Справа № 715/596/13-ц
Провадження № 2/715/310/13
28 травня 2013 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.
секретяря судового засідання Затолошної Р.В.,
прокурора Саки А.М.
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока цивільну справу за позовом Прокурора Глибоцького району Чернівецької області, який діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей Глибоцької РДА про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав,-
Прокурор Глибоцького району, який діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернувся із позовом до суду до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей Глибоцької РДА про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі є батьками п'ятьох неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, проте ухиляються від виховання та утримання дітей. Зокрема, посилається на те, ОСОБА_2 використовує не за цільовим призначенням отримані кошти державної допомоги на дітей, у будинку відповідачів незадовільний санітарно - гігієнічний стан, відсутні продукти харчування та предмети гігієни для дітей, брудний та розкиданий одяг дітей, діти не доглянуті. Вказує на те, що відповідачі не дбали про психічний та духовний розвиток своїх дітей, що призвело до суттєвого відставання у розумовому та психічному розвитку малолітнього ОСОБА_8, яке пов'язане з відсутністю належного догляду за ним і по даному факту порушено кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 Крім того, 20 червня 2012 року ОСОБА_10 притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд відібрати у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх малолітніх дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення батьківських прав; передати малолітніх дітей органу опіки і піклування Глибоцької районної державної адміністрації для подальшого їх влаштування у відповідні державні заклади.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала повністю та просила суд не забирати дітей, та пояснила суду, що вона дійсно не забезпечила належні умови проживання своїм дітям, проте вказувала на те, що вона дбає про дітей постійно купує їм продукти харчування, одяг, на даний час нею проведено ремонтні роботи в хаті: побілено стіни, перекрито хату та куплено деякі меблі до будинку. Пояснювала, що коли прийшли 05 лютого 2013 року до неї перевіряти, вона саме хотіла білити стіни, тому був в хаті безлад. При цьому посилалася на те, що діти абсолютно здорові, нічим не хворіють. Пояснювала, що її з дітьми забирали до лікарні, проте діти не були хворі, сказали, що в хаті холодно, тому їх забрали. В лікарні вона була тиждень, проте історії хвороби на дітей не заводилися, ліки дітям не давали, давали тільки вітаміни. Вказувала на те, що жодного разу до них додому не приходила медична сестра, щоб оглянути дітей, кожен раз коли її викликали для того, щоб діти отримали вакцину вона ходила.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав повністю та просив суд не забирати дітей, та пояснив, що вони з дружиною дбають про дітей, постійно купують їм продукти харчування, одяг та вказував на те, що вони проживають у старому будинку, на даний час вони із дружиною в хаті побілили, пофарбували, перекрили дах та привезли гравій і цемент, щоб зробити підлогу в хаті. Крім того, посилався на те, що він щодня ходить до роботи, порається по господарству.
Представник відповідачів ОСОБА_4 позов не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що діти відповідачів є абсолютно здоровими, відповідачі на даний час зробили все можливе аби покращити умови проживання дітей, тому підстав для їх відібрання немає.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей Глибоцької РДА Аміхалакіоає М.Ш. в судовому засіданні позов прокурора підтримала та вважала за можливе відібрати дітей у відповідачів.
Свідок ОСОБА_12 - начальник служби у справах дітей Глибоцької РДА Чернівецької області, в судовому засіданні пояснив, що умови проживання сім'ї ОСОБА_3 є незадовільними, батьки не приймають участі у вихованні своїх дітей. Вказував на те, що в березні 2013 року проводилася повторна перевірка щодо умов проживання дітей, якою встановлено, що житлово - побутові умови проживання не покращилися, проте, як йому відомо на день розгляду справи судом, у вказаній сім'ї покращилися умови проживання, в хаті почався ремонт. Також пояснив суду, що старша дитина навчається в інтернаті.
Свідок ОСОБА_13 - директор центру соціальних служб Глибоцької РДА Чернівецької області, суду пояснила, що сім'я ОСОБА_3 протягом 1,5 року перебувала на обліку у їхньому центрі, протягом 4 місяців дана сім'я перебувала під супроводом служби, як сім'я, яка опинилася в складних життєвих ситуаціях, вона виконувала рекомендації по використанню грошей, які вона отримує на дітей. Зокрема ОСОБА_2 було отримано 32 тисячі на дітей, які їй було рекомендовано використати на ремонт житла, пропонувалася їй допомога, проте, остання відмовилася. Вказувала на те, що на вимогу лікарів дітей тричі відвозили до лікарні на лікування, діти недостатньо доглянуті.
Свідок ОСОБА_14, суду пояснила, що вона знає сім'ю ОСОБА_2 десь біля двох років, так як ОСОБА_2 кожного тижня у неї купує продукти харчування десь на 500-600 гривень, крім того вказувала на те, що в хаті прибрано є меблі та паласи.
Свідок ОСОБА_15, суду пояснила, що вона є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_2 та вказувала на те, що остання добре доглядає за дітьми, умови проживання у неї добрі, завжди в хаті є що їсти.
Свідок ОСОБА_16, суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2, та вказувала на те, що в у хаті останньої завжди чисто, прибрано, діти ходять не голодні, не просять, вона бачить як ОСОБА_2 пере одяг, раз на тиждень їм привозять продукти харчування. Пояснила, що на даний час ОСОБА_2 перекрили хату.
Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона є кумою ОСОБА_2, часто до них приходить додому, в будинку чисто, діти нагодовані, на даний час вони перекрили хату.
Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками п'ятьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Родина проживає в АДРЕСА_1.
Згідно даних органу опіки і піклування дітей ОСОБА_6 13 червня 2012 року взято на облік, як таких, що опинилися в складних життєвих обставинах, через неналежне виконання батьківських обов'язків з боку відповідачів по справі.
17 лютого 2012 року, 12 червня 2012 року, 21 січня 2013 року та 05 лютого 2013 року комісією, до складу якої входили працівники служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім'ї, дітей, молоді, кримінальної міліції у справах дітей Глибокого РВ УМВС та працівників Сучевенської сільської ради здійснювався виїзд з метою обстеження житлово - побутових умов та умов проживання сім'ї ОСОБА_6 актами обстеження матеріально - побутових умов сім'ї якою було зафіксовано у відповідних актах, що санітарний стан незадовільний, мати неналежно виконує батьківські обов'язки, діти брудні, запасів продуктів харчування немає, в будинку не створені умови для проживання дітей, мати попереджено про відповідальність (а.с. 33-36).
05 лютого 2013 року управлінням соціального захисту населення Глибоцької РДА Чернівецької області було проведено перевірку цільового використання державної допомоги при народженні дитини та складено відповідний акт, з якого вбачається, що за січень місяць 2013 року ОСОБА_2 отримала 4 290 гривень, а на момент перевірки коштів зовсім немає, будинок знаходиться в дуже брудному стані, одежа дітей невипрана, зі слів останньої кошти витратила на придбання вікон та харчування дітей, але нічого в наявності не було (а.с. 38).
Проте, суд вважає, що у вищенаведених актах не міститься жодної обставини, яка надавала б підстави для вирішення питання про необхідність вжиття термінових заходів для вилучення дітей з сім'ї і поміщення у притулок.
Крім того в судовому засіданні встановлено, що у неповнолітнього ОСОБА_8 наявне відставання у розумовому та психічному розвитку, яке є суттєвим і в значній мірі пов'язане з відсутністю належного догляду за ним з боку батьків, що підтверджується висновком психологічної експертизи від 22 лютого 2013 року (а.с. 40-41).
В судовому засіданні також встановлено, що старша дитина відповідачів ОСОБА_9 є ученицею 1-го класу Карапчівської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернату. ОСОБА_2 бере активну участь у житті та вихованні своє доньки ОСОБА_9 щотижня відвідує школу і забирає доньку на вихідні, дитина постійно одягнена, взута відповідно до погодних умов, претензій до виховання дитини у адміністрації, класовода та вихователів немає. За місцем навчання ОСОБА_9 характеризується посередньо (а.с. 69-70).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Відібрання дитини у батьків є винятковою санкцією за невиконання батьківських обов'язків.
Підставою для відібрання дитини від батьків є:
1) ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
2) жорстоке поводження з дитиною;
3) хронічний алкоголізм або наркоманія;
4) експлуатація дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва;
5) інші випадки, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Характер небезпеки, її місця в житті дитини визначається в кожному випадку окремо. Для відібрання дитини необхідно встановити факт існування небезпеки.
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч. 2 ст. 170 СК).
Позивач посилається на ті обставини, що відповідачка ОСОБА_2 не здійснює належного догляду за дітьми, до лікарів не зверталася, діти оглядаються при активних патронатах, неодноразово лікувалися в дитячому відділенні Глибоцької ЦРЛ з приводу простудних захворювань, діти щеплені з порушенням календаря щеплення. Однак в судовому засіданні встановлено, що всі п'ятеро дітей відповідачів є здоровими на «Д» обліку не перебувають, що підтверджується заключеннями ЛКК Глибоцької рай поліклініки № 214, 215, 216, 217, 218 від 08 квітня 2013 року. Крім того, як вбачається із історій розвитку дітей ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відсутні виписки з історій хвороби останніх лікування простудних захворювань.
В матеріалах справи знаходиться лист Глибоцького РВ УМВС України в Чернівецькій області про те, що ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, проте зі змісту даного листа не вбачається, в чому конкретно полягало її ухилення від передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Із матеріалів справи не вбачається, що відповідачі зловживають алкогольними напоями, ведуть аморальний спосіб життя.
Ухвалюючи рішення в справі, суд враховує положення ст.170 СК України та практику Європейського Суду з прав людини за змістом яких суд лише у виняткових випадках за наявності виключних обставин може відібрати дітей від матері.
Зокрема, Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві".
При цьому визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 Конвенції.
Європейським судом зазначалося, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Отже, відповідне рішення про відібрання дитини та вилучення її з сімейного оточення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує.
За практикою Європейського суду сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (справа "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
Натомість як вбачається із матеріалів справи 13 лютого 2013 року було видано розпорядження про припинення виплати ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини з 01 березня 2013 року і вже впродовж декількох місяців сім'я залишилася без коштів (а.с. 46).
18 травня 2013 року управлінням праці та соціального захисту населення проведено перевірку, якою встановлено покращення умов проживання дітей, але є необхідність в поточному ремонті однієї кімнати будинку, тому внесено пропозицію щодо відновлення виплат допомоги. Проте 23 травня після повторної перевірки було прийнятно рішення знову ж таки припинити виплату соціальної допомоги, так як отримані кошти було потрачено на покрівлю даху та придбання вікон, тобто не за призначенням (а.с. 183-184, 196, 197, 201-203).
Разом з тим, Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків".
За статтею 112 цього ж закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини... Держава надає батькам... допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей..., захищає права сім'ї".
Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили ( ст. 114 цього ж Закону)".
Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що з матеріалів справи не вбачається обставин поведінки відповідачів або умов проживання дітей, які б надавали підстави вважати, що залишення їх на вихованні матері та батька на даний час створюватиме для них яку-небудь небезпеку та потребує їх відібрання від батьків та поміщення їх до притулку. Натомість, як вбачається із пояснень відповідачів та свідків на даний час умови проживання сім'ї покращилися, вони почали відремонтувати будинок, в хаті прибрано, що свідчить про те, що проведена робота прокуратури та інших служб дала свої позитивні результати, а також про бажання відповідачів зберегти сім'ю, щоб діти залишилися проживати з ними.
Крім того на думку суду тимчасове відібрання дітей від батьків та поміщення їх до притулку може завдати значної психологічної травми малолітнім дітям.
Враховуючи викладене, судом не вбачається підстав для задоволення позову про відібрання дітей у ОСОБА_2 та ОСОБА_3
На підставі викладеного, ст. ст. 164, 170, ст. ст. 111, 112, 114, Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року, ст. 8, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60,61, 79, 84, 88, 179, 212,213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову прокурора Глибоцького району Чернівецької області - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя