Справа № 750/4486/13-ц
Провадження № 2/750/1667/13
03.07.2013 р. м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Коверзнева В.О.,
при секретарі - Дорошенко О.В.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект - Капітал» про визнання договору частково недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,
13.05.2013 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним пункту 2.5 кредитного договору від 24.10.2006 року, укладеного нею з відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за вказаним договором без урахування положень пункту 2.5 кредитного договору.
В обґрунтування позову зазначила, що пунктом 2.5 кредитного договору встановлено обов'язок сплачувати пеню за прострочення повернення тіла кредиту та нарахованих відсотків в розмірі 50% річних від суми заборгованості, що суперечить приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, тобто 15 відсотків. Крім того, пункт 2.5 кредитного договору вчинений від впливом помилки, яка має істотне значення, що в силу положень статті 229 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала і наполягала на задоволенні.
Представник відповідача не з'явився, при цьому надіслав письмові заперечення проти позову і просив відмовити в його задоволенні.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
24.10.2006 року позивач уклала з відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - Банк) договір № 10/07820000/3228/02, на підставі якого отримала споживчий кредит в сумі 4324 грн на придбання комп'ютерної техніки (далі - Договір). Пунктом 1.1 Договору визначено плату за користування кредитними коштами в розмірі 25% річних та строк повернення тіла кредиту - 20.10.2008 року. Пунктом 2.1 Договору встановлено, що позивач повинна щомісячно до 20 числа сплачувати в повернення тіла кредиту та нарахованих відсотків 170 грн 55 коп. Згідно пункту 2.5 Договору у випадку порушення позивачем вимог пункту 2.1 на вимогу Банку позивач повинна сплатити пеню в розмірі 50% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.
18.04.2012 року Банк уклав із відповідачем Договір відступлення права вимоги № 20120418-Г, за яким відступив відповідачеві за плату належне йому право вимоги стягнення з позивача заборгованості за договором, яка на той час складала 13976 грн 27 коп. (а.с. 32 - 37). Як убачається з довідки відповідача (а.с. 38), станом на 14.06.2013 року заборгованість за Договором вже складає 20935 грн 33 коп., зокрема:
заборгованість за кредитом - 3035.06 грн,
відсотки - 2600.89 грн,
пеня - 14941.38 коп.,
віндикаційні витрати - 358 грн.
Відповідно до статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Зі змісту даної статті вбачається, що право звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, який вчинено під впливом помилки, належить стороні укладеного правочину, яка помилилася щодо його обставин. Відповідачем у такій справі буде інша сторона правочину або її правонаступник.
За договором відступлення права вимоги відповідач набув лише право стягнення з позивача заборгованості, що виникла на підставі Договору, яке є значно вужчим тих прав, які набуває правонаступник сторони правочину, оскільки до останнього переходять усі права та обов'язки сторони.
Таким чином, відповідач не є правонаступником за Договором, який укладено між позивачем і Банком, а тому не несе відповідальність за його відповідність вимогам закону.
Виходячи з цього, позов в частині визнання недійсним пункту 2.5 Договору, заявлений до неналежного відповідача, а тому не підлягає задоволенню.
Оскільки вирішення вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок суми заборгованості залежить від вирішення питання щодо дійсності пункту 2.5 Договору, вона також не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 10, 208, 212 - 215 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект - Капітал» про визнання договору частково недійсним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.
Головуючий: