Справа № 2-41/12 Головуючий у І інстанції Жук М.В.
Провадження № 22-ц/780/2980/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.
Категорія 18 04.07.2013
Іменем України
02 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Фінагєєва В.О.
суддів: Яворського М.А., Березовенко Р.В.
за участю секретаря: Черненко І.Ю.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до Колективного підприємства "Васильківське будівельно-монтажне управління № 40" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Левицького Анатолія Олексійовича, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, треті особи - Київська обласна рада, регіональне відділення Фонду Державна майна України в Київській області, Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, Васильківська міська рада Київської області, ОСОБА_42 про визнання права порушеним та визнання договорів недійсними, -
У травні 2005 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання права порушеним та визнання договорів недійсними. Уточнивши свої вимоги, обґрунтовувала їх тим, що гуртожиток по АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади, однак помилково був включений до переліку майна, яке було приватизовано КП «Васильківське будівельно-монтажне управління № 40». Під час визнання банкрутом підприємства арбітражний керуючий зобов'язаний був передати будівлю гуртожитку у комунальну власність, натомість ним було укладено договори купівлі-продажу приміщень спірного гуртожитку. Оскільки такими діями порушено право ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію як кімнати, якою вона користується, так і нежилих приміщень загального користування, просила суд визнати порушеним її право на безоплатну приватизацію кімнати № 31 гуртожитку АДРЕСА_1, право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення загального користування та поновити її порушені права шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщень гуртожитку через недодержання вимог, які є необхідними для чинності правочину, застосувати наслідки недійсності укладених договорів, визнати факт оформлення Васильківським МБТІ права власності на приміщення гуртожитку без належних правових підстав, визнати висновок спеціалістів-бухгалтерів від 28.04.2007 року, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи (т. 7 а.с. 1).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів зазначила, що судом не витребувано матеріали приватизаційної справи у від Фонду Державного майна України у Київській області. КП «Васильківське БМУ-40» на законодавчому рівні не могло бути власником гуртожитку, а тому не мало права продавати його приміщення. Частки по всім договорам купівлі-продажу зареєстровані у БТІ за іншою адресою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1988 року по теперішній час проживає та зареєстрована в кімнаті № 31 гуртожитку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 28 від 14.03.2008 року, виданою виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області.
Позивач користується кімнатою за вищезазначеною адресою на підставі договору оренди від 25 листопада 2003 року, укладеного між нею та КП «Васильківське БМУ-40» в особі Ліквідатора арбітражного керуючого Шкуро С.А.
З листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 19.01.2005 року вбачається, що у 1994 році Фондом комунального майна Київської області відбулась приватизація «Васильківського будівельно-монтажного управління-40».
Під час приватизації цього підприємства гуртожиток АДРЕСА_1 був включений до переліку майна, яке приватизується, та на підставі цього увійшов до цілісного майнового комплексу, який передається у власність КП «Васильківське БМУ-40» в процесі приватизації.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 31 березня 1994 року, укладеного між Фондом комунального майна Київської області та організацією орендарів підприємства «Васильківського будівельно-монтажного управління-40», право власності на вищезазначений майновий комплекс, у тому числі й гуртожиток «Будівельник» за вищезазначеною адресою, перейшло до організації орендарів підприємства «Васильківського будівельно-монтажного управління-40», правонаступником якої є КП «Васильківське БМУ-40».
КП «Васильківське БМУ-40» визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, про що свідчить постанова Господарського суду Київської області від 15 квітня 2003 року.
Відповідно до рішення комітету кредиторів від 09 лютого 2004 року перший поверх та підвальне приміщення гуртожитку, яке не використовувалось для проживання, були продані на відкритих торгах.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2004 року, яке набрало законної сили, зобов'язано державного нотаріуса Васильківської міської держаної нотаріальної контори вчинити нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу підвального приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 та першого поверху зазначеного гуртожитку.
У січні-березні 2005 року КП "Васильківське БМУ-40» в особі ліквідатора Шкуро С.А. уклало з мешканцями гуртожитку, які виявили бажання, договори купівлі-продажу кімнат, в яких вони проживали, а саме:
договори купівлі-продажу 7/50 та 7/100 частин примішень, спірного гуртожитку від 20 січня 2005 року, укладені з ОСОБА_2:
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 08 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_5;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 16 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_6;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 16 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_7;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_8;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_9;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_10;
договір купівлі-продажу 8/1000 частин приміщень спірної о гуртожитку від 8 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_11;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку, укладений з ОСОБА_12;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_13;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_14;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гургожигку від 12 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_15;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 26 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_16;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 30 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_17;
договір купівлі-продажу 10/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 12 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_18;
договір купівлі-продажу 8/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 12 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_19;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_20;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_21;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 16 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_22;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 12 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_23;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 30 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_24;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 08 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_25;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірною гуртожитку від 12 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_26;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 16 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_27;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 16 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_28;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 30 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_29;
договір купівлі-продажу 7/1000 частий приміщень спірного гуртожитку від 12 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_30:
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року та договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладені з ОСОБА_31;
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 8 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_32
договір купівлі-продажу 1/100 частини приміщень спірного гуртожитку від 26 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_33;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 26 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_34;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 10 лютого 2005 року, укладений з ОСОБА_35;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 30 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_36;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 26 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_37;
договір купівлі-продажу 7/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 26 березня 2005 року, укладений ОСОБА_38;
договір купівлі-продажу 9/1000 частин приміщень спірного гуртожитку від 12 березня 2005 року, укладений з ОСОБА_39
Згідно рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2007 року покупців частин приміщень спірного гуртожитку визнано добросовісними набувачами.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24 січня 2011 року Левицького А.О. призначено ліквідатором КП «Васильківського будівельно-монтажного управління-40».
Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради за КП «Васильківського будівельно-монтажного управління-40» визнано право власності на кімнати № 2, 5-8, 10-14, 20, 21, 27-32, 34-37, 43, 49, 50, 53, 55, 63 в гуртожитку по АДРЕСА_1.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не є стороною договорів купівлі-продажу, правомірність їх укладення встановлено судовими рішеннями. На момент укладення договорів купівлі-продажу КП «Васильківського будівельно-монтажного управління-40» було власником спірних приміщень і даний факт ніким не оспорюється.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що сторони спірних договорів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом дієздатності, укладення цих договорів відповідало внутрішній волі учасників та було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними, а тому немає правових підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсними. ОСОБА_3 не доведено той факт, що спірні договори суперечать актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства чи його моральним засадам.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 06 листопада 2001 року № «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Позивачкою не надано доказів, що вищезазначеними договорами купівлі-продажу порушено її право на безоплатну приватизацію.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 31 березня 1994 року, укладеного між Фондом комунального майна Київської області та організацією орендарів підприємства «Васильківського будівельно-монтажного управління-40», право власності на вищезазначений майновий комплекс, у тому числі й гуртожиток «Будівельник» за вищезазначеною адресою, перейшло до організації орендарів підприємства «Васильківського будівельно-монтажного управління-40», правонаступником якої є КП «Васильківське БМУ-40».
Заявляючи в позовній заяві про порушення свого права на приватизацію кімнати укладеними та оскаржуваними договорами купівлі-продажу, позивач не звернула уваги, що зазначений гуртожиток в порядку приватизації було передано у власність КП «Васильківське БМУ 40».
Однак позивач не ставила перед судом вимог про незаконність такої передачі та не оскаржувала право власності КП «Васильківське БМУ-40» на зазначений гуртожиток.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що послідуючий продаж кімнат гуртожитку власником, тобто КП «Васильківське БМУ-40», відповідачам по справі, при відсутності продажу кімнати в якій проживає позивач, ніяким чином не порушує право ОСОБА_3 на приватизацію.
Доводи апелянта щодо порушення її права на користування житлом через неможливість користуватися душовими та іншими приміщеннями загального користування на першому поверху гуртожитку, який був проданий, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до укладеного договору купівлі продажу від 20.01.2005 року про відчуження першого поверху гуртожитку ОСОБА_2, а саме п. 8, покупець зобов'язаний надавати можливість користуватися душовими кабінами власниками житла з другого-п'ятого поверхів до моменту обладнання за рахунок покупця, тобто ОСОБА_2 душових кабін на другому-п'ятому поверхах.
Отже за умовами укладеного договору ОСОБА_3 має право користування душовими кабінами і порушень її прав в зв'язку з цим колегія суддів не вбачає.
Крім того відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Стверджуючи про неможливість користування приміщеннями загального користування першого поверху, позивач не надала суду доказів на підтвердження зазначених обставин.
Посилання апелянта на не витребування судом матеріалів приватизаційної справи та незаконну приватизацію гуртожитку є безпідставним, оскільки, як зазначалось вище позивач не оскаржує рішення про приватизацію гуртожитку та передачу його у власність КП «Васильківське БМУ-40» і таких вимог перед судом не заявляв (Т. 7 а.с. 1).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, що надані сторонами і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий: Фінагєєв В.О
Судді: Яворський М.А.
Березовенко Р.В.