печерський районний суд міста києва
Справа № 1-546/12
02.07.2013 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Карабаня В.М.,
при секретарях Руденко Ю.О., Майоренко Я.М.,
за участю прокурорів Зінченко О.Г., Романюка М.М., Балакірєва М.С.,
Коцюбко І.В.,
захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
представників потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікайний код НОМЕР_1, уродженця м. Потсдам (Німеччина), українця, громадянина України, неодруженого, дітей не має, працює директором ТОВ «ТАК Україна», проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, суд, -
Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що своїми діями, які виразились у необережному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4, вчинив злочин, передбачений ст.128 КК України.
Виходячи з постанови про притягнення, як обвинуваченого, та обвинувального висновку, з урахуванням матеріалів справи, пояснень підсудного ОСОБА_7, показань потерпілого ОСОБА_4 та свідків встановлено, що 03.04.2012 року, приблизно о 17:50 год., керуючи власним автомобілем «Лексус» (д.н.з. НОМЕР_2), рухаючись в м.Києві з боку вулиці Кутузова, перетнувши бульвар Лесі Українки, ОСОБА_7 під'їхав до наземного пішохідного переходу через вулицю ОСОБА_9 на перехресті з бульваром Лесі Українки в м.Києві з метою заїзду на тротуар та паркування власного автомобіля біля ресторану «Марокана», розташованого по бул.Лесі Українки, 26 в м.Києві.
Під'їхавши до вказаного місця, ОСОБА_7 зупинив автомобіль, заїхавши переднім правим колесом на тротуар, при цьому, частина автомобіля залишилась на проїзній частині, та став чекати, коли пройдуть пішоходи, які в цей час очікували дозволяючого сигналу світлофору з метою переходу вулиці ОСОБА_9. Коли пішоходи розпочали рух на дозволяючий сигнал світлофора через пішохідний перехід, перед автомобілем ОСОБА_7 зупинився ОСОБА_4 разом з ОСОБА_10 ОСОБА_4, будучи обурений місцем зупинки вказаного автомобіля, висловив своє незадоволення, підняв руки догори та правою рукою показав в сторону автомобіля ОСОБА_7 жест - середній палець, після чого повільно продовжив рух через пішохідний перехід в напрямку будинку 24 по бул.Лесі Українки. Після зазначеного жесту ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні безпосередньо до ОСОБА_4 швидко вийшов з автомобіля та наздогнав ОСОБА_4 ззаду, приблизно посередині вказаного пішоходного переходу. ОСОБА_7, взявши ОСОБА_4 лівою рукою за праве плече, розвернув його обличчям до себе, а згодом, не бажаючи нанести ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень та не передбачаючи можливості настання таких наслідків у ОСОБА_4, штовхнув останнього своєю відкритою долонею правої руки в ліве плече, в результаті чого права рука ОСОБА_7 зіскочила з лівого плеча ОСОБА_4, та таким чином ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_4 основою долоні правої руки у ділянку обличчя зліва. Після нанесення таким чином ОСОБА_7 удару ОСОБА_4, останній втратив рівновагу, впав на асфальт та вдарився об нього потиличною ділянкою голови, чим ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_4 необережне тяжке тілесне ушкодження. На час звернення ОСОБА_4, 1987 року народження, за медичною допомогою 04.04.2012р. о 15:35 год. в нього мали місце наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в проекції ствола зліва, епідуральної гематоми у потиличній ділянці справа, лінійного перелому потиличної кістки справа з переходом на задню черепну ямку, перелому передньої стінки верхньощелевої пазухи зліва з гемосинусом, перелому кісток носа, параорбітальної гематоми ліворуч, садна правої потиличної тем'яної ділянки, які згідно висновку експерта №1286/е від 02.08.2012р. є тяжкими тілесними ушкодженнями. Локалізація та характер вищевказаних ушкоджень за твердженням експерта ОСОБА_11 з урахуванням обставин справи, в тому числі і часових даних, у своїй сукупності підтверджують, що дані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами) та можуть відповідати терміну щодо їх нанесення 03.04.2012р.
Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_7 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України, визнав повністю, виявив щире каяття у вчиненому та дав покази про те, що 03.04.2012 року, приблизно о 17:50 год., керуючи власним автомобілем «Лексус» (д.н.з. НОМЕР_2), в якому він знаходився разом зі своїм братом ОСОБА_12, він рухався з метою заздалегідь узгодженої зустрічі зі своїм знайомим ОСОБА_13 для обговорення з ним спільних справ. Рухаючись з боку вулиці Кутузова та перетнувши бульвар Лесі Українки, він досить повільно під'їхав до наземного пішохідного переходу через вулицю ОСОБА_9 на перехресті з бульваром Лесі Українки в м. Києві з метою заїзду на тротуар та паркування власного автомобіля біля ресторану «Марокана», розташованого по бул.Лесі Українки, 26 в м. Києві. Під'їхавши до вказаного місця, ОСОБА_7 зупинив автомобіль, заїхавши переднім правим колесом на тротуар, при цьому частина автомобіля залишилась на проїзжій частині. Пішоходи, які на той час чекали дозволяючого сигналу світлофору, розступились перед автомобілем з метою надання йому можливості проїхати на місце паркування, за виключенням двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_10, які, на думку ОСОБА_7, з метою формування конфліктної ситуації, спеціально не давали можливості заїхати автомобілю ОСОБА_7 на обране місце паркування. В зв'язку із зазначеним ОСОБА_7 став чекати дозволеного сигналу світлофору з тією метою, щоб вказані пішоходи перейшли на іншу частину дороги і таким чином надали можливість ОСОБА_7 заїхати на обране місце паркування.
Після того, як на світлофорі загорівся дозволяючий сигнал, та всі пішоходи розпочали рух на протилежну частину вулиці ОСОБА_9, ОСОБА_4 досить повільно, не дивлячись на те, що його товариш ОСОБА_10 вже почав перетинати вулицю ОСОБА_9, на думку ОСОБА_7, з метою формування конфліктної ситуації, став проходити вздовж переднього бампера автомобіля ОСОБА_7 і, знаходячись біля бамперу автомобіля, показав ОСОБА_7 правою рукою жест - середній палець, після чого повільно продовжив рух через пішохідний перехід в напрямку будинку 24 по бул. Лесі Українки. Після зазначеного ОСОБА_7, поставивши коробку передач власного автомобіля в режим «паркінг», не стримуючи почуття раптово виниклої особистої неприязні безпосередньо до ОСОБА_4, швидко вийшов з автомобіля та наздогнав ОСОБА_4 ззаду, приблизно посередині вказаного пішоходного переходу. ОСОБА_7 взяв ОСОБА_4 лівою рукою за праве плече, розвернув його обличчям до себе та висловив вимогу ОСОБА_4 вибачитись перед ним за вчинення дій, що, на думку ОСОБА_7, принижують його честь та гідність, на що ОСОБА_4 відповів нецензурною лайкою та плюнув в сторону ОСОБА_7, забруднивши штанину його брюк, що стало причиною того, що ОСОБА_7, не бажаючи нанести ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень та не передбачаючи можливості настання таких наслідків у ОСОБА_4, штовхнув останнього своєю відкритою долонею правої руки в ліве плече, в результаті чого права рука ОСОБА_7 зіскочила з лівого плеча ОСОБА_4, влучивши у ділянку обличчя ОСОБА_4 зліва, після чого ОСОБА_4 присів на асфальт, та невстановлені особи почали допомагати йому піднятися. ОСОБА_7 повернувся до свого автомобіля, припаркував його біля ресторану «Марокана», вийшов з нього, привітався з ОСОБА_13 та, впевнившись, що ОСОБА_4 надається допомога, поїхав для проведення зустрічі в ресторан «Майямі», що знаходиться на вул.Червоноармійській в м. Києві.
ОСОБА_7 зазначив, що у наданні ОСОБА_4 необхідної допомоги, що підтвердив також свідок ОСОБА_13, не було необхідності, оскільки таку допомогу йому вже надавали інші особи, тому ОСОБА_7 особисто не викликав швидку медичну допомогу та подальшим спілкуванням з ОСОБА_4 в ситуації, що склалася, не бажав давати привід для продовження конфлікту, оскільки був обурений безпідставною демонстрацією йому з боку ОСОБА_4 непристойного жесту та висловлювання на його адресу нецензурних висловлень з боку ОСОБА_4, після чого від'їхав з місця конфлікту. Проте згодом, коли ОСОБА_4 перебував у лікарні, ОСОБА_7 пропонував йому фінансову допомогу на лікування, придбання ліків та забезпечення витрат на реабілітаційний період за межами України, щиро вибачився та після відмови ОСОБА_4 отримати допомогу намагався надати її через родичів ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, доручивши своєму адвокату ОСОБА_2 здійснити виплату такої допомоги на користь ОСОБА_4, що сам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та мати ОСОБА_4 ОСОБА_14, не заперечували. ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_14 були допитані в судовому засіданні за зазначеними фактами. Станом на день винесення вироку ОСОБА_7 відшкодував матеріальну шкоду ОСОБА_4 в обсязі, який зазначений у цивільному позові.
Зазначені твердження обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджуються показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, які безпосередньо були присутні при зазначених ОСОБА_7 подіях та особисто бачили, як вони відбувались. При цьому, показання ОСОБА_7 не знайшли обґрунтованого заперечення з боку потерпілого ОСОБА_4, який зазначив також те, що він після нанесення йому удару ОСОБА_7 втратив свідомість та не пам'ятає подальших подій, що відбувались.
Крім повного визнання ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України, його вина повністю доведена зібраними по справі доказами, а саме: показами потерпілого ОСОБА_4, який зазначив, що до моменту конфлікту йому був невідомий ОСОБА_7, що дійсно 03.04.2012р. під час, коли ОСОБА_4 намагався перейти вулицю ОСОБА_9 по пішохідному переходу і чекав дозволеного сигналу світлофору до світлофору під'їхав на великій швидкості автомобіль під керуванням ОСОБА_7, ледве не наїхавши на ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 виразив своє обурення, підняв руки догори та продовжив здійснення переходу вулиці. Але, десь приблизно на середині переходу він відчув сильний удар у голову та втратив рівновагу, після чого вже не пам'ятав події, які відбувалися далі. При цьому, ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_7 завдав йому тілесні ушкодження навмисно з хуліганських підстав і мотивів.
Також покази ОСОБА_7 не заперечуються показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14 (яка в своїх показах, крім іншого, зазначила, що аналогічним чином, як після травми, завданої ОСОБА_7 ОСОБА_4, останній лікувався під час попередньо отриманої аналогічної травми, але лікування не закінчив), ОСОБА_17, який, крім іншого, зазначив, що показання на попередньому слідстві давав фактично зі слів невстановленої слідством і судом жінки, а не був очевидцем безпосередньо того моменту, коли ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_4 Крім того, на думку експерта ОСОБА_11, тяжкі наслідки, що були завдані ОСОБА_7 ОСОБА_4, також викликані тим, що під час попередньо отриманої аналогічної травми, ОСОБА_4 було порушено цілісність черепу, який на момент конфлікту з ОСОБА_7 не був відновлений.
Враховуючи повне визнання підсудним своєї вини, аналізуючи та оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність ОСОБА_7 повністю доведена в судовому засіданні.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ст.128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає його щире каяття, відшкодуваня матеріальної шкоди, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи. Також слід зазначити, що показання ОСОБА_18 з моменту, коли було розпочато досудове слідство по кримінальній справі є послідовними та не змінювались.
При обранні міри покарання судом враховується характер та ступінь небезпеки вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, ступінь вини, особу підсудного та обставини справи, які обтяжують та пом'якшують відповідальність.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт.
По справі потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_7 на його користь 2135 грн. 15 коп. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, 48 000 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з відшкодуванням неотриманої заробітної плати та моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.
На думку суду та, враховуючи той факт, що на день винесення вироку ОСОБА_7 добровільно відшкодована матеріальна шкода, пов'язана з витратами на лікування ОСОБА_19, позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В розумінні цивільного законодавства шкодою є реально завдані збитки. Таким чином, станом на 03.04.2012 р. ОСОБА_4 не отримував заробітної плати, яка, на його думку, втрачена ним в зв'язку з діями ОСОБА_7, при цьому, потерпілим ОСОБА_4 не надано документів про те, що у нього існували будь-які трудові стосунки з ТОВ «Кас'яненко і син», на підставі яких він отримував заробітну платню в розмірі 16000 грн. в місяць, тому неотримання зазначеної заробітної плати у подальшому не може вважатися шкодою, яку ОСОБА_7 завдав ОСОБА_4
Щодо вирішення цивільного позову в частині моральної шкоди, спричиненої злочином, то суд, керуючись ст. 23 ЦК України, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також обставини справи, дійшов висновку, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 08 000 грн.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України 1960 року України суд -
Визнати ОСОБА_7 винним за ст.128 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин.
Строк покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 08 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_7 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя В.М.Карабань