Справа № 715/287/13-ц
Провадження № 2/715/208/13
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2013 року Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.,
секретаря судового засідання Затолошної Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока цивільну справу за позовом державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держземагенства у Глибоцькому районі про визнання незаконним рішення сільської ради та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації, -
Державне територіально-галузеве Об'єднання ''Львівська залізниця" (далі - ДТГО «Львівська залізниця») звернулося до суду з позовом до Чагорської сільської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держземагенства у Глибоцькому районі про визнання незаконним рішення сільської ради № 385-25/2006 від 15 березня 2006 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 площею 0,3882 га. для ведення селянського господарства та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 761498 від 15 червня 2006 року та скасування його державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час проведення інвентаризації земель приватним підприємством «Ріга», які знаходяться у постійному користуванні ДТГО «Львівська залізниця» було встановлено, що в адміністративних межах Чагорської сільської ради Глибоцького району частково в смузі відведення залізниці по ВП «Чернівецька дистанція колії» з км 275 + 790 м до км 275 + 852 м з перегону з лівої сторони по ходу км на відстані від 11,4 м. від осі колії розташована земельна ділянка ОСОБА_2, яка передана йому у власність Чагорською сільською радою для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та ведення особистого господарства на підставі рішення Чагорської сільської ради №385-25/2006 від 15 березня 2006 року і яка накладається на земельну ділянку залізниці, від 4,0 м. загальною площею 0,0136 га., а тому просив позов задовольнити та стягнути з відповідача понесені судові витрати. В процесі розгляду справи представник позивача збільшив позовні вимоги та просив також скасувати державну реєстрацію державного акту у Державному земельному кадастрі.
В судовому засіданні представник позивача Левчук І.М. уточнені позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.
В судове засідання відповідач, представник відповідача Чагорської сільської ради Глибоцького району, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, повторно не з'явилися та про причину своєї неявки в суд не повідомили.
За таких обставин суд вважає, що можливо розглянути справу в їх відсутності, оскільки у справі наявні достатні матеріали про права та взаємовідносини сторін. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держземагенства у Глибоцькому районі в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно Ст.6 Закону України ''Про залізничний транспорт", ч.1 ст.23 Закону України «Про транспорт» передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст.68 Земельного Кодексу України, ст.11 Закону України «Про транспорт», ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об'єктів залізничного транспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні робіт ПП «Ріга»з інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками для ДТГО «Львівська залізниця»стало відомо про те, що під час виконання робіт в адміністративних межах Чагорської сільської ради Глибоцького району частково в смузі відведення залізниці по ВП «Чернівецька дистанція колії» з км 275 + 790 м до км 275 + 852 м з перегону з лівої сторони по ходу км на відстані від 11,4 м. від осі колії розташована земельна ділянка ОСОБА_2, яка передана йому у власність Чагорською сільською радою для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та ведення особистого господарства на підставі рішення Чагорської сільської ради №385-25/2006 від 15 березня 2006 року і яка накладається на земельну ділянку залізниці, від 4,0 м. загальною площею 0,0136 га.
Згідно «Плана границ полосы отвода участка Вадул - Сирет- Черновцы», Львівської залізниці 1949 року ширина смуги відведення на ділянці перегону км 275 + 790 м до км 275 + 852 м становить 15 м від осі колії.
Зазначені обставини підтверджуються планом накладки, яка складена на підставі даних державного земельного кадастру, в якому було виявлено при здачі обмінного файлу зі смугою відведення залізниці перекриття з земельною ділянкою ОСОБА_2 в розмірі 0,0136 га.
Що стосується відсутності державного акту на право постійного землекористування, необхідно зазначити, що землекористування залізницею здійснюється від початку будівництва залізничного полотна та його облаштування згідно будівельних норм у межах та площі визначеній «Планом границ».
Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення («Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода», затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963 року; «Положение о землях предоставленных транспорту», затв. Постановою СНК СССР 07.02.1933 року; «Об упорядочении отвода земель для железных дорог», затв. Постановою Ради Міністрів СРСР 27.01.1962 №83, інші нормативні акти та будівельні норми), вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п.п.54,55 «Общих начал землепользования и землеустройства»(Постанова ЦИК СССР 15.12.1928).
Оформлення прав органів шляхів сполучення на землі, що закріплювалися за ними, проводилося шляхом відведення за схемою згідно вищезазначених нормативних актів.
Дані обставини підтверджуються також і п.2 «Положення про землі транспорту», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року за №24, де зазначено, що «размеры земельных участков, предоставляемых для указанных целей, определяются в соответствии с утвержденными в установленном порядке нормами или проектно-технической документацией».
В подальшому, при зміні законодавства та введення інституту державних актів в Земельних Кодексах, вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.
Проте, всупереч зазначеному та існуючим нормам частина земельної ділянки смуги відведення Залізниці була передана у власність ОСОБА_2, де останній веде особисте господарство у близько до залізничного полотна, в той час як, згідно затвердженого плану смуги відведення, відстань від залізничного полотна має становити 15 м.
Крім того, залізницею, як землекористувачем, сплачується земельний податок за дану земельну ділянку, що підтверджується довідкою державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» Чернівецька дистанція колії №32121 від 07листопада 2012 року про сплату земельного податку з 2010 року по 2012 рік в розмірі 15 705,54 гривень за земельну ділянку в межах смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця», площею 21,02 га., на території Чагорської сільської ради, по ВП «Чернівецька дистанція колії».
Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Однак, вилучення ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Крім того, залізниця, як суміжний користувач, не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, погодження на вилучення земельної ділянки не надавала.
На наданих копії державного акту та витягу з технічної документації залізниця не значиться суміжним землекористувачем, хоча, як уже зазначалося, земельна ділянка відповідача знаходиться на відстані 11,4 м. від осі колії та накладається зі смугою залізниці.
Відповідно до п. б) 4.4 ст.84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, землі під державними залізницями, а отже, Чагорська сільська рада не мала правових підстав виносити згадане рішення про передачу у власність.
Те, що залізниця не втратила право землекористування на земельні ділянки, які їй було виділено при будівництві та облаштуванні залізничного полотна, обґрунтовується і наступними нормами законодавства.
Згідно п.5 Постанови Верховної Ради України №562 від 18.12.1990 року «Про порядок введення в дію Земельного кодексу України» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування. Пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української PCP «Про земельну реформу»(зі змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право користування, визнані неконституційними.
Таким чином, оформлення права постійного користування відповідно до норм Земельного кодексу України, на землі, які фактично перебувають у користуванні залізниці, не є обмеженими у часі.
Згідно п. 3 ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частина 1 ст.155 Земельного кодексу України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В даному випадку підставою звернення до суду є порушення права користування земельною ділянкою в результаті протиправних дій відповідачів.
Згідно ч. 1, 4.2 п.10 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.60,131 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов в частині визнання незаконним рішення сільської ради та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, то суд вважає, що в цій частині у задоволенні позову слід відмовити виходячи із наступного.
За положеннями ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначеного, записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тобто, рішення суду про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування запису про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
Крім того, згідно п.п. 3.2 Наказу Держкомзему, від 04.05.1999 р. № 43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлювався наказом Держкомзему України. Процедура ведення Поземельної книги, була затверджена Постановою КМ України від 09.09.2009 р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", яка втратила чинність на підставі Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Зазначеними постановами від 09.09.2009 р. № 1021 та 17 жовтня 2012 року № 1051 було встановлено порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
В судовому засіданні встановлено, що Державний акт на землю на ім'я ОСОБА_2 був виданий 15 червня 2006 року, тобто до встановлення процедури ведення Поземельної книги, а позивачем не доведено що Поземельна книга на вищезазначену земельну ділянку заводилася.
Виходячи із наведеного суд вважає, що в частині скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки слід відмовити.
Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України у справі необхідно провести розподіл судових витрат.
Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що на день звернення до суду становить 114,70 гривень. А тому з Чагорської сільської ради і ОСОБА_2 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» слід стягнути по 57,35 грн. з кожного, у відшкодування витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 68 ЗК України, ст. 11 Закону України "Про транспорт", ст.. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", п.п. 54, 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджені ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60,61, 79, 84, 88, 179, 212,213, 214, 215,224 ЦПК України, суд,-
Позов територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця» - задовольнити частково.
Визнати незаконним рішення Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 385-25/2006 від 15 березня 2006 року в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 площею 0,3882 га.
Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 761498 від 15 червня 2006 року виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Чагорської сільської ради 385-25/2006 від 15 березня 2006 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області та ОСОБА_2 на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» по 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 коп. з кожного, у відшкодування витрат на оплату судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя