Рішення від 01.07.2013 по справі 633/27/13-ц

Справа № 633/27/13-ц

Номер провадження 2/633/32/2013

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2013 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Танасевич О.В.,

при секретарі - Криворучко І.В.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

відповідачки - ОСОБА_2,

представника

відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1,

до ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи на боці відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5 державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_5 селищна рада Печенізького району Харківської області,

про встановлення фактів прийняття спадщини та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору,

ОСОБА_2

до ОСОБА_1, ОСОБА_3,

про встановлення місця відкриття спадщини та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом (а.с. 2-3), доповнивши його відповідними заявами від 25 та 29 березня 2013 року (а.с. 68-69, 76), та просила суд:

- встановити факт прийняття спадщини, до складу якої увійшов будинок № 22 по вулиці Харківській в селі Кицівка, Печенізького району, Харківської області (далі за текстом, спірний будинок), ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7, яка померла 12 січня 1993 року,

- встановити факт прийняття спадщини, до складу якої увійшов спірний будинок, ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6, який помер 7 жовтня 2002 року,

- визнати за нею право власності на ? частку спірного будинку в порядку спадкування за законом за її донькою - ОСОБА_8, яка померла 24 вересня 2011 року.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року, занесеною до Журналу судового засідання, до участі у справі залучено ОСОБА_5 державну нотаріальну контору Харківської області в якості третьої особи на боці відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 30 травня 2013 року прийнята та об'єднана з первісним позовом в одне провадження позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, в якій заявлені вимоги про визначення місця відкриття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_8, яка померла 24 вересня 2011 року, за місцезнаходженням спірного будинку та визнання права власності на ? частку цього будинку в порядку спадкування за законом після її смерті (а.с. 131-132).

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 1 липня 2013 року, занесеною до Журналу судового засідання, задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 змінено процесуальний статус ОСОБА_2 з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на співвідповідача, а процесуальний статус ОСОБА_5 селищної ради Печенізького району Харківської області змінено з відповідача на третю особу на боці відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені нею позовні вимоги, визнала позов ОСОБА_2 та пояснила, що з 1993 року її донька - ОСОБА_8, проживала в спірному будинку разом з чоловіком - ОСОБА_6, його бабусею - ОСОБА_7, та донькою - ОСОБА_2 На випадок своєї смерті ОСОБА_7 заповіла все належне їй майно ОСОБА_6, який після її смерті фактично прийняв спадок, але не оформив його належним чином. Після смерті ОСОБА_6 в 2002 році його дружина - ОСОБА_8, також прийняла спадщину фактично, оскільки після відкриття спадщини постійно проживала в спірному будинку до 2011 року, але не звернулась до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем та тяжкою онкологічною хворобою. Після смерті ОСОБА_8, яка померла 24 вересня 2011 року, її матір - ОСОБА_1, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини протягом 6 місяців, у зв'язку з чим, вважає спадкове майно належним їй від дня відкриття спадщини.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представники ОСОБА_9, ОСОБА_4 проти задоволення обох позовів заперечували та просили відмовити в них в повному обсязі. Обґрунтовували свою позицію тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають права на спадкування ? частини спірного будинку після смерті ОСОБА_8, оскільки остання не подавала до нотаріуса заяву про прийняття цього будинку в спадок після смерті чоловіка - ОСОБА_6, та не оформила спадщину належним чином. Свої заперечення мотивували відсутністю реєстрації місця проживання ОСОБА_8 в спірному будинку станом на день смерті ОСОБА_6 та посилались на відсутність доказів фактичного прийняття нею спадщини після смерті чоловіка. Зазначали, що інформація, наведена в Погосподарських книгах за період з 2001 по 2005 рік, є неправдивою та не відповідає дійсності, а довідки ОСОБА_5 селищної ради Харківської області, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_3, містять суперечливі відомості. Заперечували проти встановлення фактів прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6, оскільки правоздатність ОСОБА_6 та ОСОБА_8 припинилась у момент їх смерті. Крім того, відповідачка зазначала, що через відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_8 неможливо визначити місце відкриття спадщини після її смерті.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечувала, а власний позов підтримала в повному обсязі та пояснила суду, що дійсно вона разом з матір'ю та батьком - ОСОБА_8 та ОСОБА_6, проживала в спірному будинку від дня свого народження, після смерті ОСОБА_6 вони з матір'ю до смерті останньої також проживали в спірному будинку, несли всі витрати з його утримання, здійснювали поточний ремонт, з цього будинку її видавали заміж, там відбувались поминки після смерті її матері тощо. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_2 вважала, що місцем відкриття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_8, є останнє місце її проживання, а саме спірний будинок. Свої позовні вимоги в частині визнання права власності на ? частину спірного будинку в порядку спадкування за законом ОСОБА_2 обґрунтовувала тими самими обставинами, що і ОСОБА_1

Представник ОСОБА_5 селищної ради Печенізького району Харківської області ОСОБА_10 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнала в повному обсязі та пояснила, що дійсно ОСОБА_8 фактично проживала з ОСОБА_6 в спірному будинку станом на день смерті останнього, в погосподарських книгах міститься достовірна та дійсна інформація щодо цієї обставини. З приводу довідки, наданої відповідачем ОСОБА_3, в якій зазначено, що на день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований в спірному будинку один, представник відповідача пояснила, що ОСОБА_6 був зареєстрований в спірному будинку один, а фактично разом з ним проживали ОСОБА_8 та ОСОБА_2, у зв'язку з цим зазначена довідка через неповноту наведеної в ній інформації була відкликана.

Представник ОСОБА_5 державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_11 у вирішенні спору покладалась на розсуд суду, пояснивши в судовому засіданні, що після смерті ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини звернулась його донька - ОСОБА_3, проте свідоцтво про право на спадщину не видавалось, оскільки остання повідомила про наявність іншого спадкоємця, дружини спадкодавця - ОСОБА_8, яка не зверталась до нотаріальної контори та не отримувала відповідного свідоцтва. Після смерті ОСОБА_8 видати її спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину, зокрема, на спірний будинок, не має можливості, оскільки за життя ОСОБА_8 не оформила спадщину належним чином та не забезпечила державної реєстрації спірного будинку.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спірний будинок належав на праві власності ОСОБА_12 на підставі рішення народного суду Чугуївського району Харківської області від 24 березня 1976 року в справі № 2-56/1976 року, зареєстрованого 13 квітня 1976 року в Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації за номером 123 (а.с. 70). За відомостями, наведеними в листі КП «ОСОБА_5 бюро технічної інвентаризації» № 20 від 12 квітня 2013 року, станом на 1 січня 2013 року право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_7 (а.с. 118).

16 січня 1978 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений того ж дня секретарем виконкому ОСОБА_5 депутатів трудящих Чугуївського району Харківської області та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під номером 17, відповідно до якого на випадок своєї смерті вона заповіла все належне їй майно ОСОБА_6 (а.с. 71).

12 січня 1993 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть ІV-ВЛ № 406595 від 5 лютого 1993 року, виданим ОСОБА_5 відділом ЗАГСу Харківської області (а.с. 82).

Після смерті ОСОБА_7 до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори Харківської області ніхто зі спадкоємців не звертався (а.с. 123).

Згідно довідки ОСОБА_5 селищної ради Печенізького району Харківської області № 3589 від 9 листопада 2011 року та Погосподарських книг № 5 та № б/н ОСОБА_5 сільської ради народних депутатів станом на день смерті ОСОБА_7 разом з нею в спірному будинку постійно проживав ОСОБА_6 (а.с. 84-88, 89). З 1993 по 2002 рік за відомостями погосподарських книг ОСОБА_6 обліковувався як домовласник спірного будинку (а.с. 86-89).

6 квітня 1993 року ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_13 (після шлюбу - ОСОБА_6), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу ІV-ВЛ № 289520 від тієї ж дати, виданим ОСОБА_5 рійвідділом ЗАГСу Харківської області (а.с. 6).

Як в судовому засіданні пояснила свідок ОСОБА_14 з 1993 року ОСОБА_6 проживав в спірному будинку разом зі своєю родиною: дружиною - ОСОБА_8, та її донькою - ОСОБА_2

ОСОБА_6 помер 7 жовтня 2002 року відповідно до свідоцтва про смерть 1-ВЛ № 365520, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану ОСОБА_5 районного управління юстиції Харківської області 8 жовтня 2002 року (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_6 до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини звернулась його донька - ОСОБА_3 (а.с. 123, 126).

За відомостями, наведеними в довідці ОСОБА_5 селищної ради Харківської області № 3448 від 30 листопада 2012 року, ОСОБА_6 станом на 7 жовтня 2002 року був зареєстрований в спірному будинку один (а.с. 100).

Проте, згідно довідок ОСОБА_5 селищної ради Печенізького району Харківської області № 3589 від 9 листопада 2011 року та № 3590 від 9 листопада 2011 року (а.с. 90, 93) та відомостей, які містяться в Погосподарських книгах ОСОБА_5 сільської ради народних депутатів за 2002 рік з 1987 року разом з ОСОБА_6 в спірному будинку постійно проживала дружина - ОСОБА_8, яка після смерті чоловіка проживала в цьому ж будинку до 2011 року (а.с. 9-11, 84-89). За відомостями погосподарської книги з 2002 по 2005 рік ОСОБА_8 обліковувалась як домовласник спірного будинку (а.с. 9-11). Поховання ОСОБА_6 здійснила ОСОБА_8 (а.с. 91).

Відповідно до актів, складених депутатом ОСОБА_5 селищної ради Печенізького району Харківської області ОСОБА_15 від 22 червня та 23 жовтня 2012 року (а.с. 83, 161, 162), ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю в спірному будинку з 1987 року, вели спільне господарство, розводили корів та птицю, робили ремонт, доглядали двір, город, вносили платежі за електроенергію. Після смерті ОСОБА_6 його дружина з донькою залишились жити в спірному будинку, вели господарство, робили ремонт, вставили пластикові вікна. ОСОБА_8 проживала в спірному будинку до своєї смерті, тобто до 24 вересня 2011 року.

2 листопада 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 РОЕ було укладено договір № 14760 про користування електричною енергією в спірному будинку (а.с. 102-103), з 2002 по 2011 рік оплату послуг з надання електричної енергії проводила ОСОБА_8 (а.с. 12).

24 вересня 2011 року ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ № 319463, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_5 районного управління юстиції Харківської області 28 вересня 2011 року (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_8 до ОСОБА_5 державної нотаріальної контори Харківської області з заявами про прийняття спадщини звернулись її донька - ОСОБА_2 та матір - ОСОБА_1 (а.с. 123, 124, 125).

Відповідно до свідоцтва про народження ІV-УР № 2345308, виданого ОСОБА_5 селищною радою 17 лютого 1965 року, ОСОБА_8 (дівоче прізвище - ОСОБА_14) є донькою ОСОБА_16 (а.с. 5), яка після розірвання шлюбу змінила прізвище з «Гелли» на «Чикун» згідно свідоцтва про розірвання шлюбу І-ВЛ № 433734, виданого Відділом ЗАГСу Чугуївського райвиконкому Харківської області (а.с. 101).

ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження IV-ВЛ № 397424, виданим 20 травня 1988 року Чкаловською селищною радою Чугуївського району Харківської області, та свідоцтвом про шлюб 1-ВЛ № 123801, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_5 районного управління юстиції Харківської області (а.с.).

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 13 червня 2012 року в справі № 2031/2-174/2011 визнано за ОСОБА_3 право власності на спірний будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 (а.с. 155-158). Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2012 року зазначене вище рішення скасовано, в позові відмовлено (а.с. 159-160).

Заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, задовольняє з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини щодо спадкування після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виникли до 1 січня 2004 року (відповідно в 1993 році та в 2002 році), суд застосовує до них чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року, у тому числі щодо порядку та строків прийняття спадщини, кола спадкоємців, набуття прав на спадкове майно тощо.

Посилання відповідачки ОСОБА_3 та її представника на необхідність застосування до спірних правовідносин Цивільного кодексу України 2003 року суд вважає необґрунтованим, оскільки відносини спадкування регулюються правилами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року або якщо вона відкрилась до набрання ним чинності, але строк на її прийняття не закінчився 1 січня 2004 року. У зв'язку з тим, що строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 закінчився до 1 січня 2004 року та спадщина була прийнята їх спадкоємцями також до 1 січня 2004 року, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до вимог статей 548, 549 Цивільного кодексу УРСР в редакції станом на 5 лютого 1993 року спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, була прийнята ОСОБА_6 за заповітом шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, яке було вчинено протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Зазначена обставина не оспорюється сторонами та підтверджується довідкою ОСОБА_5 селищної ради Печенізького району Харківської області № 3589 від 9 листопада 2011 року, а також відомостями, які містяться в Погосподарських книгах, наданих ОСОБА_5 сільською радою народних депутатів, згідно яких ОСОБА_6 був зареєстрований та фактично проживав в спірному будинку станом на день смерті ОСОБА_7, а з 1993 по 2002 рік ОСОБА_6 обліковувався як домовласник спірного будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 не скористався правом на отримання свідоцтва про право на спадщину, наданим йому статтею 560 Цивільного кодексу України, проте, згідно частини 2 статті 548 цього ж Кодексу, спірний будинок, що увійшов до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, був прийнятий ним, а тому визнається належним йому від дня відкриття спадщини.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 1 липня 2004 року, а саме з дня набрання чинності Законом України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом, Закон № 1952-IV) та в порядку, встановленому Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 9 червня 1998 року № 121.

Оскільки згідно статті 3 Закону № 1952-IV право власності на нерухоме майно, набуте згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнається державою, суд дійшов висновку про те, що спірний будинок увійшов до складу спадкового майна, яке залишив після смерті ОСОБА_6

За відомостями, наданими ОСОБА_5 державною нотаріальною конторою Харківської області, після смерті ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини звернулась його донька - ОСОБА_3

З іншого боку, після смерті ОСОБА_6, окрім ОСОБА_3, також прийняла спадщину його дружина - ОСОБА_8, яка протягом шести місяців з дня її відкриття фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Зазначене підтверджується дослідженими та проаналізованими судом доказами в їх сукупності, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_14 та поясненнями ОСОБА_1 і ОСОБА_2, актами, складеним депутатом ОСОБА_5 селищної ради Харківської області ОСОБА_15 від 22 червня та 23 жовтня 2012 року, довідкою ОСОБА_5 селищної ради Печенізького району Харківської області № 3590 від 9 листопада 2011 року, відомостями, які містяться в Погосподарських книгах ОСОБА_5 сільської ради народних депутатів за 2002-2005 рік. Крім того, після 7 жовтня 2002 року ОСОБА_8, поховавши свого чоловіка, продовжила проживати в спірному будинку, самостійно несла витрати з утримання цього будинку та здійснювала його поточний ремонт. Отже, спірний будинок в розумінні статті 29 Цивільного кодексу України був місцем проживання ОСОБА_8 з 1987 року по день смерті - 24 вересня 2011 рік, а тому відповідно до статті 1221 цього ж Кодексу є місцем відкриття спадщини після її смерті.

Доводи відповідачки ОСОБА_3 в частині заперечення факту прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном обґрунтовані лише довідкою ОСОБА_5 селищної ради Харківської області № 3448 від 30 листопада 2012 року та не спростовують наведені вище докази. Так, в зазначеній довідці зазначено, що ОСОБА_6 був зареєстрованим в спірному будинку один, проте, ця обставина не має значення для вирішення спору по суті, оскільки Цивільний кодекс УРСР 1963 року не пов'язував факт прийняття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця та спадкоємців. Крім того, зазначена довідка була відкликана ОСОБА_5 селищною радою Харківської області як така, що містить неповну інформацію щодо осіб, які фактично проживали в спірному будинку станом на 7 жовтня 2002 року.

Таким чином, суд вважає, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 та до складу якої увійшов спірний будинок, прийняли його донька - ОСОБА_3 на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої до державної нотаріальної контори в установлений строк, та його дружина - ОСОБА_8, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Виходячи з цього, та керуючись статтею 529 Цивільного кодексу УРСР 1963 року спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_3 і ОСОБА_8 успадкували спірний будинок в рівних частках, тобто по ? частці кожна.

Посилання відповідачки ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_8 за життя не набула права власності на ? частину спірного будинку, оскільки не звернулась з відповідною заявою до нотаріуса, не отримала свідоцтва про право на спадщину та не забезпечила державну реєстрацію цього права, є необґрунтованим, виходячи з такого.

Цивільний кодекс УРСР 1963 року ( в редакції станом на 7 жовтня 2002 року) не містив норми щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Відповідно до статті 12 Закону України «Про власність» громадянин набував права власності, зокрема, на майно, одержане внаслідок успадкування.

Відповідно до частини 2 статті 548 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ? частина спірного будинку була прийнята ОСОБА_8, а тому, визнавалась належною їй від дня відкриття спадщини.

Відсутність у ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину не спростовує набуття нею права власності на ? частину спірного будинку, оскільки стаття 560 Цивільного кодексу УРСР 1963 року не встановлювала обов'язку спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину, а лише надавала йому таке право.

Що ж стосується позиції відповідачки ОСОБА_3 щодо відсутності державної реєстрації права власності ОСОБА_8 на ? частину спірного будинку, як спростування факту набуття нею цього права, то слід зазначити наступне. Право власності на нерухоме майно, набуте до набрання чинності Законом № 1952-IV, тобто до 1 липня 2004 року, набувається в порядку, який існував на день відкриття спадщини. Виникнення цього права не пов'язується із здійсненням його державної реєстрації в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм законодавства України, які діяли станом на 7 жовтня 2002 року, суд дійшов висновку про те, що ? частина спірного будинку була фактично прийнята ОСОБА_8 в спадок після смерті її чоловіка - ОСОБА_6, шляхом вступу в управління і володіння нею, а тому належала їй на праві власності від дня відкриття спадщини та може бути успадкована після її смерті.

Після смерті ОСОБА_8 в межах строку, визначеного статтею 1270 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного нотаріуса ОСОБА_5 державної нотаріальної контори Харківської області з заявами про прийняття спадщини, на підставі яких було відкрито спадкову справу № 65/2011 р.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є відповідно матір'ю та донькою ОСОБА_8, мають право на спадкування після смерті останньої як спадкоємці першої черги.

Судом не встановлено осіб, які б відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України мали право на обов'язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, зокрема, у вигляді нерухомого майна - ? спірного будинку. Оскільки відповідно до частини 1 статті 1278 Цивільного кодексу України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, то ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували по ? частці спірного будинку кожна.

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає підстави для задоволення позову ОСОБА_2 в частині визначення місця відкриття спадщини після смерті її матері ОСОБА_8 за останнім місцем її проживання, тобто в спірному будинку. Суд також вважає такими, що підлягають задоволенню позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині визнання за ними права власності на ? частки спірного будинку за кожною з них.

Разом з тим, позов ОСОБА_1 в частині встановлення фактів прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, оскільки вимоги сформульовані щодо цивільних прав та обов'язків фізичних осіб, які померли та чия цивільна правоздатність припинилась відповідно до частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215, 218, 224, 226 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи на боці відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_5 селищна рада Печенізького району Харківської області, про встановлення фактів прийняття спадщини та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на ? частину будинку № 22 (двадцять два) по вулиці Харківській в селі Кицівка, Печенізького району, Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла 24 вересня 2011 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь держави судовий збір по 100 (сто) гривень 02 копійки з кожної.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір по 14 (чотирнадцять) гривень 69 копійок з кожної.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_17 про встановлення місця відкриття спадщини та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла 24 вересня 2011 року, за останнім місцем її проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (двадцять два).

Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на ? частину будинку № 22 (двадцять два) по вулиці Харківській в селі Кицівка, Печенізького району, Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла 24 вересня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір в розмірі по 172 (сто сімдесят дві) гривні 05 копійок з кожної.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Попередній документ
32140348
Наступний документ
32140350
Інформація про рішення:
№ рішення: 32140349
№ справи: 633/27/13-ц
Дата рішення: 01.07.2013
Дата публікації: 22.01.2014
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Печенізький районний суд Харківської області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження