1[1]
№693 Гол. Кізюн Л.І.
18 червня 2013 року місто Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва О.О. Журавель, діючи від імені цього суду, за участю прокурора Самолудченка С.М., представника Київської регіональної митниці Козлюка П.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 5 квітня 2013 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень та конфіскації в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил - іноземної валюти в сумі сто шістдесят п'ять тисяч російських рублів, а також матеріали провадження у справі і додатково надані апелянтом пояснення, документи і додатково надані представником митниці документи, -
ОСОБА_4 визнаний винуватим у тім, що 3 березня 2013 року на митному посту «Аеропорт «Київ» (Жуляни)» Київської регіональної митниці без декларування перемістив через митний кордон в Україну, скориставшись «зеленим коридором» 565596 російських рублів, що на 165 000 рублів перевищує встановлену межу.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_4 не заперечує сам факт переміщення ним без декларування через митний кордон в Україну проходом через «зелений коридор» російських рублів, у сумі, яка на 165 000 рублів перевищує встановлену межу.
Водночас, посилаючись на те, що він умислу на митне правопорушення не мав, а не вчинив декларацію лише через заклопотаність у справах через запізнення літака, можливе запізнення і на офіційні переговори, оскільки в Україну прибув у складі офіційної делегації Уряду Чеченської республіки; зауважуючи, що він є батьком п'яти малолітніх дітей, яких разом з непрацюючою дружиною утримує; вказуючи, що судова практика судів України допускає незастосування конфіскації в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил, в тому числі й іноземної валюти, та надаючи приклади таких судових рішень, апелянт просить пом'якшити накладене на нього стягнення та не застосовувати конфіскацію безпосередніх предметів порушення митних правил - російських рублів у сумі 165 000 рублів.
В апеляційне засідання ОСОБА_4 не прибув, клопотань про перенесення розгляду справи на більш пізні терміни не заявляв, про час та місце апеляційного розгляду був повідомлений встановленим порядком, а тому справа розглядається без його участі.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, визнаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Сам факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України не заперечується самим ОСОБА_4 та підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням, наданим ОСОБА_4 в ході дізнання та іншими відомостями, а тому з висновками суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 за описаних в постанові обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України слід погодитися.
При цьому маються на увазі також наступні докази.
В ході дізнання ОСОБА_4 23 березня 2013 року в своєму поясненні заявив, що він тимчасово не працює, відомостей про перебування у складі закордонної офіційної делегації, про запізнення на офіційні переговори та інші, викладені згодом в апеляційній скарзі та доповненнях до них, не надавав.
З повідомлення керівництва КП Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) видно, що в зазначений період - 3 березня 2013 року, о 2208 годині, офіційні делегації не обслуговувалися.
Що стосується доводів апелянта про допустимість з урахуванням сімейного становища, перебування на його утриманні непрацюючої дружини та п'ятьох неповнолітніх дітей, усвідомлення провини та інших обставин, які пом'якшують стягнення, не застосовувати до нього конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил - 165 тисяч російських рублів, то ці доводи на чинному законодавстві не ґрунтуються.
Як видно з положень ст. 471 МК України, конфіскація безпосередніх предметів правопорушення, якщо ними, як у цьому конкретному випадку, є товари, переміщення яких обмежено законодавством України, тягне за собою безальтернативне накладення стягнення, крім штрафу, також у виді конфіскації цих товарів.
Чинні МК України та КУпАП не передбачають можливості за наявних обставин, що пом'якшують відповідальність, накладати адміністративне стягнення нижче від найнижчої межі або більш м'яке, ніж передбачено санкцією відповідної правової норми.
Ст. 22 КУпАП надає лише можливість звільнити особу від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням, але тільки у випадках малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.
У цьому конкретному випадку переміщення через митний кордон України валюти в сумі 165 тисяч російських рублів, тобто товарів, переміщення яких законодавством України обмежене, не можна визнати малозначним адміністративним правопорушенням, а тому і застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 22 КУпАП підстав нема.
В силу викладеного вище, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а тому, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 5 квітня 2013 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень та конфіскації в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил - іноземної валюти в сумі сто шістдесят п'ять тисяч російських рублів залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції, - без змін.
Суддя Апеляційного суду міста Києва О. Журавель
[1]