Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1138/13-ц
Провадження № 2/376/490/2013
"30" травня 2013 р. Сквирський районний суд Київської області
в складі:головуючого судді- Віговський С. І.
при секретарі Кропивлянській С.М.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом Прокурора Сквирського району Київської області, в інтересах держави, в особі: Головного управління Держземагенства у Київській області до Сквирської райдержадміністрації Київської області, третя особа: ОСОБА_1, про визнання незаконним і скасування розпорядження, -
Прокурор Сквирського району Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати незаконним і скасувати розпорядження Сквирської райдержадміністрації Київської області від 08.01.2013 року № 4, про передачу третій особі по справі - ОСОБА_1 у власність земельної ділянки в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області загальної площі 0,0605 га. для ведення садівництва, оскільки до повноважень відповідача не належить право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
У попереднє судове засіданні прокурор не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримав позовні вимоги ГУ Держземагенства у Київській області, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.
Судом встановлено, що на підставі проведеної прокуратурою Сквирського району Київської області перевірки встановлено, що розпорядженням Сквирської райдержадміністрації Київської області від 08.01.2013 року № 4, третій особі по справі - ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 0,0605 га., для ведення садівництва.
Відповідно до п. 2 вищевказаного розпорядження, відділ Держземагенства у Сквирському районі зобов'язано оформити та видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку (для ведення садівництва).
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особвливою охороною держави (ст. 14 Конституції України).
Згідно ст. 2 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» зазначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною. 1, 2, 3 ст. 22 ЗК України визначається, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Частиною 3 ст. 122 ЗК України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).
Статтею 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», акти місцевих державних адміністрацій, що суперечатьКонституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.
Третя особа по справі, належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи, в письмовій формі до суду не подавала будь-яких заперечень проти позовних вимог прокурора.
Відповідач - Сквирська райдержадміністрація Київської області в попередньому судовому засіданні позов визнала, про що подала до суду відповідну письмову заяву.
Суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч.4 ст. 130 та ст. 174 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 10, 61, 88, 130, 174, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 17, 22, 122, 125, 158 ЗК України, ст.ст. 16, 21, 373, 393 ЦК України, ст.ст. 2, 6, 21, 43, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» суд, -
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 08.01.2013 року № 4 про передачу у власність ОСОБА_1, яка є членом садового товариства ”Вороничі” та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, земельної ділянки в межах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 0,0605 га., призначену для ведення садівництва.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.
Суддя:
ОСОБА_2