Дело № 762/1620/13-к
14 червня 2013 року м. Севастополь
Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді Синиці А.М.,
при секретарі Анісімові А.С.,
за участю прокурора Сорокіна О.М.,
представника потерпілого ОСОБА_2
підозрюваного ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Севастополі кримінальне провадження №12013140030000564 від 28.02.2013р. за підозрою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мирне м. Сімферополя АР Крим, росіянина, громадянина України, неодруженого, військовозобов'язаного, працюючого будівельником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, -
27 лютого 2013 року, приблизно о 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, шляхом вільного доступу намагався таємно викрасти елементи залізничної колії №16 маневреного району «Золота Балка», розташованого в районі загальноосвітньої школи №30 по вул. Миру, 2 у Балаклавському районі міста Севастополя, що належить приватному акціонерному товариству «Балаклавське рудоуправління» ім.. О.М. Горького, а саме: підкладку - Д-65 у кількості 3 од, вартістю 55,73 грн. кожна на загальну суму 167,19 грн.; костиль путьовий L-165мм, у кількості 3 од, вартістю 0,54 грн. кожний, на суму 1,62 грн., а всього майна на загальну суму 168,81 грн. Проте з причин не залежних від волі ОСОБА_3, він не вчинив усіх дій які вважав за необхідні для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий працівниками служби безпеки ПАТ «Балаклавське рудоуправління» ім. О.М. Горького під час скоєння злочинних дій.
Дії підозрюваного ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна.
Одночасно із обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 до суду надано угоду про примирення від 29.03.2013р., укладену між ОСОБА_2, яка по кримінальному провадженню №12013140030000564 є представником потерпілого та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 про примирення, укладеною за ініціативою підозрюваного ОСОБА_3
Виходячи із змісту даної угоди, підозрюваний ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному в обвинувальному акті кримінально караному діянні, представник потерпілого та підозрюваний узгодили між собою та погодились на призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_3 суду пояснив, що він підтримує укладену між ним та представником потерпілого угоду про примирення, вину визнає в повному обсязі, з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною, він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, які йому були роз'ясненні.
Представник потерпілого ОСОБА_2 суду пояснила, що вона підтримує укладену між нею та підозрюваним ОСОБА_3 угоду про примирення, міра покарання узгоджена між ним та ОСОБА_3, угода є добровільною та вона цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного: відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється та визнає себе повністю винним ОСОБА_3, згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 185 КК України.
Судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України. Також судом встановлено, що представник потерпілого цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для примирення. Підозрюваний ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого між сторонами угоди покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між представником потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 469, 474, 475 КПК України, ст. 68 КК України суд, -
Затвердити угоду про примирення від 29 березня 2013 року у кримінальному провадженні №12013140030000564, укладену між ОСОБА_2, яка у цьому кримінальному провадженні є представником потерпілого, та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому, представнику потерпілого та прокурору.
Суддя Балаклавського районного суду
міста Севастополя А. М. Синиця