Категорія - 20 Головуючий у 1 інстанції - Наумова О.С.
Доповідач - Зінов'єва А.Г
04 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Азевича В.Б.
Агєєва О.В.
при секретарі: Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та права власності на квартиру,-
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 04 червня 2013 року ОСОБА_2 у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну оцінку. Просила ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка посилалася на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги діючого законодавства. Так поза увагою суду залишився Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якого з 01.01.2013 р. обов'язкова державна реєстрації нерухомого майна не передбачена і право власності набувається з дня нотаріального посвідчення правочину. Суд також не звернув уваги на те, що між сторонами правочину досягнуто домовленості щодо усіх істотних його умов і фактично угода відбулася, оскільки продавець отримав кошти за квартиру і передав покупцю документи. Вказані обставини не заперечувалися відповідачем, як і не оспорювався факт його ухилення від нотаріального посвідчення договору. За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову.
В судовому засіданні представники позивачки та відповідача апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі.
Позивачка та відповідач до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При розгляді справи судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.1996 р. ОСОБА_4 на праві власності, зареєстрованому належним чином, належить квартира АДРЕСА_1. 07.09.2011 р. останньою на ім'я ОСОБА_3 було видано генеральну довіреність на право розпорядження своїм майном, зокрема на продаж вищевказаної квартири, строком дії до 07.09.2012 р. Вказана довіреність була підтверджена в м. Лондоні 16.09.2011 р. Міністром Її Величності у закордонних справах та справах співдружності, а 30.09.2011 р. здійснено її переклад на українську мову. 14.09.2011 р. між сторонами по справі в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1, на виконання якого позивачкою відповідачу були передані кошти в розмірі 277100 грн. та підписано акт приймання-передачі квартири.
Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Як вбачається з вимог ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Виходячи з наведеного, для договору купівлі-продажу нерухомого майна передбачена письмова форма і обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Як вбачається з вимог ч.3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений в простій письмовій формі, а тому є нікчемним.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 6 Закону, систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.
Виходячи з наведеного, доводи апелянта про скасування вищевказаним Законом державної реєстрації з 01.01.2013 р. не заслуговують уваги, оскільки є необґрунтованими. Як вбачається з вищевикладених норм, у відповідності до Закону змінено лише процедуру реєстрації, проведення якої при укладенні правочинів щодо нерухомого майна покладено на нотаріуса. За вказаних обставин правочини, щодо яких встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення, є укладеними з моменту такого посвідчення.
Стосовно доводів позивачки про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення, то суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх до уваги.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не надано жодного доказу на підтвердження факту ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору, крім визнання такої обставини останнім.
За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: