26 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєваН.Є.
При секретарі Кацідим В.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ «КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, що є спільною сумісною власністю,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, просила суд усунути перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 - та виселити відповідача з вказаної квартири, мотивуючи тим, що 19.03.2008 року між нею та ЗАТ «КБ «Приватбанк» було укладено іпотечний договір №К2S4GI0000006119 на суму 470 тис.грн. зі сплатою 15% річнихстроком повернення до 19.03.2038року для придбання квартири. В забезпечення виконання цього зобов'язання вона передала банку в іпотеку зазначену квартиру, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2008 року. Через деякий час до неї в квартиру вселився відповідач, оскільки вони мали намір одружитися, згодом їх стосунки припинилися, однак, відповідач продовжує жити у вищезазначеній квартирі, хоча в ній не зареєстрований. Вона сплачує квартплату та комунальні послуги за двох осіб. Безпідставне проживання відповідача у зазначеній квартирі чинить їй перешкоди в користуванні власністю, тому просила суд позовні вимоги задовольнити.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд встановити факт їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1, визнати зазначену квартиру спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним право власності на Ѕ частину зазначеної квартири,
мотивуючи тим, що з лютого 2005 року по грудень 2011 року він проживав з позивачем однією сім'єю спочатку в квартирі АДРЕСА_2
Справа № 22-ц/796/7714/2013
Головуючий у І інстанції - Чала А.П.
Доповідач - Андрієнко А.М.
Києво-Святошинського району Київської області, потім знімали житло в м. Ірпінь Київської обл., а потім за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1. Також зазначає, що він згідно з договором поруки є поручителем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_2 перед ПАТ «КБ «Приватбанк» на забезпечення іпотечного договору №К2S4GI0000006119 від 19.03.2008 року на суму 470 тис.грн., на погашення якого він та його мати давали кошти.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року в задоволенні основного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без шлюбу як чоловік і жінка в період часу з лютого 2005 року по грудень 2011 року, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно ст.. 74 ч.1 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю , але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в період з лютого 2005 року по грудень 2011 року сторони по справі проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Зазначена обставина підтверджується тим, що ОСОБА_3 виступив поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2 перед ПАТ «КБ «Приватбанк» за іпотечним договором на підставі договору поруки №К2S4GI0000006119 від 19.03.2008 року.
Згідно з ордером на квартиру АДРЕСА_2 зазначена квартира належить ОСОБА_4 - бабусі відповідача. Як вбачається із довідки №875 Будинкоуправління № 9 Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району від 20.07.2012 року ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_2 з 11.12.2007 року по 22.07.2010 року (а.с. 24, 26), а ОСОБА_3 є зареєстрованим в цій квартирі з 4.02.2011 року по теперішній час (а.с. 25).
В заяві-анкеті ОСОБА_2 від 17.03.2008 року до ПАТ «КБ «Приватбанк» для отримання іпотечного кредиту в розділі «відомості про чоловіка/дружину» зазначені відомості ОСОБА_3 і його статус зазначений як «цивільний чоловік», а також вказаний сукупний дохід сім'ї і окремо зазначено дохід чоловіка і дружини (а.с. 167).
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитані в ході розгляду справи в суді першої інстанції, підтвердили факт проживання сторін однією сім'єю.
Апелянт не надала суду доказів, які б спростовували факт проживання сторін однією сім'єю, тому підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.
Оскільки судом встановлено, що спірна квартира придбана позивачкою в період проживання однією сім'єю з ОСОБА_3, то суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні власністю та виселенні відповідача, так як частина квартири на праві власності належить ОСОБА_3, тому він також має право на користування своєю власністю і виселений бути не може.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку і прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні основного позову та часткового задоволення зустрічних позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України , колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 квітня 2013року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: