Справа № 204/2425/13-ц
Провадження № 2/204/1307/13
20 червня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування державної реєстрації, -
В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з остаточно уточненою позовною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у вищевказаному приміщенні. В обґрунтуванні своїх вимог позивач вказав на те, що він проживає в однокімнатній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.Разом з ним там зареєстрований, але не проживає відповідач. У липні 2007 року останній з власного бажання виїхав на постійне місце проживання в АДРЕСА_2, де проживає і до теперішнього часу. Комунальні послуги та квартирну плату відповідач не сплачує. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з'явився, але надав суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, не заперечував проти задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом.
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проживає в однокімнатній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ним там зареєстрований, але не проживає відповідач - ОСОБА_2, про що свідчить справка з КП Жилсервіс - 1 (а.с.4). У липні 2007 року останній з власного бажання виїхав на постійне місце проживання в АДРЕСА_2, де проживає і до теперішнього часу, що підтверджується Довідкою виданою виконкомом сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, де зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, не зареєстрований, але проживає за адресою : АДРЕСА_2 з липня 2007 року (а.с.5). Тим більше, даний факт також підтверджується і заявою від відповідача, який не заперечує дану обставину.
На даний час в вищевказаній квартирі особистих речей відповідача немає, комунальні послуги він не сплачує, поточні ремонти не робить, фактично з липня 2007 року в квартирі позивач не проживає, що підтверджується також актом про не проживання від 17.06.2013 року посвідченого підписом начальника КП «Жилсервіс-1» та затвердженого печаткою.
Виходячи з даних фактів можливо зробити висновок, що відповідач не проживає у АДРЕСА_1 з липня 2007 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У позивача виникли перешкоди у користуванні та розпорядженні вказаною квартирою. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що необхідно визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Що стосується позовних вимог, щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у житловому приміщенні - АДРЕСА_1, то вони задоволенню не підлягають, оскільки вимоги про покладення зобов'язання провести зняття з реєстрації є передчасними. Відповідно до вимог статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 15, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та скасування державної реєстрації - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.О. Дубіжанська