"язання та зобов"язання вчинити певні дії, -
У квітні 2013 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що за кредитним договором № CNL-200/589/2008 від 03 липня 2008 року отримав від банку на споживчі цілі 40000 доларів США.
Договір укладався строком до 03 липня 2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,49%+FIDR.
За умовами договору (п.4) повернення кредиту та сплата процентів здійснюється ануїтетними платежами. Щомісячний ануїтетний платіж складав 538 доларів США.
В забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки від 03.07.2008 року, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1.
У зв"язку із зростанням курсу долара США на початку 2009 року сторонами були внесені зміни стосовно виконання кредитного договору шляхом укладання додаткового договору № 1, за яким було змінено розмір та вид процентної ставки, що застосовується для щомісячного нарахування відсотків, а також змінено графік платежів.
Розмір процентної ставки був визначений з 02.02.2009 року 13,99%.
Вказані умови влаштовували позивача, однак, починаючи з серпня 2010 року, банк на підставі додаткової угоди чотири рази змінював розмір відсоткової ставки по кредиту, встановлюючи її у розмірі 6,5% річних; 13, 35% річних, 13,35%( FIDR+5,85%), 11,85% ( FIDR+5,85%).
03.07.2010 року з метою забезпечення зобов"язань за кредитним договором банком були укладені договори поруки з ОСОБА_5 та з ОСОБА_6
Позивачем підписувалися додаткові договори (реструктуризації) з метою зменшення його фінансового навантаження, однак умови додаткових договорів призвели до його збільшення.
З моменту укладання договору протягом 4 років 8 місяців позивач сплатив в рахунок погашення кредиту 26487,07 доларів США.
У грудні 2012 року йому стало відомо, що із внесеної суми в погашення тіла кредиту була зарахована лише сума у розмірі 2000 доларів США, що становить 5% від загальної суми, решта суми була зарахована на оплату відсотків, яка перевищує передбачену для погашення умовами договору.
За наданим банком розрахунком, станом на 03.03.2013 року кредитна заборгованість ОСОБА_2 становить 38000 доларів США та плаваюча сума річних відсотків.
Позивач вважає, що кошти на відсотки за користування кредитом та за тілом кредиту поділені банком непропорційно і з моменту підписання договору банк навмисно ввів його в оману щодо визначення розміру його відповідальності, в результаті збільшивши її на 2031, 54 доларів США.
Посилаючись на вказані обставини, просив встановити реальний розмір зобов"язань за кредитним договором № CNL-200/589/2008 від 07.07.2008 року у сумі 70363, 07 доларів США, з яких 34274,53 долари США за основною сумою кредиту та 36088,54 доларів США за відсотками, зобов"язати банк здійснити перерахунок сплачених коштів у сумі 26487,07 доларів США, із розділенням їх, як 5725,47 доларів США зарахування за основною сумою кредиту та 20761,60 доларів США зарахування відсотків за користування кредитом, зобов"язати відповідача, починаючи з 03.03.2013 року нараховувати суму відсотків за користування кредитними коштами із суми 34274,53 доларів США.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України належно оцінив надані по справі докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував норми матеріального права до цих правовідносин і правомірно відмовив у задоволенні позову за безпідставністю.
Судом встановлено, що 03.07.2008 року між ЗАТ „ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ „ОТП Банк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CNL-200/589/2008, за яким позивач отримав від банку на споживчі цілі 40000 доларів США.
Згідно п.3 частини 1 договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, фіксований відсоток 5,49%+FIDR, тобто процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. При цьому, в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку, ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому кредитним договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті Банку, а також в приміщенні Банку (як в головному офісі, так і в інших установах Банку) на інформаційних стендах(а.с.14-17).
Пункт 4 розділу 1 договору передбачено, що сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається ануїтетними платежами, а згідно п.1.5.1 частини 2 договору, повернення кредиту здійснюється позичальником у розмірі і строки, визначені у графіку платежів.
02.02.2009 року між ЗАТ „ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір(а.с.23), згідно якого графік платежів був викладений в новій редакції.
Сторони домовились, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватися шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів, у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невідємною частиною додаткового договору.
В подальшому додаткові договори до кредитного договору від 03.08.2008 року укладалися сторонами 01.08.2010 року, 03.08.2010 року, 29.09.2011 року, 22.03.2012 року(а.с.69-80).
Умовами додаткової угоди від 03.08.2010 року передбачалось, що на період з 03.08.2010 року до 03.11.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 6,5%, на період з 03.11.2010 року до 03.05.2011 року встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 13,35%, на період з 03.05.2011 року до повного погашення заборгованості встановлена плаваюча процентна ставка у розмірі 5,85% та FIDR.
Період з дати підписання додаткового договору по 03.11.2010 року включно, сторони погодили, як пільговий, який згідно п.1.5 угоди є терміном, протягом якого банк надає позичальнику пільги щодо погашення боргових зобов"язань (зменшення розміру платежу, відстрочка сплати боргових зобов"язань, зменшення розміру процентів тощо). Термін дії пільгового періоду визначається графіком платежів.
Нові редакції графіків повернення кредиту та сплати відсотків, в яких конкретно зазначались дати та суми кредитних платежів з визначенням тіла та відсотків за кредитом, погоджувались сторонами при укладанні додаткових угод від 03.08.2010 року та від 22.03.2012 року.
Дослідивши умови кредитного договору та подальших додаткових договорів до нього, погоджені сторонами графіки повернення кредиту та сплати відсотків, суд дійшов обгрунтованого висновку щодо безпідставності доводів позивача про наявність розбіжностей між умовами договору та додаткових угод із графіками погашення, які є додатками до договорів.
За визначенням Стандартів надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів, затверджених Протоколом засідання Наглядової ради Державної іпотечної установи 11.09.2008 року № 31, погоджених з Міністерством фінансів України, ануїтетні платежі - це регулярні рівні щомісячні або щоквартальні платежі, що направляються на погашення іпотечного житлового кредиту, а саме, основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов"язання позичальником забогованість повністю погашається.
Отже встановлення п.4 договору порядку повернення кредиту шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів не позбавляє сторони кредитного договору погоджувати на пільгових умовах зміни щодо погашення боргових зобов"язань у визначеному порядку.
Висновки суду погоджуються з положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб"єктивним цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права( ст.ст.3,4,11 ЦПК України).
Згідно із ч.2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета та підстав позову.
Звертаючись із позовом до ПАТ „ОТП Банк" з вимогами про встановлення реального розміру зобов"язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 03.07.2008 року та здійснення відповідачем перерозподілу вже сплачених позичальником в погашення кредиту коштів, позивач, тим самим, фактично просив змінити в судовому порядку умови укладеного сторонами кредитного договору та додаткових угод до нього.
Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст. 652 ЦК України, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов"язання, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, з підстав, встановлених ч.4 ст. 652 ЦК України, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, передбачених п.п.1- 4 ч.2 вказаної статті:
на момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які він неї вимагалися;
виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору;
із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як передбачено ч.4 ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв"язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Одночасна наявність чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, для зміни договору позивачем не доведена.
Встановлені судом фактичні обставини справи підстав для висновку про можливість зміни умов договору в порядку ст. 652 ЦК України не дають.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично полягають в повторенні підстав заявлених у позові вимог, які вже належно розглянуті судом першої інстанції і додаткової правової оцінки не потребують.
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2013 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: