Справа №295/6109/13-ц
Категорія 52
2/295/2154/13
26.06.2013 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
при секретарі - Андрушко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 23.11.2011 року працював на ТОВ «Дарна» на посаді водія легкового автомобіля, а 05.04.2013 року був звільнений із займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. У день звільнення відповідач не виплатив йому заборгованість із заробітної плати, яка згідно довідки від 05.04.2013 року становить 12125,94 грн. Заборгованість залишається невиплаченою, що завдає йому моральних страждань. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь 12125,94 грн. заборгованості з виплати заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце рогляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, подали до суду письмові заяви, в яких просять проводити розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду справи не заперечують.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце рогляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за письмовою згодою позивача та його представника суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до статей 224-226 ЦПК України та у відсутності сторін згідно статей 158, 169 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно частини першої цієї статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У відповідності до роз'яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Судом встановлено, що згідно наказу № 9 від 23.11.2011 року позивач був прийнятий на роботу на посаду водія легкового автомобіля ТОВ «Дарна», а наказом № 30-к від 05.04.2013 року звільнений із займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Також суд встановив, що у день звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку і заборгованість з виплати заробітної плати, починаючи з жовтня 2012 року, по день звільнення 05.04.2013 року становить 12125,94 грн., що підтверджується довідкою № 80, виданою відповідачем 05.04.2013 року.
За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача суму заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 12125,94 грн.
Оскільки у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при звільненні позивача йому не було виплачено розрахункових коштів з вини відповідача, тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення, що відповідає ст. 117 КЗпП України та п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при його звільненні, починаючи з наступного робочого дня після звільнення - 08.04.2013 року по день постановлення рішення - 26.06.2013 року становить 5454,76 грн. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів з розрахунку: 4116,78 грн. : 40 днів = 102,92 грн.; 53 дня х 102,92 грн. = 5454,76 грн., де 4116,78 грн. - розмір заробітної плати позивача за два повні останні місяці роботи (лютий та березень 2013 року), 40 днів - сумарна кількість робочих днів за лютий та березень 2013 року, 102,92 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 53 - сумарна кількість робочих днів за період з 08.04.2013 року по 26.06.2013 року.
Розрахунок середнього заробітку проведено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) роз'яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок невиплати відповідачем позивачу заробітної плати за період з жовтня 2012 року по день звільнення, а також невиплати при звільненні належних йому сум, які залишаються повністю невиплаченими на теперішній час, тривалість часу, протягом якого право позивача на отримання заробітної плати є порушеним з вини відповідача, позивачу було завдано моральних страждань, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Однак заявлений позивачем розмір на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди ним достатньою мірою не підтверджений, а тому суд вважає за можливе задовольнити його позов в цій частині частково і визначає, що на відшкодування моральної шкоди позивача з відповідача підлягає стягненню 2000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» (із змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 12125,94 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5454,76 грн., що становить 17580,70 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят гривень сімдесят копійок) за вирахування податків та обов'язкових платежів, та 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна» на користь держави судовий збір в сумі 344,10 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду в межах суми заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Богунського районного суду міста Житомира протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Л.М. Семенцова