13.06.13 р. Справа № 5015/4778/12
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів
до відповідачів:1.Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів 2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів
про: стягнення грошових коштів в сумі 100 284,80 грн., збережених відповідачем за рахунок майна позивача без достатньої на те правової підстави.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б. Суддя Ділай У.І. Суддя Кидисюк Р.А.
За участю представників:
позивача:не з»явився,
відповідача 1:Негря Б.Ю. -представник , довіреність в матеріалах справи,
відповідача 2:Шевчик О.І. - представник, довіреність в матеріалах справи.
Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Іскра», до відповідача, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», про стягнення грошових коштів в сумі 132 000,00 грн., збережених відповідачем за рахунок майна позивача без достатньої на те правової підстави.
Ухвалою від 15.11.2012р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.12.12р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду. Зокрема, ухвалою від 27.12.2012 р до участі у справі залучено в статусі другого відповідача-Публічне акціонерне товариство «Львівгаз». Ухвалою суду від 15.02.2013 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів; внаслідок автоматизованого розподілу членами колегії визначено суддів Сухович Ю.О. та Кидисюк Р.А. У зв»язку із перебуванням судді Сухович Ю.О. на лікарняному, 25.04.2013 року було призначено повторний автоматизований розподіл членів колегії. Внаслідок автоматизованого розподілу членом колегії у справі визначено суддю Ділай У.І. Інформацію внесено до системи автоматичного розподілу. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду по справі.
Заявою (вх.№4331/13 від 15.02.13 р) позивач зменшив розмір позовних вимог до 100 284,80 грн.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, яке поступило до суду 13.06.13 р (вх.№22352/13), оскільки суд неодноразово вже відкладав розгляд справи за клопотаннями позивача , у зв»язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку повноважного представника ( клопотання вх.№16284/13 від 14.05.13р , клопотання вх.№20635/13 від 05.06.13р).
Представникам відповідачів роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України). Заяви про відвід суддів не поступали.
Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, із врахуванням заяви позивача б/н від 14.02.13 р (вх.№4331/13) про зменшення розміру позовних вимог .
В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається , зокрема , на договір про відшкодування витрат на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій №011184/5107 від 30.09.2008р, укладений на підставі листа відповідача-1 №06-2534 від 03.09.2008 року, між Відкритим акціонерним товариством «Іскра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Іскра» (власник газопроводу) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (споживач). За умовами вказаного договору позивач надав відповідачу-1 дозвіл на підключення на умовах даного договору котельні відповідача-1 по вул.Надійна,2 у м.Львові до свого газопроводу високого тиску (ДУ=500мм, Р=6 кгс/кв.см) ГРС «Винники - ВАТ Іскра» для подачі гарячого водопостачання Сихівському масиву, а відповідач-1 зобов»язувався відшкодовувати витрати на утримання газопроводу (технічне обслуговування, ремонтні роботи тощо) у розмірі 12,0 тис.грн., в т.ч.ПДВ, в місяць (п.п.1.1,1.2 договору).
Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що даний договір діє з 01.10.2008р до 31.01.2010 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє споживача від проведення розрахунків за цим договором. Після закінчення терміну дії зазначеного договору, відповідач-1 відмовився від укладення нового договору, стверджує позивач, відтак починаючи з 01 лютого 2010 року існує такий стан речей, коли газ для потреб відповідача-1 транспортується газопроводом позивача за відсутності погодження позивачем під»єднання котельні відповідача-1 до газопроводу та без жодної правової підстави на те. Під»єднання до газопроводу позивач вважає одним із способів його використання, внаслідок цього відповідачем -1, за рахунок майна позивача, збережено значні грошові кошти. Стверджує також, що несе витрати в сумі 16000,00 грн щомісячно на технічне обслуговування газопроводу, яке проводить ПАТ «Львівгаз» на підставі договору №2/2007 від 16.01.2007 року. Підтверджує, що позивач передав газопровід в оренду ПАТ «Львівгаз». Вважає, що договір оренди не знімає з позивача обов»язку проводити оплату за технічне обслуговування газопроводу.
Позивач вважає Договір №011184/5107 від 30.09.2008р. правовою підставою, в розумінні ст.1212 ЦК України , за умови чинності якого у відповідача -1 було б встановлене зобов»язання щодо відшкодування частини вартості витрат на утримання газопроводу тому, враховуючи те, що даний договір припинив свою дію, а котельня відповідача-1 надалі підключена до газопроводу позивача, відповідач-1 не сплачує кошти, які б повинен був сплачувати за умови чинності вищевказаного договору. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається і на те, що технічне обслуговування є необхідною умовою безпечної експлуатації газопроводу, отже витрати на його проведення є граничними мінімальними витратами , які несе власник. Стверджує, що оскільки поруч з власником газопровід фактично використовується й іншими особами, то вони отримують вигоду за рахунок майна позивача. Вважає, що стосовно ПАТ «Львівгаз» таке отримання (набуття, збереження) має правову підставу - договір оренди. Стосовно ж відповідача -1, то така підстава відсутня. Набуття (збереження) відповідачем-1 грошових коштів за рахунок майна позивача ( як стверджує позивач) відбувається не тільки внаслідок несення останнім поточних витрат на його технічне обслуговування, а й внаслідок отримання відповідачем-1 певних вигод від використання майна, яке має вартість та часткового перенесення цієї вартості на продукцію відповідача-1.
Окрім того, позивач вважає ( пояснення до відзиву відповідача-1), що суть спору між сторонами лежить не в площині газових відносин (постачання, транспортування, розподілення), а в площині відносин власності. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону ( ч.1 абз.1 ч.2 ст.319 ЦК України) . Позивач покликається також на ч.1 ст.317 ЦК України, згідно якої зміст права власності становлять права власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.
В ході розгляду справи Відповідач-2 ( в додаток до відзиву на позовну заяву), подав до справи відомості про обсяги природного газу, протранспортованого газопроводом високого тиску ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра» за 2010 рік . Враховуючи ці обсяги та виходячи з того, що сума безпідставно збережених коштів відповідачем-1 за рахунок майна позивача повинна бути не меншою ніж частка відповідача-1 у витратах, понесених позивачем на обслуговування газопроводу, яка рівна частці обсягу газу, протранспортованого для потреб відповідача-1 в загальному обсязі газу реалізованого усім споживачам за допомогою газопроводу, позивач у Заяві про зменшення розміру позовних вимог навів розрахунок зменшеної суми позовних вимог - 100 284,80 грн.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.12.2012, наданих суду поясненнях. Зокрема покликається на те, що всі зобов»язання за договором №011184/5107 від 30.09.2009 року, строк дії якого закінчився , ним було виконано, а відповідно до розділу 6 даного договору закінчення терміну дії договору звільняє відповідача 1 від проведення розрахунків за цим договором, обов»язку сторін переукладати даний договір в ньому не передбачено. Крім того вказує,що він не користується газопроводом "ГРС "Винники" - ВАТ "Іскра", а фактичну експлуатацію згаданого газопроводу здійснює ПАТ "Львівгаз"; виходячи з умов договорів на постачання природного газу, укладених відповідачем-1 з постачальником, до моменту переходу права власності на газ усі ризики та тягар вирішення питань стосовно транспортування природного газу до пункту його приймання-передачі несе постачальник; стверджує, що у загальну вартість поставки газу вже включено витрати, необхідні для утримання газопроводу; у відповідача-1 відсутні технічні можливості для самостійного від'єднання від газопроводу; під'єднання до газопроводу не є його використанням.
У відзиві на позовну заяву від 07.02.13 р , додаткових поясненнях від 15.06.13 р відповідач -2 покликається на те, що як зі змісту позовної заяви так і заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами до ЛМКП «Львівтеплоенерго» , а не до ПАТ «Львівгаз». Позивачем не було уточнено своїх вимог щодо ПАТ «Львівгаз», у зв»язку із залученням ПАТ «Львівгаз» ухвалою суду від 27.12.12р до участі у справі в статусі другого відповідача. Відповідач-2 пояснює, що між ним і позивачем був укладений договір від 16.01.2007 р №160177/5104 оренди газопроводу ГРС «Винники» -ВАТ-Іскра, а станом на даний час укладено договір оренди газопроводу ГРС «Винники» -ВАТ «Іскра» №0102111/8104 від 01 січня 2011року.
Судом встановлено.
Розподільний газопровід високого тиску (ДУ=500мм, Р=6 кг/см кв., довжиною 8838,5 м п.) ГРС "Винники - ВАТ "Іскра" і 4 станції катодного захисту належать позивачеві на праві приватної власності на підставі переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Іскра", біржової угоди № 96-02/5 від 02.10.2002 із змінами та доповненнями від 09.06.2003 (акт прийому-передачі майна від 03.10.2002 із змінами та доповненнями від 17.06.2003) та, згідно довідки № 1322/01-13 від 31.01.2013 обліковується в балансі товариства.
16 січня 2007 року між ВАТ «Іскра» (орендодавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (орендар) було укладено Договір №160177/5104 оренди газопроводу ГРС «Винники»- ВАТ «Іскра». Згідно умов зазначеного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) газопровід високого титску ГРС «Винники» (нова) - ВАТ «Іскра» та катодні станції - 4 штуки ( об»єкти оренди), які належать орендодавцю на праві власності ( п.1.1) . Відповідно до п.1.3 Договору, об»єкт оренди буде використовуватись орендарем для передачі природного газу споживачам по газопроводу на умовах даного договору. Відповідноь до п.4.2.5 Договору, орендодавець відшкодовує орендарю вартість послуг по технічному обслуговуванню об»єкту оренди в сумі 16 000 грн. щомісячно , згідно договору про технічне обслуговування газопроводу, який укладається між сторонами одночасно з підписанням даного Договору. Відповідно до п.5.1 Договору, за користування об»єктом оренди орендарю встановлюється орендна плата, яка є еквівалентною вартості послуг по транспортуванню природного газу розподільними газопроводами згідно договору №В-128 від 16 січня 2007 року, між орендодавцем (споживачем та орендарем (облгазом) про надання послуг по транспортуванню природного газу в період дії даного договору оренди. Відповідно до п.5.3 договору, за надання послуг по технічному обслуговуванню об»єкту оренди орендодавець сплачує орендарю 16 000 гривень щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, згідно з договором про технічне обслуговування газопроводу, який укладається між сторонами одночасно з підписанням даного Договору. Відповідно до п.3.1 - даний Договір набирає чинності з 01.02.2007 року та діє до 31.01.2010 року. Зміни та доповнення до дакного договору погоджуються сторонами та оформляються окремими додатковими угодами, які після підписання їх обома сторонами є невід»ємними частинами даного договору.
По Акту приймання-передачі від 01.02.2007 року об»єкт оренди був переданий орендодавцем орендарю у тимчасове користування.
По Акту приймання-передачі технічної документації на зовнішній газопровід викосого тиску ГРС «Винники»-ВАТ «Іскра» ( що є Додатком №2 до Договору №160177/5104 від 16.01.2007р) орендодавець передав, а орендар прийняв копії робочого проекту , виконавчої та документації на газопровід ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра».
З матеріалів у справі вбачається, що сторонами укладались Додаткові угоди до договору оренди газопроводу ГРС «Винники» -ВАТ «Іскра» №160177/5104 від 16.01.2007 року. Так, Додатковими угодами від 27 квітня 2007 р і від 01 липня 2007 року вносились зміни в п.5.1 договору оренди. Зокрема, згідно п.1 Додаткової угоди від 01 липня 2007 року розмір орендної плати, визначеної згідно з п.5.1 договору оренди №160177/5104 від 16.01.2007 року збільшується на величину добутку 33,36 грн. з ПДВ на місячний обсяг поставленого ВАТ «Львівгаз» згідно договору поставки для ВАТ «Іскра» природного газу (в тисячах метрів кубічних). Додатковою угодою від 01 березня 2009 року змінено п.3.1 договору оренди №160177/5104 від 16.01.2007 року і викладено його в наступній редакції : «п.3.1. Даний Договір набирає чинності з 01.02.2007 року та діє до 2 31.12.2010 року». Крім того, доповнено п.5.3 договору оренди другим реченням наступного змісту : « Орендодавець може проводити розрахунки з орендарем за надання вищевказаних послуг (тобто , послуг по технічному обслуговуванню об»єкту оренди) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 01.03.2009 р по 31.12.2010 р на суму 16000,00 грн щомісячно, в рахунок орендної плати за даним договором оренди».
16 січня 2007 року між позивачем (замовник) та відповідачем-2 (виконавець) укладено Договір №2/2007 про технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе роботу по проведенню технічного обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд : газопровід високого тиску (ДУ=500мм, Р=6ксг/кВ.см, довжиною 8838,5 м) ГРС «Винники-ВАТ «Іскра» та 4 штуки станцій катодного захисту які є власністю замовника та розташовані та хут.Горішній, в с.Бережани Пустомитівського району та в м.Винники.
Відповідно до п.4.1 договору вартість робіт по даному договору становить 16 000 тис. грн.., в т.ч. ПДВ-2667,20 грн. в місяць. Ціна, зазначена в п.4.1 даного договору, є фіксованою на весь термін дії договору(п.4.2) . Оплата вартості робіт виконаних за даним договором проводиться замовником грошовими коштами шляхом їх перерахування на рахунок виконавця на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку виконавця, але не пізніше 10-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п.5.1).Відповідно до п.10.1 даний договір набирає чинності з 01 лютого 2007 року та діє до 31 січня 2010р. Відповідно до п.10.2, у випадку дострокового припинення дії договору №160177/5104 від 16 січня 2007 року оренди газопроводу ГРС «Винники»-ВАТ «Іскра», укладеного між ВАТ «Іскра» та ВАТ «Львівгаз», даний договір припиняє свою дію з дати дострокового припинення дії договору оренди газопроводу ГРС «Винники»-ВАТ «Іскра».
01 березня 2009 року позивач і відповідач-2 підписали Додаткову угоду до договору про технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій №2/2007 від 16.01.2007 року. Згідно п.1 Додаткової угоди, доповнено розділ 5 договору №2/2007 від 16.01.2007 року пунктом 5.2 в наступній редакції : «п.5.2. Замовник може проводити розрахунки з виконавцем за виконання вищевказаних робіт ( йдеться про роботи по проведенню технічного обслуговування газопроводу) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 01.03.2009р. по 31.12.2010р. на суму 16000,00 грн., щомісячно, в рахунок орендної плати за даним договором оренди газопроводу ГРС «Виннники»-ВАТ «Іскра» №160177/5104 від 16.01.2007 року, укладеного сторонами». Згідно п.2 додаткової угоди внесено зміни в п.10.1 договору №2/2007 від 16.01.2007 року, та викладено його в наступній редакції:» Даний договір набирає чинності з 01.02.2007 року та діє до 31.12.2010 року».
Саме за період з лютого по грудень 2010 року у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач нарахував відповідачу-1 до стягнення 100 284,80 грн., як суму безпідставно збережених відповідачем-1 коштів, і, як вбачається зі змісту самого розрахунку зазначеної суми коштів, однією із складових розрахунку було визначення суми витрат , понесених позивачем на обслуговування газопроводу в період з лютого по грудень 2010 року ( п.4 розрахунку).Суду на його вимогу не надано доказів проведення перерахування позивачем відповідачу-2 за спірний період орендної плати, а як ствердив представник відповідача-2 в судовому засіданні та про це зазначив у Додаткових за №06-3005 від 13.06.2013 р поясненнях, сплата орендної плати за договором №160177/104 від 16.01.2007 року в період з лютого по грудень 2010 року проводилась взаємозаліком з ПАТ «Іскра». Доказів зворотнього суду не надано.
Таким чином , виходячи з умов договору оренди , додаткових угод до нього, зокрема додаткової угоди від 1 березня 2009 року , якою доповнено п.5.3 договору оренди, пояснень відповідача-2, в період з лютого по грудень 2010 року орендодавець (позивач) проводив розрахунки з орендарем (відповідачем-2) за надання останнім послуг по технічному обслуговуванню об»єкту оренди (газопроводу) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимо, а саме: вимог по сплаті орендної плати (вимог позивача до відповідача -2) та вимог по оплаті наданих послуг по технічному обслуговуванню об»єкту оренди ( вимог відповідача-2 до позивача) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Доказів зворотнього суду не надано.
Слід зазначити, що з 01 січня 2011 року між позивачем і відповідачем-2 укладено Договір №0102 111/8104 оренди газопроводу ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра», терміном на три роки, який діє з 01.01.2011 р до 31 грудня 2013 р. По акту приймання-передачі об»єкту оренди ( додаток №1 до договору №0102111/8104 від 1 січня 2011р) позивач передав 01 січня 2011 р, а відповідач-2 прийняв в оренду об»єкт оренди (газопровід).
Із врахуванням вищенаведеного, не знаходять підтвердження доводи позивача, наведені у позовній заяві про те, що «позивач несе витрати в сумі 16000,00 грн. щомісячно на технічне обслуговування газопроводу, яке проводить ПАТ «Львівгаз» на підставі договору від 16.01.2007 року», оскільки з 01 січня 2011 року між сторонами укладений договір оренди газопроводу №0102 111/8104. Крім того, не підтверджено позивачем і те, що у спірний період (лютий-грудень 2010 року) він щомісячно ніс витрати на технічне обслуговування газопроводу, яке проводив за договором оренди від 16.01.2007 року відповідач-2, і такі витрати за вказаний період є невідшкодованими, є реальними і відображені у бухгалтерських документах позивача, оскільки як підтвердив відповідач 2 - в період з лютого по грудень 2010 року за договором оренди №160177/5104 від 16.01.2007 року сплата оренди проводилась взаємозаліком з ПАТ «Іскра».
Чи «несе» позивач витрати на технічне обслуговування газопроводу на момент звернення із позовною заявою до суду, не підлягає дослідженню у даній справі, оскільки позивач чітко визначив період , за який нарахував ( а в подальшому зменшив розмір ) заявленої до стягнення суми коштів і таким періодом є : лютий - грудень 2010 року.
Відповідно до ст.601 ЦК України , зарахування зустрічних однорідних вимог є однією із підстав припинення зобов»язання.
У відповідності до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Правочини можуть бути односторонніми та багатосторонніми (договори). Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недісною Додаткової угоди від 01 березня 2009 року в частині внесення змін у п.3.1 договору оренди №160177/5104 від 16.01.2007 року, сторонами суду не надано і на такі обставини останні не посилались.
У результаті проведення заліку зустрічних однорідних вимог зобов'язання контрагентів припиняються без надходження грошових коштів на рахунки платника або в касу (тобто взаємозалік є одним з різновидів бартерних операцій). Такий спосіб припинення зобов'язань між двома контрагентами може застосовуватися, у випадку , встановленому договором. У даному випадку позивач і відповідач-2 передбачили такий вид розрахунків як зарахування зустрічних однорідних вимог ( по сплаті оренди і витрат на технічне обслуговування газопроводу).
Як вбачається з матеріалів у справі, листом від 03.09.08 р №06-2534 відповідач-1 звертався до позивача про погодження запуску котельні по вул.Надійній,2 у м.Львові з 04.09.2008 року. У названому листі відповідач-1 зазначав, що відшкодування витрат на технічне обслуговування газопроводу буде проводити згідно угоди між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ВАТ «Іскра», яку просив надіслати для підписання.
30 вересня 2008 року між позивачем і відповідачем-1 було укладено Договір №011184/5107 про відшкодування витрат на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій.
Відповідно до п.1.1 зазначеного договору власник (позивач) дає дозвіл споживачу (відповідачу-1) на підключення на умовах даного договору котельні споживача по вул..Надійній,2 до свого газопроводу високого тиску (ДУ=500мм, Р=6 кгс/кВ.см) ГРС «Винники -ВАТ «Іскра» ( далі газопровід) , для подачі водопостачання Сихівському масиву. Відповідно до п.1.2 Договору, споживач відшкодовує власнику витрати на утримання газопроводу (технічне обслуговування, ремонтні роботи, тощо) у розмірі 12,0 тис.грн. , в т.ч. ПДВ, в місяць, незалежно від обсягів спожитого ним природного газу. У п.1.3 договору сторони зазначили, що технічне обслуговування газопроводу на момент укладення даного договору проводиться ВАТ «Львівгаз» на підставі договору про технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій від 16.01.2007 р. №2/2007, укладеного між ВАТ «Львівгаз» і власником на термін до 31.01.2010 р. Слід зазначити, що відповідно до п.2.1.1 договору власник має право доступу до обліку обсягів природного газу, переданого споживачу через вказаний газопровід. Згідно п.2.1.2 договору , власник використовує газопровід для транспортування газу для власних потреб одночасно з використанням даного газопроводу споживачем. Відповідно до п.2.2.1 договору споживач має право використовувати газопровід, для передачі природного газу до котельні споживача по вул..Надійна,2 в обсягах, передбачених даним договором . У п.3.2 договору сторони погодили, що оплата проводиться в термін до 10 числа місяця наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника на підставі виставлених ним рахунків. Відповідно до п.4.2 договору , при порушенні умов даного договору винна сторона відшкодовує другій стороні всі пов»язані з таким порушенням збитки. Як вбачається з п.6.1 - даний договір діє з 01.10.2008 року до 31.01.2010 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє споживача від проведення розрахунків за цим договором.
Позивач не має претензій до відповідача-1 стосовно сплати коштів по відшкодуванню витрат на технічне обслуговування газопроводу , згідно зазначеного договору, за період дії останнього. На такі обставини позивач не посилається і не заперечує, що до закінчення дії договору відповідач-1 провів з позивачем повний розрахунок за Договором №011184/5107 по відшкодування витрат на технічне обслуговування газопроводу.
Позивач стверджує, що відповідач-1 після закінчення дії Договір №011184/5107 від 30.09.2008 р відмовився від укладення з ним нового договору про відшкодування витрат на технічне обслуговування газопроводу.
Однак, такі твердження не є обґрунтованими та не є підтвердженими належними і допустими доказами. У матеріалах справи знаходиться копія Постанови від 22.03.2011 року у справі №13/181 (2010) Львівського апеляційного господарського суду , якою скасовано рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2010 року у справі №13/181 (2010) та відмовлено ВАТ «Іскра» у задоволенні позову до ЛМКП «Львівтеплоенерго», третя особа у справі , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ПАТ «Львівгаз», про зобов»язання укласти договір про відшкодування витрат на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд. Вищий господарський суд України Постановою від 07.06.2011 р у справі №13/181 (2010) касаційну скаргу ПАТ «Іскра» залишив без задоволення, а Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 р у справі №13/181 (2010) залишив без змін. Апеляційна та касаційна інстанції у перелічених Постановах зазначили, що відповідач (тобто ЛМКП «Львівтеплоенерго») не може бути примушеним судом до укладення з позивачем ( тобто, з ПАТ «Іскра») договору про відшкодування витрат на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд 01.02.2010 р на умовах договору №011184/5107 від 30.09.2008 року про відшкодування витрат на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств та організацій з викладенням п.6.1 договору на запропонованих ПАТ «Іскра» умовах ( а саме в редакції: даний договір діє з 01.02.2010 року до закінчення терміну дії договору про технічне обслуговування зовнішніх газопроводів і споруд підприємств і організацій №2/2007 від 16.01.2007 року, укладеному між власником і ВАТ «Львівгаз») , а тому відсутні правові підстави для задоволення позову). Зазначено апеляційною і касаційною інстанціями і те, що у договорі №011184/5107 від 30.09.2008 року чітко передбачено строк дії договору, зокрема, п.6.1 встановлено, що даний договір діє з 01.10.2008 року до 31.01.2010 року, та що закінчення терміну дії договору звільняє споживача (ЛМКП «Львівтеплоенерго») від проведення розрахунків за цим договором. Тобто, сторонами чітко визначений строк дії договору, та не передбачено його пролонгації, відтак, є неправомірною вимога позивача ( тобто, ПАТ «Іскра») про викладення в іншій редакції ( що є нічим іншим, як внесення змін у договір, що припинив свою дію) пункту 6.1 договору від 30.09.2008 року.
При обґрунтуванні заявлених вимог позивач (як зазначено ним у позовній заяві), виходив з того, що між ним і відповідачем-1 вже була домовленість ( на підставі договору №011184/5107 від 30.09.2008 року) про суму грошових коштів, яка підлягала сплаті відповідачем-1 позивачу за певний період під»єднання до газопроводу. Ця сума становила 12 000,00 грн, в т.ч. ПДВ, на місяць і сплачувалась як відшкодування частини витрат позивача на обслуговування газопроводу, а як видно з розрахунку за базовий 2009 рік, така сума відшкодування є пропорційною до обсягів спожитого відповідачем-1 газу.
Позивач долучив до позовної заяви документ, іменований як «Розрахунок розміру відшкодування ЛМКП «Львівтеплоенерго» частини витрат ВАТ «Іскра» на утримання газопроводу ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра» на 2010 рік. Документ не містить дати його складання , не містить відомостей про те, з якою ціллю він був складений чи додатком до якого документа ( можливо договору) є. У формулі, за якою проведено розрахунок розміру відшкодування у 2010 році ЛМКП «Львівтеплоенерго» частини витрат ВАТ «Іскра» на утримання газопроводу ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра», використано такі показники: обсяг спожитого ЛМКП «Львівтеплоенерго» (котельня по вул.Надійна,2) природного газу через газопровід ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра» за базовий 2009 рік; обсяг спожитого ВАТ «Іскра» природного газу через газопровід ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра» за базовий 2009 рік; суму коштів, як обґрунтовані витрати ВАТ «Іскра» на утримання газопроводу ГРС «Винники» - ВАТ «Іскра» за базовий 2009 рік. За проведеним розрахунком розмір відшкодування у 2010 році ЛМКП «Львівтеплоенерго» частини витрат ВАТ «Іскра» на утримання газопроводу ГРС «Винники» - ВАТ »Іскра» виведено позивачем в сумі 12 349,22 грн. з ПДВ в місяць.
Однак, пунктом.1.2 договору №011184/5107 від 30.09.2008 року про відшкодування витрат на технічне обслуговування, укладеного позивачем із відповідачем-1, що діяв у 2009 році, передбачено, що споживачем (тобто, ЛМКП «Львівтеплоенерго») відшкодовуються витрати на утримання газопроводу незалежно від обсягів спожитого ним газу, плата у 12 000,00 грн. згідно договору від 30.09.2008 року , що припинив свою дію, була сталою та не залежала від обсягу протранспортованого газу. Позивач всупереч зазначеному стверджує , що долучений до позовної заяви «розрахунок» здійснений виходячи із договору №011184/5107 від 30.09.2008 року та на його виконання. Слід зазначити, що «розрахунок» сторонами у двосторонньому порядку не узгоджений, а наведені у ньому дані , які використані у формулі , не підтверджені на предмет їх достовірності за 2009 рік, та у 2010 році.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, первинно заявивши до стягнення з відповідача-1 суму 132 000,00 грн. позивач виходив із наступного розрахунку : 12 000,00 грн. ( відповідно до п.1.2 договору №011184/5107 від 30.09.2008 р - 12 тис.грн, в т.ч. ПДВ, - це розмір витрат, які відповідач-1» зобов»язувався щомісячно відшкодовувати позивачу на утримання газопроводу) х на 11 місяців (кількість місяців у періоді з лютого по грудень включно 2010 року, за який нараховано заявлекні до стягнення кошти в сумі 132000,00 грн).
Фактично, про суму витрат для відповідача-1, яку той , як стверджує позивач, має сплатити позивачу на відшкодування понесених останнім витрат на обслуговування газопроводу, йдеться і у заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх.№4331/13 від 15.02.13р), однак суму витрат 100 284,80 грн. позивач розраховує за іншою (ніж у позовній заяві ) формулою (методикою), використовуючи у розрахунку ( на відміну від розрахунку і позовній заяві) такі дані як : загальний обсяг газу, реалізованого за допомогою газопроводу в період лютого по грудень 2010 року; обсяг газу, реалізованого для потреб відповідача-1 в період з лютого по грудень 2010 року; частку обсягу відповідача-1 в загальному обсязі газу, реалізованого за допомогою газопроводу; суму витрат, понесених позивачем на обслуговування газопроводу в період з лютого по грудень 2010 року.
Тобто, позивач стверджує про відшкодування понесених ним витрат на обслуговування газопроводу за рахунок відповідача-1 ( оскільки, останній відмовився від укладення нового договору з позивачем про відшкодування витрат на обслуговування газопроводу, по якому для потреб відповідача-1 транспортується газ; під»єднання газопроводу має місце за відсутності погодження позивача (власника газопроводу) та без жодної правової підстави, що свідчить про користування чужим майном; користування майном має наслідком отримання певної вигоди від користування цим майном; суть спору між сторонами лежить в площині відносин власності і інше), хоча трактує як первинно заявлену до стягнення у позовній заяві суму 132000,00грн., так і суму коштів 100 284,80 грн. (яку просить стягнути у заяві про зменшення розміру позовних вимог), як «грошові кошти, збережені відповідачем за рахунок майна позивача без достатньої на те правової підстави» за період під»єднання до газопроводу з лютого по грудень 2010 року,мотивуючи вимоги положеннями ст.1212 ЦК України.
Суд вбачає за доцільне зазначити, що зобов»язання з відшкодування шкоди є одним із видів позадоговірних зобов»язань у зв»язку з тим, що їх виникнення відбувається не на підставі договору, а є наслідком настання передбаченого законом факту порушення права «поза договором». Зобов»язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов»язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно заподіяної шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.
Зобов»язанням з відшкодування шкоди властива функція охорони права власності громадян і юридичних осіб. Збитки є матеріальною шкодою, яка характеризується зовнішніми (фізичними) та внутрішніми( якісними) змінами майнової бази суб»єкта господарювання. Тому збитки в господарських правовідносинах - це вартісний (грошовий) вираз майнової шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю) одного учасника таких відносин іншому. Причому обов»язок їх відшкодування настає не тільки у разі невиконання різних договірних зобов»язань, а й при порушенні (обмеженні) державними органами й іншими учасниками господарських відносин прав власності чи інших майнових прав, що охороняються законом, інших порушень прав та законних інтересів суб»єктів господарювання.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ч.2 ст.224 ГК України).
Щодо неодержаного прибутку, то останній не вимірюється розміром здійснених витрат, оскільки отримання прибутку означає не відтворення витрат, а отримання додаткової вартості від витрачених коштів.
Як встановлено судом при розгляді даної справи, Відповідач-1 не є газопостачальною чи газотранспортувальною організацією, основним напрямом діяльності підприємства є виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії у вигляді гарячої води. Між ним та ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" укладено договори № 26/09-1158 ТЕ-21 про поставку природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання та № 26/09-1258 БО-21 про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, які були чинними у період за який позивач просить стягнути кошти. Відповідно до умов цих договорів місцем поставки газу є комерційний вузол/вузли обліку газу покупця (ЛМКП „Львівтеплоенерго") або за їх відсутності у Покупця - постачальник (Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України") передає газ покупцеві на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства. Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
«Львівтеплоенерго» не користується газопроводом високого тиску ГРС «Вннники-ВАТ «Іскра». У підприємства немає технічної можливості та обладнання для використання даного газопроводу шляхом транспортування по ньому природного газу, а також відсутні ліцензії на здійснення такої діяльності.
Згідно із ст.13 Закону України «Про трубопровідний транспорт» діяльність, пов»язана з проектуванням, будівництвом , ремонтом і експлуатацією об»єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов»язковій сертифікації. Ліцензії видаються уповноваженими на те центральними органами державної виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 №254 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.05.1998 за №318/2758 передбачено, що роботи пов»язані з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем газопостачання здійснюють спеціалізовані організації. Отже, експлуатацію газопроводу можуть здійснювати тільки спеціалізовані організації, які в установленому законом порядку отримали відповідні дозволи , сертифікати та ліцензії. Таким чином, власник газопроводу, якщо він самостійно з додержанням вимог законодавства , не може здійснювати експлуатацію газопроводу, має право передати газопровід спеціалізованій організації у власність , користування, оренду тощо.
Фактичну експлуатацію згаданого газопроводу у спірний період здійснював ПАТ «Львівгаз» на підставі укладених із Позивачем договорів про оренду газопроводу та транспортування природного газу.
Зі змісту п. 5.1. Договору оренди газопроводу ГРС «Винники» - «Іскра» № 160177/5104 від 16.01.2007 року вбачається, що між ПАТ «Іскра» та ПАТ «Львівгаз» укладено договір про надання послуг по транспортуванню природного газу № В-128 від 16.01.2007,що діяв у період, за який Позивач просить стягнути кошти.
Наведене свідчить про те, що Позивач виступає замовником послуг з транспортування природного газу.
ЛМКП «Львівгеплоенерго» не має укладених із ПАТ «Львівгаз» договорів про транспортування природного газу, як і з іншими газотранспортувальними організаціями, а тому не несе окремо витрат щодо утримання та експлуатацію будь-яких газопроводів.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2009 року відповідачем-1 було укладено із ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» Договір № 26/09-1158 ТЕ-21 про поставку природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання та Договір № 26/09-1258 БО-21 про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Дані договори були чинними у період , за який Позивач просить стягнути кошти.
Згідно п. 4.1 ст. 4 укладених договорів, постачальник передає газ Покупцеві на комерційному вузлі/ вузлах обліку газу Покупця. Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов»язану з правом власності на газ.
Тобто, виходячи із умов даних договорів та правової природи договору поставки, до моменту набуття ЛМКП «Львівтеплоенерго» права власності на природний газ, який поставляється силами ДК «Газ України» ПАК «Нафтогаз України» (чи його контрагентів), усі ризики та вирішення питань стосовно його транспортування несе постачальник.
У позовній заяві ПАТ «Іскра» посилається на Лист ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 03.09.08 р. № 06-2534 з проханням погодити запуск котельні, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Надійна. 2. Сторонами було укладено Договір №011184/5107 від 30.09.2008 року, строк дії якого закінчився 31.01.2010 року. Всі договірні зобов"язання за цим договором відповідачем-1 було виконано , що не заперечив позивач. Обов"язок Сторін переукладати Договір у зазначеному договорі не передбачено.
З позицією ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодились Львівський апеляційний господарський суд і Вищий господарський суд України.
Крім того слід зазначити, що відповідач-1 просив погодити саме запуск котельні, а не під»єднання, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виконувало жодних технічних робіт по під»єднанню до газопроводу котельні по вул. Надійна.2 та усе наявне в ній обладнання підприємством було придбано у ВАТ «Львівобленерго» згідно Договору купівлі-продажу будівель та споруд від 18.02.2008 року та Договору купівлі-продажу обладнання майновою комплексу котельні № 39-18.02.2008 від 18.02.2008 року. Усі під»єднання були наявні на момент укладення даних договорів.
Посилаючись на те, що згода власника газопроводу на приєднання до газопроводу не надавалась, позивач (поряд з іншим) у будь-який момент може ставити питання про захист порушеного права власника шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення ( від»єднання котельні від належного позивачу газопроводу). У відповідача-1«Львівтеплоенерго» немає технічної можливості це зробити самостійно.
Після закінчення дії договору із ПАТ «Іскра», зважаючи на глибоке переконання ЛМКП «Львівтеплоенерго» в тому, що за обслуговування будь-яких розподільних газопроводів воно вже сплатило, оскільки згідно Договорів з ДК «Газ України», ця частка включається у вартість поставленого газу, відповідач-1 не ставив питання про від»єднання від газопроводу чи перекриття подачі газу, адже це не входить до його компетенції та фактичних можливостей.
Не ставив такого питання і позивач, який є власником газопроводу.Доказів зворотнього позивач суду не подав. Зазначену обставину в судових засіданнях підтвердив.
Газ подається через газопровід високого тиску безперервно, а тому ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може самостійно перекрити вхід для нього на власній котельні, оскільки це може призвести до аварійної ситуації.
Технічна можливість перекрити подачу газу є у газотранспортуючої компанії - ПАТ «Львівгаз», шляхом припинення подачі газу та опломбування вузлів обліку газу спеціальними звужуючими пристроями. На підтвердження цього факту відповідачем-1 надано копії акту та факсограми акту опломбування, оформлених ПАТ «Львівгаз».
Пункт 3.1.1 Договору про технічне обслуговування зовніщніх газопроводів і споруд підприємств і організацій від 16.01.2007 року № 2/2007 року, укладеного між ПАТ «Іскра» та ПАТ «Львівгаз», передбачав право Виконавця (ПАТ «Львівгаз») відключити від діючого газопроводу з установкою заглушки газопроводи, прилади та газові споруди, з оформленням акту, у випадку виявлення самовільно встановлених газових приладів, самовільної реконструкції споруд системи газопостачання, експлуатації газових приладів з порушенням вимог нормативних документів, тощо.
Згідно п. 4.3.1 Договору оренди газопроводу, Орендар (ПАТ «Львівгаз») має право використовувати об'єкт оренди для передачі природного газу лише до своїх Споживачів у обсягах, передбачених в договорах, укладених між ним та Споживачами. Перелік Споживачів повинен був бути наданий Орендодавцю протягом 3-ох днів з дня підписання Договору
Пункт 4.4.2 даного Договору передбачає, що Орендар не має права без письмової згоди за підписом генерального директора Орендодавця під'єднувати Споживачів до газопроводу.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» не є Споживачем ПАТ «Львівгаз» в розумінні згаданих договорів та не є замовником послуг з транспортування природного газу.
Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження того факту, що після спливу строку дії договору, укладеного із ЛМКП «Львівтеплоенерго», було відсутнім погодження на під»єднання котельні (листів, претензій, тощо). У період, за який Позивач просить стягнути кошти, на адресу відповідача-1 не надходило жодних звернень з боку ПАТ «Іскра» з вимогами здійснити від'єднання від газопроводу високого тиску, як і не вчинялося жодних дій для такого від»єднання. Доказів зворотнього суду не надано і такі обставини позивач не заперечує.Як вже зазначено,технічною можливістю здійснити таке від»єднання наділений лише орендар газопроводу, шляхом перекриття подачі газу та перекриття запірної арматури на газоподаючому обладнанні, додатково опломбовуються вузли обліку газу спеціальними звужуючими пристроями.
Твердження Позивача про те, що під»єднання до газопроводу є одним із способів його використання не відповідає дійсності, оскільки саме по собі з»єднання газопроводу з котельнею не призводить до жодних матеріальних витрат ПАТ «Іскра», відтак, не свідчить про збереження ЛМКП «Львівтеплоенерго» коштів за його рахунок.
Використанням газопроводу є його безпосередня експлуатація згідно призначення - транспортування природного газу. ЛМКІІ «Львівтенлоенерго» не транспортує природного газу даним газопроводом, не є замовником послуг із транспортування ним газу, а лише його Покупцем згідно договорів поставки.
Для ЛМКП «Львівтеплоенерго» не має значення, яким чином ДК «Газ України» буде поставлено куплений природний газ і яким саме газопроводом. Вирішення даних питань покладаються безпосередньо на постачальника газу.
Оскільки і транспортування і оренду газопроводу здійснює ПАТ «Львівгаз» на відповідній правовій підставі -укладених із Позивачем договорах, це свідчить про те, що реальну експлуатацію газопроводу здійснює саме він.
На даний момент, як і в період, за який Позивач просить стягнути кошти, у ЛМКП «Львівтеплоенерго» не було жодних правових підстав сплачувати кошти за утримання газопроводу. Договір, який припинив свою дію, та який був укладений добровільно, без вказівки в законі на обов'язок його укладення сторонами, не може розцінюватися ні як підстава виникнення у ЛМК «Львівтеплоенерго» обов»язку сплачувати експлуатаційні витрати у майбутньому, ні як підстава, яка згодом відпала в розумінні ст.1212 ЦК України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України). Ці зобов»язання визначають ще як зобов»язання з безпідставного збагачення.
Зобов»язання із безпідставного збагачення - це один із видів позадоговірних зобов»язань, до категорії яких належать повернення помилково виплаченого боргу, якого насправді не було, отримання коштів за оренду чужого майна тощо. У всіх цих випадках отримувач майна або грошей не може заперечувати проти вилучення у нього матеріальних цінносей, оскільки не мав підстав для його отримання.
У зобов»язанні з безпідставного збагачення кредитором виступає потерпіла особа, а боржником -набувач, тобто особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його.
Предметом вимоги потерпілого (кредитора) за цим зобов»язанням можуть бути лише речі, визначені родовими ознаками, майнові права, гроші - як готівкові, так і безготівкові, цінні папери на пред»яника.
Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №221 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, безготівкові розрахунки -це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Відповідно до п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Відповідач-1 не набував майна позивача (газопроводу) у спірному періоді, як і не набував коштів (оскільки такі не поступали на його рахунок чи в касу) за обслуговування газопроводу.
Оскільки позивач не доводить, що у відповідача-1 виникло зобов»язання внаслідок безпідставного збагачення через набуття ним речі, визначеної родовими ознаками ( газопроводу), чи грошей, то не може бути головним елементом змісту зобов»язання до відповідача-1 вимога позивача про повернення майна такого самого роду в натурі ( тобто , газопроводу який є власністю позивача) або майна в грошовому вираженні.
Згідно ст.190 ЦК України майном, як особливим об»єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов»язки.
Аналіз положень ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності у сукупності таких умов:
- по-перше, має місце набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Стосовно вимоги позивача про «стягнення грошових коштів в сумі 100 284,80 грн, «збережених відповідачем 1 за рахунок майна позивача без достатньої на це правової підстави», то суд виходив із наступного.
Виходячи з вимог ч 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, повернути збережене майно зобов'язана особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Позивач , заявлячи вимогу до відповідача -1 про стягнення грошових коштів в сумі 100 284,80 грн. в порядку ст.1212 ЦК України, не доводить наявності у сукупності перелічених вище умов, що є необхідним для застосування ст.1212 ЦК України.
Окрім того слід зазначити і таке.
Приписами ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів , передбачені в ч.2 ст.16 ГПК України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути : визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право ; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов»язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Неправильно обраний спосіб захисту є підставою для відмови в задоволенні позову.
Із врахуванням вищенаведеного, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 коштів в сумі 100 284,80 грн. на підставі ст.1212 ЦК України задоволенню не підлягає.
Щодо відповідача-2, то між ним і позивачем у справі в період лютий-грудень 2010 року виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі договорів (перелічених вище в рішенні) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, що виключає застосування положень ст.1212 ЦК України для стягнення з відповідача-2 на користь позивача коштів в сумі 100 284,80 грн.
Із врахуванням вищенаведеного, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у позові ( із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) слід відмовити повністю.
Судові витрати залишаються за позивачем в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 2,43, 32,33, 34,36, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову (із врахуванням заяви позивача №б/н від 14.02.2013 р про зменшення розміру позовних вимог) відмовити повністю.
В засіданні 13.06.13 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 15.06.13 р та 16.06.13р, виготовлений та підписаний 20.06.13 р.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Ділай У.І.
Суддя Кидисюк Р.А.