Справа № 355/131/13-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.
Провадження № 22-ц/780/3811/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О.В.
Категорія 29 04.07.2013
Іменем України
01 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів - Коцюрби О.П., Голуб С.А.,
з участю секретаря - Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У січні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги там, що 18.04.2012 року між ФОП ОСОБА_3 в особі директора ОСОБА_3 та представником позивача по дорученню ОСОБА_4 було укладено договір №00180409 на туристичне обслуговування.
Відповідно до умов договору турагент, який діє відповідно до агентської угоди від імені за рахунок та за дорученням туроператора, за встановлену договором плату, за дорученням та замовленням туриста зобов'язувався надати посередницькі послуги з реалізації туристу туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором до Греції, Кріт на десять осіб з наданням послуг з бронювання авіаквитків за маршрутом: Київ-Іракліон-Київ та забезпеченням авіаквитками на авіарейс згідно з графіком відправлення за маршрутом, вказаним в заявці.
На виконання умов договору позивач ОСОБА_2 19.04.2012 року сплатив вартість туристичного продукту на рахунок ОСОБА_3
Однак відповідач не виконала свої зобов'язання за договором, а саме не забронювала всі квитки на вказані дати.
В зв'язку з цим, 22.07.2012 року ОСОБА_2 самостійно додатково оплатив вартість квитка за ціною 1 029, 40 євро ( еквівалент у гривнях на 22.07.12 - 10 109, 74 грн.) до пункту призначення і в зворотному напрямку оплатив вартість перельоту до Києва. Внаслідок невиконання умов договору позивачу завдано матеріальних збитків на суму 12 725 грн. 74 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., які він просив стягнути з відповідача.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони уклали між собою договір на туристичне обслуговування, однак позивач не надано доказів спричинення йому шкоди внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов»язків за цим договором.
Однак повністю погодитись з такими висновками суду не можна.
Відповідно до положень ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про туризм" до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як видно з матеріалів справи, 18 квітня 2012 року був укладений договір№ 00180409 на туристичне обслуговування між турагентом - фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 та туристом - ОСОБА_4.( а.с.8-9).
Даний договір не містить даних, що туристом за договором є не ОСОБА_4, а позивач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого укладено цей договір.
Отже, між ФОП ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 не укладено вказаного договору, відповідно, не виникли жодні правовідносини за цим договором про туристе обслуговування.
Відповідно до ч.1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки доручителя.
Згідно із ст. 1007 ч.1 ЦК України довіритель зобов»язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Відповідно до договору доручення, укладеному 14 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, укладено договір доручення. Згідно п.1.2. даного договору повіреному доручено укласти від свого імені та в інтересах довірителя договір на туристичне обслуговування з метою бронювання авіаквитків за маршрутом: Київ- Іракліон - Київ. За п. 1.3 вказаного договору повіреному надано виключне право на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій, визначених у п.1.2. цього договору (а.с. 12).
Матеріали справи не містять довіреності, виданої ОСОБА_2 на ім.»я ОСОБА_4 для вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення від 14 квітня 2012.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що 18 квітня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що діяла на підставі доручення, в інтересах та від імені позивача ОСОБА_2, було укладено договір № 00180409 на надання посередницьких послуг з реалізації туристу туристичного продукту - не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки даний договір позивач ОСОБА_2 не укладав ні особисто, ні через представника.
Усупереч вимогам ст. ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції зазначених обставин справи та вимог закону не врахували; не звернув уваги на те, що позивачем договір про надання туристичних послуг з відповідачем не укладався.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідачем не порушувались права позивача через відсутність у сторін будь-яких правовідносин за договором про надання послуг.
Доводи апеляційної скарги про завдання позивачу шкоди внаслідок невиконання позивачем умов договору є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні не доведено факт укладення між сторонами договору про надання послуг. Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скраги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: