Справа №295/3306/13-ц
Категорія 36
2/295/1754/13
(заочно)
01.07.2013 року м. Житомир
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА В СКЛАДІ:
Головуючої - судді Комісарчук О.В.
Секретаря Содель А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -
встановив:
11.03.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17.10.2008 року на ім'я ОСОБА_2 на спадкове майно, яке складається з ? частини квартири АДРЕСА_1. В обгрунтування заявлених позовних вимог вказав, що при видачі вказаного свідоцтва будо порушено вимоги законодавства, оскільки відповідач на протязі 6 місяців з моменту відкриття спадщини не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а також постійно не проживав зі спадкодавцем на момент її смерті. Відповідачем надано нотаріусу завідомо неправдиві відомості щодо місця його проживання, які стали підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позові, просив його задовольнити.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судові повістки направлялись на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, проте повертались на адресу суду не врученими у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання (а.с. 11, 60, 61, 72).
Третя особа - державний нотаріус другої Житомирської державної нотаріальної контори про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, її неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України.
Судом встановлено, що 01.01.2008 року померла ОСОБА_3 (а.с. 3), після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру № 30, що знаходиться в м. Житомирі по вул. Львівській 6, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло № 4193, видане Відділом приватизації державного житлового фонду виконкому Житомирської міської ради народних депутатів від 06.08.1993 року (а.с. 35,36).
Зі змісту дослідженої в судовому засіданні фотокопії спадкової справи вбачається, що спадкоємцями померлої ОСОБА_3 є її сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 30,47).
Позивач 30.04.2008 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 22), свідоцтво про право на спадщину було йому видане 02.10.2008 року.
Відповідач по справі отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадкового майна відповідно до поданої ним заяви 17.10.2008 року, як такий, що прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (а.с. 51).
Свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 було видане на підставі довідки КВЖРЕП № 8 за № 2399 від 23.09.2008 року про склад зареєстрованих за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1., відповідно до якої було перевірено факт прийняття спадщини спадкоємцем (а.с. 44).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.
Згідно частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Зі змісту ст. 1301 ЦК України вбачається, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Зі змісту Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що місцем проживання фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Згідно п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (в редакції чинній на момент видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Як вбачається з матеріалів справи за відомостями адресно-довідкового відділу ГУДМС УДМС України в Житомирській області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстрація місця проживання здійснена 06.07.2001 року (а.с. 11).
В матеріалах спадкової справи міститься копія паспорта відповідача з відміткою про реєстрацію місця його проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06.07.2001 року. Зі змісту довідки КВЖРЕП № 8 від 23.09.2008 року № 2399 також вбачається, що відповідач був зареєстрований за вказаною вище адресою.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті спадщини були представлені всі необхідні документи, видані уповноваженими державними органами, які підтверджували місце його проживання, а тому відповідач відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважався таким, що прийняв спадщину.
Суд не може покласти в основу рішення покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки з їх змісту неможливо точно встановити, що відповідач не проживав разом зі спадкодавцем на момент її смерті. Зокрема, свідок ОСОБА_4 пояснив, що він особисто не бачив відповідача, а зі слів померлої матері знав, що він знаходився в іншому населеному пункті.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що у спірній квартирі вона постійно почала проживати після смерті її бабусі, навесні 2008 року. До цього часу два роки проживала в м. Житомирі за іншою адресою, періодично навідувала бабусю, приносила продукти харчування, здійснювала догляд за нею, під час своїх візитів відповідача не бачила. Свідки вказали, що відповідач поїхав з Житомира десь у 90-х роках і більше вони його в м. Житомирі не бачили.
Суд критично ставиться до даних показів, оскільки як вбачається з матеріалів справи у 2001 році відповідач зареєстрував місце свого проживання саме за адресою по вул. Львівській в м. Житомирі, крім того, він особисто з'явився до нотаріальної контори у жовтні 2008 року для оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Згідно зі ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування покладено на сторони. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Проте позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність позивача за зареєстрованим місцем його проживання, або б підтверджували місце його проживання в іншому місці.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1301 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя:
Повний текст рішення виготовлено 04.07.2013 року.
Справа №295/3306/13-ц
Категорія 36
2/295/1754/13
(вступна та резолютивна частини)
(заочно)
01.07.2013 року м. Житомир
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА В СКЛАДІ:
Головуючої - судді Комісарчук О.В.
Секретаря Содель А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -
встановив:
Беручи до уваги, що виготовлення мотивованого рішення суду потребує значного часу, відповідно до ч. 3 ст.209 ЦПК України, суд оголошує його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1301 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя: