Справа № 1601/13819/2012
15.05.2013 року м.Кременчук
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Андрієць Д.Д.
за участю секретаря - Маренич О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ріксі Актив» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі» про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м.Кременчука з позовом до ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі», ТОВ «Ріксі» про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, 11.10.2012 року між нею та ТОВ «Ріксі» було укладено договори № 17768 та № 17769 про надання посередницьких послуг, спрямованих на придбання товару у групах, через організовану ТОВ «Ріксі» програму «Респектабельність і Комфорт сім'ї». Вказані договори вона укладала з метою швидкого отримання кредитних коштів. Консультант відповідача ОСОБА_2 пояснила, що компанія може надати кредит в сумі 200 тис. грн. під 1,5% річних, на строк 10 років. Обов'язковою умовою отримання грошей була оплата першого внеску в розмірі 5300 грн. по кожному з договорів. Позивач сплатила вказані внески, після чого її повідомили, що грошові кошти їй будуть перераховані на банківський рахунок через 8 днів. В обумовлений термін кошти не поступили. На її адресу надійшов лист про необхідність оплати чергових щомісячних платежів. Звернувшись до офісу відповідача вона отримала роз'яснення, що згідно договору, позику отримає той клієнт фірми, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежів. В Головному відділенні ТОВ «Ріксі» порекомендували сплачувати як можна більше платежів і чекати повідомлення про дату отримання грошей. Згодом вона зрозуміла, що кошти в сумі 10600 грн. які сплачені нею на рахунок ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі», насправді не перший внесок, а платіж, що покриває послуги компанії з організації діяльності програми «Респектабельність і Комфорт сім'ї».
ТОВ «Ріксі» не виконало своєчасно свої зобов'язання щодо надання позики, в зв'язку з чим 26.10.2012 року не відбулась запланована нею угода купівлі-продажу квартири.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі» на її користь грошові кошти сплачені відповідно до угод № 17768 від 11.10.2012 року та № 17769 від 11.10.2012 року в сумі 10600 грн. та судові витрати.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити з підстав, визначених в позовній заяві.
Відповідачі ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі», ТОВ «Ріксі» в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Відповідач ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі» надіслав суду заперечення, відповідно до якого в задоволенні позову просив відмовити частково в сумі 2120 грн. Визнали позовні вимоги на суму 8480 грн., що складає 80 % реєстраційних платежів по договорах укладених з позивачем.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вислухавши пояснення позивача, врахувавши заперечення відповідача ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі», дослідивши матеріали справи, дав повну оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія положеннь пунктів 22, 23 ст. 1, статті ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і в процесі виконання такого договору.
Згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
Згідно ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Судом встановлено, що 11.10.2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ріксі» було укладено договори № 17768 та № 17769 про надання посередницьких послуг, спрямованих на придбання товару у групах, через організовану ТОВ «Ріксі» програму «Респектабельність і Комфорт сім'ї» з метою отримання кредиту в сумі 200000 гривень.
Відповідно договорів та додатків до них, предметом договорів є надання послуг, спрямованих на придбання товару, вартість якого зазначена в додатку № 1 до договору, через програму Респектабельність і Комфорт сім'ї», організовану товариством. Товариство зобов'язується надавати учаснику програми наступні послуги: формування сектору учасників програми; організацію і проведення асигнаційних актів щодо надання права на отримання товару; організацію та створення умов для придбання товарів учасниками програми; здійснення оплати товару, ціна якого зазначена в додатку № 1 до договору та забезпечення отримання товару учасником, згідно з правилами діяльності учасників програми; інші послуги, зазначені в правилах діяльності програми.
Учасник програми зобов'язується одноразово сплатити реєстраційний платіж та асигнаційний платіж, в розмірі, передбаченому додатком № 1 до договору, щомісячно сплачувати повні внески, які включають в себе чисті внески та адміністративні внески, дотримуватись правил діяльності програми.
На виконання умов вказаних договорів ОСОБА_1 сплатила відповідачу по кожному з договорів реєстраційний платіж в сумі 5300 грн., визначений у Додатку № 1 до Договорів № 17768 та № 17769 від 11.10.2012 року.
Суд вважає, що вказані умови Договорів, зазначені в пунктах 1.1. та 3.1.1., є несправедливими стосовно ОСОБА_1, як споживача, оскільки кошти, сплачені нею на користь відповідача в якості декларативної умови, яка не має під собою реального виконання відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених цією оплатою.
Відповідно до ст. 10 Додатку № 2 договорів № 17768 та № 17769 від 11.10.2012 року, учасник програми, який ще не отримав товар, може розірвати договір за власним бажанням. При розірванні договору, товариство не відшкодовує учаснику програми сплачений ним реєстраційний платіж. Крім того, згідно п.3.4. Додатку № 2 до Договору адміністративні внески (платіж за надання послуг) не повертається ні за яких умов. В той же час відповідно до п. 11.1. Додатку № 2 до Договору відповідач має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір, якщо учасник програми не сплатить три або більше послідовних або вибіркових повних внесків (щомісячного платежу, що складається з сум чистого внеску і адміністративного внеску).
Вказані в ст. 10 Додатку № 2 умови Договору, а також положення пунктів 3.4. та 11.1. Додатку № 2 договорів № 17768 та № 17769 від 11.10.2012 року, на думку суду, порушують принцип рівності сторін договорів, учасником яких виступила ОСОБА_3 в якості споживача, а тому їх слід визнати несправедливими відносно позивача, що може слугувати підставою визнання вказаних договорів недійсним.
Також, в умовах договорів вбачаються ознаки здійснення відповідачами нечесної підприємницької діяльності. Тобто, з одного боку з умов договору випливає, що згідно із програмою «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» предметом договору є товар, оплату якого проводить адміністратор (відповідач) або сам учасник програми, за рахунок грошей відповідача з розстроченням платежів. Однак, із аналізу інших умов договору слідує, що відповідач не надає позик, а формує сектори учасників програми , які за рахунок власних внесків формують Фонд внесків групи. Після цього здійснюється асигнаційний акт - щомісячний захід, на якому учасникам програми надається право на отримання товару. Відповідно до визначення понять (термінів), які використовуються у договорі «Чистий внесок», «Асигнаційний акт», передбачено, що підтвердження права учасника програми на одержання товару, яке отримане учасником програми за результатами асигнаційного акту по розподілу Фонду внесків групи, є підставою для придбання товару за рахунок чистих внесків для учасника програми, що входить в дану групу.
Отже, відповідач, відповідно до ст. 2 Договору формує сектори учасників програми за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених учасниками програми, тобто за кошти членів самої програми, формуванні Фонду даної групи. Крім того, з Фонду групи формується Фонд внесків сектора, який призначений для придбання товарів для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками програми шляхом надання визнання права учасника програми на одержання відповідного товару. При цьому визнання, яке підтверджує право учасника програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» на одержання товару надається не всім учасникам програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).
За таких обставин, з договорів вбачається, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учасникові програми. При цьому надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників програми, залучених до програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї».
Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що договори № 17768 та № 17769 від 11.10.2012 року укладені між ОСОБА_1 та ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі», є нікчемними правочинами, а їх нікчемність визначена ч. 5 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що сплачені позивачем за договорами № 17768 та № 17769 від 11.10.2012 року грошові кошти в розмірі 10600 гривень підлягають стягненню з ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі» на користь ОСОБА_1
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ДП «Ріксі Актив» ТОВ «Ріксі» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 229,40 грн.
Керуючись ст. ст. 14, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ріксі Актив» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі» про стягнення грошових коштів- задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Ріксі Актив» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі» на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені відповідно до угод № 17768 від 11.10.2012 року та № 17769 від 11.10.2012 року в сумі 10600 грн.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Ріксі Актив» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріксі» на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.